Позбавивши саму себе юрисдикції розглядати скаргу на рішення ВРП, кваліфікаційна палата Верховного суду Грузії порушила суть права кандидата на суддівську посаду на доступ до суду.
Такого висновку дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 7.04.2022 у справі «Gloveli v. Georgia», інформує «Закон і Бізнес».
Спір стосувався можливості оскарження рішення Вищої ради правосуддя Грузії про відмову в призначенні на посаду судді.
Заявниця є адвокатом із понад 20-річним досвідом. Свого часу вона 6 років обіймала посаду судді Апеляційного суду Тбілісі. Надалі 6 разів брала участь у конкурсах на зайняття вакантних судових посад, востаннє в жовтні 2017 року. Проте всі її заяви були відхилені.
Востаннє ВРП Грузії повідомила, що її заява про зайняття вакантної посади судді була відхилена, оскільки вона не відповідала мінімальному показнику компетентності. Пізніше заявниця отримала копії оцінок кожного із членів ВРП, який проводив із нею бесіду та оцінював її.
Натомість, звертаючись до недавно утвореної кваліфікаційної палати ВС Грузії, кандидат стверджувала, що це рішення було свавільним та дискримінаційним. Як доказ, додала запис телевізійного звернення Н.Ж., несудового члена ВРП, який стверджував, що впродовж конкурсу деякі члени ВРП мали протеже серед кандидатів і свавільно занизили оцінки іншим.
Проте КП ВС визнала її скаргу неприйнятною, оскільки «кандидат у судді не змогла досягти мінімального прохідного балу». Отже компетентий орган не розглянув заяву про призначення і, відповідно, не ухвалив рішення про відмову в призначенні заявниці, яке може оскаржуватися.
Своєю чергою, ЄСПЛ наголосив на важливості процесуальної справедливості у справах про відбір і призначення суддів. Він зауважив, на важливості, яку міжнародні документи й документи РЄ надають процесуальній справедливості у справах щодо відбору, призначення та кар’єри суддів. І хоча призначення суддів є конституційним повноваженням ВРП, право на справедливий суд тягне за собою вимогу, за якою всі рішення (дії) органів влади, які порушують права людини, мають оскаржуватися і розглядатися судом.
Тож, у цій справі було порушено право заявниці на доступ до суду, гарантоване §1 ст.6 конвенції.
В огляді практики ЄСПЛ за квітень — травень 2022 року, який піготували у Верхвоному Суді, також наведені інші рішення, що стосуються доступу до суду. І хоча таке право не є абсолютним і може підлягати обмеженням, важливо, аби такі обмеження мали легітимну мету, були пропорційними та не настільки широкими, щоб завдати шкоду самій суті цього права.
Наприклад, у справі «Dragan Kovačević v. Croatia» ЄСПЛ визнав, що таке право заявника, який мав психічні розлади, було порушено через те, що в конституційному провадженні з оскарження рішень національних судів про позбавлення його цивільної дієздатності йому не було відшкодовано судові витрати.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!