У тих, хто через війну виїхав за кордон та скористався режимом тимчасового захисту в одній із країн Європейського Союзу, іноді виникають питання реалізації свободи пересування. Чи можна, наприклад, переїхати до іншої країни?
Європейська комісія 21 березня оприлюднила Комунікацію (Оперативне керівництво) щодо імплементації Директиви про тимчасовий захист державами-членами ЄС.
Переклад розділу 2 цього керівництва, що стосується свободи пересування, публікує Telegram-канал «Мої права за кордоном».
Право на пересування перед отриманням дозволу на проживання
Комісія рекомендує державі-члену при першому перетині особою кордону запитувати, до якої країни має намір поїхати особа.
Українці з біометричним паспортом мають право вільно пересуватися у межах Шенгенської зони протягом 90-денного періоду у межах 180-денного періоду. Таким чином, вони можуть вільно подорожувати для того, щоб об'єднатися з членами своєї родини чи друзями – значною українською діаспорою, яка існує у межах ЄС.
Для українців, які не мають біометричного паспорту, візи чи дозволу на проживання, виданих державою-членом, ця держава-член має використати всі можливості для надання таких віз. Формальності мають бути зведеними до мінімуму.
Якщо така особа має намір скористатися тимчасовим захистом в іншій державі, аніж країна першого в'їзду, то держава має надати короткострокову візу на кордоні чи іншому пункті (для уникнення скупчення людей) на 15 днів відповідно до ст. 35 (3) Візового Кодексу. Таким чином, особа матиме можливість пересуватися країнами Шенгену. Ця віза може бути продовжена відповідно до ст. 33 Візового Кодексу. Дата видачі такої візи фіксується у Візовій інформаційній системі Visa Information System (VIS). Комісія рекомендує, щоб ці візи були безоплатними чи їх вартість була зведена до мінімуму.
Якщо особа без біометричного паспорту перетнула кордон держави-члена, яка не входить до єдиного безвізового простору, але хоче поїхати до іншої держави-члена, то вона може звернутися за отриманням візи в консульські установи відповідної держави, або такі візи можуть бути отримані після в'їзду на територію відповідної держави.
Комісія також рекомендує використовувати для таких осіб спеціальну перепустку, передбачену у додатку І до Директиви (Model pass for the transfer of persons enjoying temporary protection).
Право на вільне пересування після отримання дозволу на проживання
Після отримання дозволу на проживання особа може відвідувати інші держави-члени ЄС (не більше 90 днів протягом 180-денного періоду).
Якщо така особа в подальшому переїде до іншої держави-члена, де вона отримала дозвіл на проживання відповідно (тимчасовий захист), перший дозвіл на проживання має вважатися таким, що втратив чинність.
Для того щоб підтримати держави, які є основними приймальними пунктами для осіб, що покидають Україну, та збалансувати зусилля всіх держав-членів щодо прийому та захисту таких осіб, держави-члени домовилися не застосовувати ст. 11 Директиви щодо осіб, які отримали тимчасовий захист в одній державі і перемістилися до іншої держави без дозволу, якщо інше не буде погоджено між державами-членами у двосторонньому порядку.
Відповідно до ст. 11 Директиви держава-член повертає назад особу, яка користується тимчасовим захистом на її території, якщо зазначена особа залишається на території іншої держави-члена або намагається без дозволу в’їхати на територію іншої держави-члена протягом періоду, на який розповсюджується Рішення Ради, зазначене у статті 5. Держави-члени можуть на основі двосторонньої угоди прийняти рішення про незастосування цієї статті.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!