Держава не відповідальна за нерозкриті злочини, зокрема в зоні АТО чи ООС — ВП ВС

Самі по собі факти загибелі людей навіть на підконтрольній території (зокрема, в періоди проведення АТО, ООС), не означають автоматичного порушення гарантій права на життя.

У справі №635/6172/17 Велика палата Верховного Суду нагадала свій висновок і констатувала, що держава не несе майнової відповідальності перед потерпілими за всі злочини, які залишилися нерозкритими (постанова від 4.09.2019 у справі №265/6582/16-ц), інформує «Закон і Бізнес» з посиланням на прес-службу ВС.

На тимчасово окупованій території в Донецькій області у 2015 році загинула жінка. Причиною смерті стали множинні вибухові травми тіла внаслідок бойових дій. Син загиблої звернувся з позовом до України про відшкодування моральної шкоди, завданої смертю матері внаслідок терористичного акту. Стверджував, що вже з огляду на сам факт загибелі Україна зобов’язана відшкодувати моральну шкоду.

Суди першої та апеляційної інстанцій вважали, що саме Україна відповідальна за завдання позивачеві моральної шкоди. Тому частково задовольнили позов, хоча й у меншому розмірі, ніж той, про який просив син загиблої.

Утім, ВП ВС у постанові від 12.05. 2022 зауважила, що Україна не контролювала цю частину території настільки, щоб запобігти загибелі матері позивача, навіть якби вона могла та мала це зробити. Тобто наша держава не здійснювала там юрисдикцію в момент трагічної події.

Навіть якщо припустити, що в цей момент Україна могла здійснювати елементи влади на окремих територіях селища Красний Партизан, то позивач не вказував і не доводив, що нашій державі було чи мало бути відомо про загрози для життя його матері, а також те, що держава могла вжити, але не вжила заходів, які б усунули ризик саме для життя його матері на непідконтрольній уряду України території. Тому ВП ВС дійшла висновку, що за обставин цієї справи немає підстав для відповідальності держави за неналежне виконання позитивного матеріального обов’язку щодо гарантування права на життя.

З огляду на все це ВП ВС скасувала рішення судів і відмовила в задоволенні позову.

ВП ВС також нагадала, що з огляду на практику ЄСПЛ щодо застосування категорії легітимних очікувань, ст.19 Закону «Про боротьбу з тероризмом» не породжує такі очікування на отримання від держави відшкодування шкоди, завданої внаслідок терористичного акту. Так само не породжує легітимних очікувань на отримання цього відшкодування і ст.1177 ЦК.

Разом із тим стягнення з України відшкодування (компенсації) за порушення нею прав і свобод згідно з Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод можливе. Проте, зауважила ВП ВС, лише за протиправні дії чи бездіяльність власне України, тобто за невиконання (неналежне виконання) її негативних і позитивних (матеріальних, процесуальних) обов’язків із гарантування конвенційних прав кожному, хто перебуває під юрисдикцією саме нашої держави.

Закон і Бізнес