Сили ТрО та добровольчі формування: у чому різниця?

Ви заплутались у таких категоріях, як національний спротив та рух опору? Маєте бажання дізнатися про правовий статус добровольчих формувань територіальних громад (що таке сили територіальної оборони, кому підпорядковані добровольчі формування, їхні завдання тощо)?

Суддя Верховного Суду Наталія Коваленко підготувала з цих питань роз’яснення, які публікує «Закон і Бізнес».

Основним нормативно-правовим актом, який дає відповіді на вказані питання, є Закон України від 16.07.2021 № 1702-ІХ «Про основи національного спротиву».

Національний спротив – це комплекс заходів, які організовуються та здійснюються з метою сприяння обороні України шляхом максимально широкого залучення громадян України до дій, спрямованих на забезпечення воєнної безпеки, суверенітету і територіальної цілісності держави, стримування і відсіч агресії та завдання противнику неприйнятних втрат, з огляду на які він буде змушений припинити збройну агресію проти України.

Складовими елементами національного спротиву є:

1) територіальна оборона - військова, цивільна та військово-цивільна (Військово-цивільна складова частина територіальної оборони включає штаби зон (районів) територіальної оборони та добровольчі формування територіальних громад, які залучаються до територіальної оборони);

2) рух опору;

3) підготовка громадян України до національного спротиву.

Територіальна оборона – система загальнодержавних, воєнних і спеціальних заходів, що здійснюються у мирний час та в особливий період з метою протидії воєнним загрозам, а також для надання допомоги у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій.

Сили територіальної оборони Збройних Сил України – окремий рід сил Збройних Сил України, на який покладається організація, підготовка та виконання завдань територіальної оборони.

Структура Збройних Сил України:

Сухопутні війська, Повітряні Сили, Військово-Морські Сили – види Збройних Сил України;

Сили спеціальних операцій, Сили територіальної оборони, Сили логістики, Сили підтримки, Медичні сили – окремі роди сил Збройних Сил України (перелік родів сил невичерпний);

Десантно-штурмові війська, Війська зв’язку та кібербезпеки – окремі роди військ Збройних Сил України.

У структурі Збройних Сил України є Генеральний штаб Збройних Сил України; Командування об’єднаних сил Збройних Сил України, а також органи військового управління, з’єднання, військові частини, вищі військові навчальні заклади, військові навчальні підрозділи закладів вищої освіти, установи та організації, що не належать до видів та окремих родів військ (сил) Збройних Сил України.

Керівництво Збройними Силами України здійснює Президент України як Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України.

Найвищою військовою посадовою особою у Збройних Силах України є Головнокомандувач Збройних Сил України, який здійснює через Генеральний штаб Збройних Сил України безпосереднє військове керівництво Збройними Силами України.

Міністр оборони України здійснює військово-політичне та адміністративне керівництво Збройними Силами України.

Повертаємося до територіальної оборони. Це рід Збройних Сил України у такому їх виді, як Сухопутні війська.

Система управління територіальною обороною

Загальне керівництво здійснює Верховний Головнокомандувач Збройних Сил України через Міністра оборони України.

Безпосереднє керівництво територіальною обороною здійснюється:

1) на всій території України – Головнокомандувачем Збройних Сил України через Командувача Сил територіальної оборони Збройних Сил України;

2) у межах військово-сухопутної зони – керівником регіонального органу військового управління Сил територіальної оборони Збройних Сил України через регіональний орган військового управління Сил територіальної оборони Збройних Сил України (тобто на території України створено 4 регіональні управління тероборони – Північ, Південь, Захід, Схід, у кожного з яких свій військових керівник);

3) у межах зони територіальної оборони – керівником зони територіальної оборони через штаб зони територіальної оборони (тут уже керівництво здійснюється головою обласної державної адміністрації, КМДА);

4) у межах району територіальної оборони – керівником району територіальної оборони через штаб району територіальної оборони (тут керівником є голова районної державної адміністрації).

У зонах та районах територіальної оборони створюються окремі бригади сил територіальної оборони (їх наразі 25) та батальйони сил територіальної оборони (їх 150).

Крім того, Законом України «Про основи національного спротиву» передбачено створення добровольчих формувань територіальних громад.

Складові частини територіальної оборони:

1) військова (органи військового управління, військові частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України, інші сили і засоби сил безпеки та сил оборони, які залучаються до виконання завдань територіальної оборони);

2) цивільна (державні органи, органи місцевого самоврядування, які залучаються до територіальної оборони);

3) військово-цивільна (штаби зон (районів) територіальної оборони та добровольчі формування територіальних громад).

Комплектування військових частин Сил територіальної оборони сьогодні здійснюється:

військовослужбовцями за контрактом;

за призовом особами офіцерського складу;

територіальним резервом (резервісти – особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період).

Комплектування добровольчих формувань територіальних громад здійснюється на добровільній основі цивільними особами.

Відповідно, до складу добровольчих формувань територіальних громад не можуть бути зараховані особи, які проходять дійсну військову службу або перебувають у резерві.

Діяльність добровольчих формувань територіальних громад здійснюється під безпосереднім керівництвом і контролем командира військової частини Сил територіальної оборони Збройних Сил України за територіальним принципом.

На громадян України, зарахованих до складу добровольчих формувань територіальних громад, під час участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони поширюється дія статутів Збройних Сил України.

Облік громадян України, які уклали контракт добровольця територіальної оборони, здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки.

Членство в добровольчому формуванні не звільняє від обов’язку проходження строкової військової служби, військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, військової служби за призовом осіб офіцерського складу, військової служби за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.

Під час мобілізації добровольці територіальної оборони, які за станом здоров’я придатні до військової служби у воєнний час та мають військово-облікову спеціальність, за потреби призиваються для комплектування військових частин Сил територіальної оборони Збройних Сил України та інших складових елементів сил оборони за територіальним принципом.

Отже, добровольче формування територіальної громади – воєнізований підрозділ, сформований на добровільній основі з громадян України, які проживають у межах території відповідної територіальної громади, який призначений для участі у підготовці та виконанні завдань територіальної оборони в межах території відповідної територіальної громади.

Територіальна громада в межах території відповідальності може утворювати декілька добровольчих формувань.

У межах завдань територіальної оборони, визначених Законом України «Про основи національного спротиву», добровольчі формування можуть провадити таку діяльність:

1) своєчасно реагувати та вживати необхідних заходів для оборони території та захисту населення на визначеній місцевості до моменту розгортання в межах такої території угруповання військ (сил) або угруповання об’єднаних сил, призначених для ведення воєнних (бойових) дій з відсічі збройної агресії проти України;

2) брати участь у посиленні охорони та захисті державного кордону;

3) брати участь у захисті населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, ліквідації наслідків ведення воєнних (бойових) дій;

4) брати участь у підготовці громадян України до національного спротиву;

5) брати участь у забезпеченні умов для безпечного функціонування органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування та органів військового управління;

6) брати участь в охороні та обороні важливих об’єктів і комунікацій, інших критично важливих об’єктів інфраструктури, визначених Кабінетом Міністрів України, та об’єктів підвищеної небезпеки, порушення функціонування та виведення з ладу яких становлять загрозу для життєдіяльності населення;

7) брати участь у забезпеченні умов для стратегічного (оперативного) розгортання військ (сил) або їх перегрупування;

8) брати участь у здійсненні заходів щодо тимчасової заборони або обмеження руху транспортних засобів і пішоходів поблизу та в межах зон / районів надзвичайних ситуацій та/або ведення воєнних (бойових) дій разом з Національною поліцією;

9) брати участь у забезпеченні заходів громадської безпеки і порядку в населених пунктах разом з Національною поліцією;

10) брати участь у запровадженні та здійсненні заходів правового режиму воєнного стану в разі його введення на всій території України або в окремих її місцевостях;

11) брати участь у боротьбі з диверсійно-розвідувальними силами, іншими збройними формуваннями агресора (противника) та не передбаченими законами України воєнізованими або збройними формуваннями;

12) брати участь в інформаційних заходах, спрямованих на підвищення рівня обороноздатності держави та на протидію інформаційним операціям агресора (противника);

13) співпрацювати з органами місцевого самоврядування та військовими частинами Сил територіальної оборони Збройних Сил, збирати та аналізувати інформацію про загрози безпеці територіальної громади та сценарії їх стримування;

14) у співпраці з органами місцевого самоврядування обліковувати, облаштовувати та охороняти місця укриття населення;

15) здійснювати добування, збір та узагальнення інформації, яка впливає на виконання завдань територіальної оборони в межах території територіальної громади;

16) сприяти у здійсненні заходів з протидії інформаційним операціям агресора (противника) в межах території територіальної громади;

17) організовувати навчання членів добровольчих формувань з метою ефективного виконання своїх завдань.

Щодо руху опору

Повторимо, що рух опору є складовим елементом національного спротиву разом із територіальною обороною та підготовкою громадян України до національного спротиву.

Заходи з організації, планування і підготовки руху опору здійснюються в мирний час та особливий період.

Ведення руху опору здійснюється з настанням особливого періоду на тимчасово окупованій території України, території України, яка захоплена агресором (противником) під час збройної агресії проти України.

Провідна роль в організації, підготовці, підтримці та веденні руху опору належить Силам спеціальних операцій Збройних Сил України.

Інформація про форми, методи і засоби виконання завдань руху опору, про взаємодію Сил спеціальних операцій Збройних Сил України з іншими силами і засобами руху опору належить до таємної інформації та підлягає віднесенню у встановленому законом порядку до державної таємниці.

Нормативно-правові акти, які стосуються територіальної оборони та порядку застосування зброї:

статті 17, 65 Конституції України;

Закон України від 16.07.2021 № 1702-IX «Про основи національного спротиву»;

Закон України від 03.03.2022 № 2114-IX «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України»;

Закон України від 06.12.1991 № 1934-XII «Про Збройні Сили України»;

постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1449 «Про затвердження Положення про добровольчі формування територіальних громад»;

постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1442 «Про затвердження Типового положення про штаб зони (району) територіальної оборони»;

постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1447 «Про затвердження Порядку організації, забезпечення та проведення підготовки добровольчих формувань територіальних громад до виконання завдань територіальної оборони»;

Закон України "Про Статут гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України". Статут, Форма типового документа, Порядок, Розклад, Журнал від 24.03.1999 № 550-XIV;

Закон України від 24.03.1999 № 550-XIV «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» (Статут, Положення, Перелік, Порядок, Форма типового документа, Зразок, Записка, Опис, Правила, Вимоги);

постанова Кабінету Міністрів України від 29.12.2021 № 1448 «Про затвердження Порядку застосування членами добровольчих формувань територіальних громад особистої мисливської зброї та набоїв до неї під час виконання завдань територіальної оборони».

До останніх трьох нормативно-правових актів відсилає ст. 22 Закону України «Про основи національного спротиву» в частині порядку зберігання і застосування зброї, бойової техніки та спеціальних засобів під час виконання завдань територіальної оборони.

У ч. 2 ст. 22 Закону України «Про основи національного спротиву» також зазначено, що застосування зброї, бойової техніки та спеціальних засобів Збройними Силами України, іншими складовими сил безпеки та сил оборони під час виконання завдань територіальної оборони здійснюється відповідно до законодавства України.

Такими актами законодавства є:

статті 1, 1-1 та 9 Закону України «Про Збройні Сили України»;

Порядок застосування зброї і бойової техніки з’єднаннями, військовими частинами і підрозділами Збройних Сил під час виконання ними завдань щодо відсічі збройної агресії проти України, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2018 № 828;

Порядок застосування зброї і бойової техніки з’єднаннями, військовими частинами і підрозділами Збройних Сил під час виконання ними завдань у районі проведення антитерористичної операції у мирний час, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 14.02.2018 № 68;

статті 21­–25 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України;

статті 60, 61, 195–202 Статуту гарнізонної та вартової служб Збройних Сил України.

Застосування цивільними особами вогнепальної зброї, отриманої відповідно до Закону України від 03.03.2022 № 2114-IX «Про забезпечення участі цивільних осіб у захисті України», здійснюється аналогічно до застосування зброї військовослужбовцями під час виконання ними завдань щодо відсічі збройної агресії проти України в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України (ст. 2 вказаного Закону), тобто відповідно до зазначених вище актів законодавства.

Отримання вогнепальної зброї і боєприпасів до неї цивільними особами в період дії воєнного стану здійснюється згідно зі ст. 1 цього Закону відповідно до порядку та вимог, установлених Міністерством внутрішніх справ України.

За правилами ст. 3 вказаного вище Закону, цивільні особи зобов’язані здати отриману ними вогнепальну зброю і невикористані боєприпаси до неї до органів Національної поліції України не пізніше 10 днів після припинення або скасування дії воєнного стану в Україні. За порушення вимоги, передбаченої цією статтею, цивільні особи несуть кримінальну відповідальність.

Закон і Бізнес