По стратегію — до своїх

На що звертає увагу суд при оцінці ефективності захисту в кримінальному процесі?

Невдоволення підзахисного своїм адвокатом має різний характер, і часто суд визнає це виправданим. Так, у ході вивчення матеріалів справи стає зрозуміло, хто виконує обов’язки формально, а хто — професійно. Ось тільки в питання стратегії захисту судді не втручаються та довіряють їх оцінку дисциплінарним комісіям.

Незалежність v. утручання

У Вищій школі адвокатури в ході вебінару розповіли про оцінку ефективності захисту в практиці Верховного Суду. Лектором виступила адвокат, науковий радник Barristers, д.ю.н., заслужений юрист України Ірина Гловюк.

Так, визнаним на рівні практики Європейського суду з прав людини є те, що право кожного обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення на ефективний захист становить одну з основоположних засад справедливого судового розгляду (рішення у справах «Шабельник проти України», «Чопенко проти України», «Нечипорук і Йонкало проти України»). Однак це право не є абсолютним.

До того ж, як зазначила І.Гловюк, спираючись на судову практику, сам по собі договір про надання правової допомоги не свідчить про наявність ефективного захисту. Адже адвокат може захворіти, померти чи бути позбавленим можливості здійснювати свої професійні обов’язки з інших вагомих підстав. Держава має реагувати на такі ситуації — замінити захисника або змусити призначеного захисника ефективно виконувати свої обов’язки. Просте призначення національними органами захисника водночас не гарантує ефективної правової допомоги (рішення у справі «Kamasinski v. Austria»).

Проте держава не може нести відповідальності за кожен недолік у роботі захисника, призначеного з метою надання юридичної допомоги або обраного обвинувачуваним. Незалежність представників юридичної професії від держави передбачає, що здійснення захисту є по суті відносинами між підсудним та його захисником незалежно від того, чи призначається захисник для надання юридичної допомоги, чи його послуги оплачуються з приватного джерела (справа «Cuscani v. United Kingdom»).

Як зазначила спікер, держава має зобов’язання втрутитись у цю ситуацію. Але, по суті, ідеться про ті ситуації, коли на неефективну правову допомогу скаржиться сам клієнт.

Розглядаючи справу «Карпюк та інші проти України», Суд нагадав, що, не зважаючи на важливість довірчих стосунків між адвокатом та його клієнтом, право обрати захисника не може вважатись абсолютним. ЄСПЛ постановив, що уникнення перерв або перенесення засідань відповідає інтересам правосуддя, що сповна виправдовує призначення захисника всупереч бажанню обвинуваченого.

Аспекти розгляду

Відповідні прецеденти ЄСПЛ знайшли своє відображення й у практиці ВС. Так, касаційна інстанція визнала (з такою позицією погоджується і сама І.Гловюк), що ефективність захисту не є тотожною досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату. Водночас вона полягає в наданні йому належних і достатніх можливостей з використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках є обов’язковою. Подальша незгода обвинуваченого з раніше обраними та узгодженими з адвокатом позицією і тактикою захисту не свідчить про його неефективність.

Касаційний кримінальний суд у свою чергу неодноразово з урахуванням практики ЄСПЛ розглядав питання ефективності захисту в аспекті наявності чи відсутності істотного порушення вимог Кримінального процесуального кодексу. При ефективності захисту в аспекті забезпечення права на захист ККС враховує:

• ужиття захисником заходів щодо захисту підозрюваного, обвинуваченого (наприклад, заявлення клопотань, ознайомлення з матеріалами провадження, явка на судове засідання, подання скарг тощо);

• наявність рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії адвокатури щодо діяльності захисника;

• узгодження позицій захисника та клієнта;

• належність вирішення судом питання про надання неефективної правової допомоги;

• виявлення підозрюваним, обвинуваченим бажання залучити іншого захисника;

• наявність або відсутність скарг на дії або бездіяльність захисника.

Стандарти на практиці

І.Гловюк навела приклади таких аспектів розгляду питання щодо ефективності захисту. Так, у постанові від 20.12.2018 у справі №757/56085/16-к ККС зазначив, що з матеріалів справи убачається, що захисник лише формально був присутній під час укладення угоди про визнання винуватості та на судовому засіданні. Захисник не вживав жодних заходів, направлених на захист обвинуваченого, не заявляв жодного клопотання під час досудового та судового слідства, фактично не здійснював захист від обвинувачення, що є істотним порушенням вимог КПК.

На пасивну поведінку захисника у справі звернув увагу ККС і в постанові від 20.01.2021 (справа №236/4216/18). Проста підтримка апеляційної скарги підзахисного та неявка на судові засідання також була розцінена судом як неефективний захист в іншій справі — №489/2741-17 (постанова ККС від 31.01.2019).

Однак є й ситуації, коли захисник через поведінку суду не може ефективно здійснювати захист. Так, у постанові від 10.06.2020 у справі №379/781/19 ККС, дослідивши матеріали справи, встановив, що під час розгляду кримінального провадження в апеляційній інстанції участь захисника була формальною, він фактично не мав можливості здійснювати ефективний захист інтересів засудженого, а тому останній був позбавлений гарантованого державою та встановленого стст.59, 63 Конституції, стст.48, 49, 52, 54 КПК та ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод права на захист. При цьому мова йшла про провадження, де участь захисника була обов’язковою.

Хоча, як зауважила І.Гловюк, суд рідко звертає увагу на наявність рішення КДКА щодо діяльності адвоката, утім, трапляються і такі приклади в судовій практиці. Так, у постанові ККС від 20.12.2018 у справі №757/56085/16-к зазначено, що формальна присутність захисника під час укладення угоди та її затвердження, а також участь у судовому засіданні підтверджується рішенням КДКА. Як доказ порушення права на захист було долучено рішення КДКА й у справі №199/5500/15-к (постанова ККС від 11.02.2021).

В іншій справі — №236/4216/18 (постанова ККС від 20.01.2021) — апеляційний суд не звернув увагу на неодноразові клопотання обвинуваченого про відвід захисника, а саме — не з’ясував, чому обвинувачений дійшов такого висновку та не з’ясував думку прокурора та захисника з вказаного питання.

Прикладом виявлення обвинуваченим бажання залучити іншого захисника може стати справа №564/2640/18 (постанова ККС від 3.02.2021), однак тут суд дійшов висновку про відсутність порушеного права на ефективний захист, адже про бажання змінити захисника особа, взята під варту, заявила запізно.

Отже, підсумувала І.Гловюк, можна виокремити ряд стандартів реагування судів усіх інстанцій на заяви чи скарги стосовно ефективності захисту. Переважно суди змістовно (неформально) підходять до розгляду таких заяв, адже для цього вивчаються технічні записи судових засідань, ураховуються рішення КДКА.

Однак слід звернути увагу на те, що суд не має повноважень оцінювати ефективність стратегії та тактики захисту, оскільки давати таку оцінку можуть лише КДКА. При цьому суди дотримуються правил щодо незалежності адвокатури та враховують уразливість обвинуваченого, засудженого (в аспекті віку, участі законних представників, стану здоров’я, перебування під вартою тощо).