Від штрафу до відрахування

Як притягти до відповідальності за кібербулінг?

Незакладені основи виховання інколи повертаються до батьків у вигляді штрафу за дитину-кривдника. Але якщо цих учасників освітнього процесу ще не пізно виховувати, то що робити із дорослими, які вже отримали педагогічну освіту?

Дистанційне цькування

У Вищій школі адвокатури присвятили час дослідженню такого поширеного сьогодні явища як кібербулінг. Лектор вебінару, адвокат та керівник центру «Адвокат дитини» ВША Національної асоціації адвокатів України Лариса Гретченко зазначила, що актуальність проблеми булінгу із переходом освіти у дистанційний формат не зменшилась. Натомість питання цькування просто отримало більш латентний характер та поширилось на онлайн-простір.

Хоча законодавство дає доволі чітке визнання самому булінгу, термін «кібербулінг» у ньому не зустрічається, попри його широку вживаність у повсякденному житті. Однак законодавчо закріплена правова конструкція булінгу допускає розпізнавання явища кібербулінгу через спосіб вчинення цькування у різних формах і проявах із застосуванням засобів електронних комунікацій.

В самому законі «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)», який було прийнято у 2018 році, визначається, що «булінг (цькування) — діяння (дії або бездіяльність) учасників освітнього процесу, які полягають у психологічному, фізичному, економічному, сексуальному насильстві, у тому числі із застосуванням засобів електронних комунікацій, що вчиняються стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи та (або) такою особою стосовно інших учасників освітнього процесу, внаслідок чого могла бути чи була заподіяна шкода психічному або фізичному здоров’ю потерпілого».

Також Л.Гретченко звернула увагу на національну стратегію розбудови безпечного і здорового освітнього середовища у новій українській школі, що була прийнята у 2020 році та на ст.26 закону «Про освіту». Так, до обов’язків керівника закладу освіти зокрема належить розгляд заяв про випадки булінгу здобувачів освіти, їхніх батьків, законних представників, інших осіб та видає рішення про проведення розслідування; скликання засідання комісії з розгляду випадків булінгу для прийняття рішення за результатами проведеного розслідування та вжиття відповідних заходів реагування. Окрім того, про такі випадки керівник закладу має повідомляти уповноваженим підрозділам органів Національної поліції та службі у справах дітей.

До речі, під закон про булінг підпадають і різноманітні види закладів із надання позашкільної освіти, де діти зазвичай відвідують гуртки. Однак якщо такі послуги надаються, наприклад, громадською організацією, то притягнути до відповідальності осіб у межах цього комунікаційного простору буде неможливо. Відповідати за гнівні коментарі та перепалки у батьківських чатах, які зазвичай насичені подібними діалогами, також не доведеться. Адже у даному випадку включається елемент освіти.

Загалом варто запам’ятати правило: про булінг йтиметься лише тоді, коли, по-перше, є освітній елемент, по-друге — йдеться про відносини двох дітей або дітей і дорослого. Законодавство у такому випадку частково поширюється і на студентів. Тобто, якщо подібні дії вчиняються однією особою, якій виповнилося 18 років щодо іншої особи, якій ще не виповнилось 18 років, булінг має місце. Якщо ж обом сторонам конфлікту вже є 18 років, законодавство цю ситуацію не регулює.

Відповідальність для кривдника

Щоб зрозуміти, наскільки поширеним є явище булінгу, можна звернутись хоча б до листа Міністерства освіти і науки. Так, за статистикою за 2021/2022 навчальний рік надійшло 79392 звернення. До речі, наказом МОН №1646 від 28.12.2019 було затверджено і порядок реагування на випадки булінгу у закладах освіти.

За скоєне та доведене цькування кривднику може загрожувати адміністративна, цивільна та дисциплінарна відповідальність. Щоправда, якщо учаснику освітнього процесу не виповнилося 16 років, адміністративну відповідальність замість нього, а це штраф чи громадські роботи до 60 годин, нестимуть батьки, усиновлювачі, опікуни. Також лектор зазначила, що у особливо жорстких випадках може йтись і про кримінальну відповідальність, як-то за доведення до самогубства, погрозу вбивством, тілесні ушкодження тощо.

Л.Гретченко розповіла і про практику складання адмінпротоколів за дрібне хуліганство у випадку вчинення булінгу, до прикладу у гуртках на базі громадських організацій. Однак практика така виявилась недовгою, оскільки суди звертали увагу на те, що дрібне хуліганство передбачає порушення громадського порядку, встановленого у суспільстві, в той час як булінг зовсім не про це. До речі, спікер порадила звертатись одразу до декількох уповноважених органів – окрім заяви в поліцію та до закладу освіти, можна також звертатися до служби у справах дітей та сім’ї, а також до освітнього омбудсмена. У особистій практиці адвоката звернення до останнього виявилося ефективним у випадку, коли йшлося про булінг дитиною дипломата. У цій ситуації більше повноважень має саме освітні омбудсмен.

Пробіли у вихованні

Спікер зазначила, що з 2018 року суди напрацювали багато практики у справах про булінг. Ось лише кілька прикладів із неї.

У справі №171/2003/20 (рішення Апостолівського районного суду Дніпропетровської області від 16.06.2021) йшлося про булінг, який здійснювався шляхом цькування, тобто психологічного та фізичного насильства, що проявлялося у здійсненні неповнолітній моральних травм та фізичного болю шляхом нанесення штовханів, висловлення погроз розправою, висловлення образливих та інших нецензурних слів та жестів, як усно так і шляхом надсилання смс-повідомлень на мобільний смартфон потерпілої в тому числі з використанням соціальних мереж. У результаті рішенням суду було присуджено 9 тис. грн. на відшкодування моральної шкоди.

В іншій справі, №404/2560/22 (постанова Кіровського районного суду м.Кіровограда) штраф у 850 грн. було стягнуто з батька неповнолітнього учня, який під час онлайн-уроку з мотивів помсти та глузування за допомогою чат-боту «Телеграм» спрямував на мобільний телефон вчителя кібератаку, чим їй було завдано шкоди психологічного характеру.

А от у справі №949/296/21 (постанова Дубровицького районного суду Рівненської області від 26.03.2021) продемонстровано складність доведення саме кібербулінгу. Згідно з фабулою справи, будучи матір’ю неповнолітньої доньки, особа ухилялася від виконання передбачених законодавством України обов’язків щодо забезпечення необхідних умов виховання. Як наслідок, її неповнолітня дитина висловлювалась нецензурною лайкою в соціальній мережі «Інстаграм» стосовно іншої неповнолітньої особи.

Однак в судовому засіданні свою вину у вчиненому адміністративному правопорушенні матір не визнала та пояснила, що про дану подію вона дізналась від працівників поліції. Також матір просила закрити провадження у справі, оскільки відсутні докази, що нецензурною лайкою в соціальній мережі висловлювалась саме її дочка. Оскільки належних доказів надано не було (а це могла б бути, наприклад, відповідна експертиза по голосу), до відповідальності особу так і не було притягнуто.

Але за словами спікера, приклади із практики, також свідчать про те, що механізм притягнення до відповідальності все ж працює. Зокрема дисциплінарна відповідальність застосовується як по відношенню до вчителів — звільнення з роботи, так і по відношенню до учнів — відрахування із закладу освіти.

А постанова Касаційного адміністративного суду від 23.06.2022 у справі №640/12485/20 за позовом до Державної служби якості освіти про визнання протиправним і скасування розпорядження про усунення порушень, виявлених перевіркою, в т.ч. щодо недоліків організації антибулінгової роботи, що мало наслідком звільнення керівника, взагалі говорить про те, що дане рішення Держслужби не є порушенням права останнього. Отже і не передбачений його судовий захист.

Закон і Бізнес