У пошуках честі й гідності

Не можна стати «ідіотом» безпідставно, навіть якщо це оціночне судження

Дифамаційні спори, особливо в часи гіперактивності користувачів у соціальних мережах, стали альтернативою колись популярним дуелям. Лише з тією різницею, що той, хто дозволяє собі лаятись, може спіймати не кулю, а позов, а з ним — і рішення про стягнення моральної шкоди.

Задзеркалля соцмереж

Суддя Касаційного цивільного суду Сергій Бурлаков прочитав лекцію «Юридична гігієна в соціальних мережах» для студентів юридичного та соціологічного факультетів Харківського національного університету ім. В.Н.Каразіна.

Він наголосив, що питання інформаційної безпеки та юридичних аспектів медіаактивності в соцмережах є вкрай важливими для людини ХХІ ст. Необхідно знати правила безпечного користування Інтернетом та соцмережами, щоб не стати суб’єктом судового переслідування за порушення прав інтелектуальної власності, посягання на честь і гідність людини.

С.Бурлаков навів приклади з практики Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, які виникають через зазначені порушення.

На початку суддя розповів, як поведінка особи в соцмережах може вплинути на її кар’єру. В одній зі справ ВС залишив без змін рішення судів попередніх інстанцій про відмову в поновленні на посаді лісничого (постанова КЦС від 6.10.2021 у справі №305/1001/18).

У постанові ВС зазначив, що останній, усупереч своїм посадовим обов’язкам, виявивши загиблих тварин і птаха, які занесені до Червоної книги України й полювання на яких заборонено, не повідомив про цей факт працівників природоохоронних та правоохоронних органів. Натомість позував з ними, що підтверджується світлинами, які містяться в матеріалах справи та в мережі «Фейсбук» на сторінці позивача.

Поряд із цим С.Бурлаков нагадав про ситуацію з відмовою в призначенні кандидата на посаду судді ВС через зміст його публікацій у «Фейсбуку». Так, опубліковані ним посилання на музичні твори, розміщені на «Ютубі», містили нецензурні вислови та заклики до насильства.

Також лектор звернув увагу на рішення ЄСПЛ у справі «Sanchez v. France» від 2.09.2021. У ньому зроблено висновок, що власник акаунту у «Фейсбуку» має особливі обов’язки контролю та пильності, якщо вирішує зробити свій обліковий запис публічним, надає можливості коментувати будь-кому та публікує контент, потенційно здатний спровокувати мову ненависті. У цій ситуації критичною є швидка реакція власника. Останній відповідальний й за коментарі третіх осіб на своїй сторінці та має контролювати їх (щоб коментарі сторонніх людей під його дописами не спровокували мову ненависті).

Лектор також приділив увагу захисту авторських прав у соціальних мережах. Зокрема, він навів постанову КЦС від 13.03.2018 у справі №918/186/17, в якій зроблено висновок, що розміщення відеоролика в соцмережі — це публічний показ.

Крім того, С.Бурлаков зазначив, що дописувач у соціальній мережі — це журналіст, і навів обов’язки з Кодексу етики українського журналіста та положення Мюнхенської (європейської) декларації прав та обов’язків журналістів від 23—24.11.70.

Відтінки суб’єктивності

Суддя акцентував, що слід розрізняти твердження про факти та оціночні судження, думки, погляди, що не є предметом судового захисту, і навів рішення ЄСПЛ від 13.11.2003 у справі «Шарзах та Ньюс Ферлагсгейзельшафт проти Австрії», в якому зазначено, що навіть оціночне судження має базуватися на певних фактах, оскільки в протилежному випадку це може призвести до зловживання з боку спікера. У даній справі судом оцінювався вислів «друг фашиста».

А в рішенні ЄСПЛ від 1.07.97 у справі «Обершлик (№2) проти Австрії» зазначено про те, що журналіст назвав політика «ідіотом». ЄСПЛ вказав, що слово «ідіот» є оціночним судженням. Проте навіть оціночне судження не може бути безпричинним.

Лектор порушив і питання належного відповідача в разі поширення спірної інформації в інтернеті. У постанові КЦС від 13.02.2019 у справі №439/1469/15-ц зроблено висновок, що позиватися можна і до автора матеріалу, і до власника сайту.

У постанові КЦС від 11.07.2018 у справі №658/1795/17-ц суд дійшов висновку, що позивачем не було надано жодних доказів того, що редакція газети є реєстрантом (власником) доменного імені та/або власником домену. Крім того, позивачем не було надано жодних доказів розміщення відповідачами спірної інформації у соціальній мережі «Фейсбук», про спростування якої він просив. Водночас у постанові КЦС від 14.02.2018 у справі №522/14156/14 суд указав на те, що обов’язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача. Фізична особа, яка поширює інформацію, зобов’язана переконатися в її достовірності, а відповідач у даній справі такого обов’язку не виконав.

Також С.Бурлаков навів судову практику щодо вирішення спорів про захист гідності, честі та ділової репутації, а також інших спорів. У таких справах суд повинен відмежовувати відомості, які принижують честь та гідність особи, від думок, поглядів, критичних висловлювань, ідей, оцінок, висловлених у порядку реалізації конституційного права на свободу думки і слова. На це КЦС зокрема вказав у постанові від 20.03.2019 у справі №758/14324/15-ц.

Вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з’ясовувати, є вона твердженням чи оціночним судженням. Якщо суб’єктивну думку, яка є оціночним судженням, висловлено в брутальній, принизливій чи непристойній формі, що принижує гідність, честь чи ділову репутацію, на відповідача може бути покладено обов’язок відшкодувати моральну шкоду, а не спростовувати таку інформацію (постанова а КЦС від 11.02.2019 у справі №725/5585/16-ц).

Тож, перш ніж користуватися свободою слова та висловлювати оціночні судження на кшталт «ідіот», варто заздалегідь подумати про аргументацію, яка дала б достатньо підстав, аби вжити такі висловлювання стосовно конкретної особи. Інакше ідіотським буде становище відповідача, котрого примусять компенсувати моральну шкоду.