Або не допускай, або не ремствуй!

Неправомірність дій податківців при призначенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути оскаржена за її наслідками. Такий висновок зробив ВС в постанові №816/228/17, текст якої друкує «Закон і Бізнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

8 вересня 2021 року                         м.Київ                               №816/228/17

Велика палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача — ПРОКОПЕНКА О.Б.,
суддів: АНЦУПОВОЇ Т.О., БРИТАНЧУКА В.В., ВЛАСОВА Ю.Л., ГРИЦІВА М.І., ГУДИМИ Д.А., ЄЛЕНІНОЇ Ж.М., ЗОЛОТНІКОВА О.С., КНЯЗЄВА В.С., КРЕТ Г.Р., ЛОБОЙКА Л.М., ПІЛЬКОВА К.М., ПРОРОКА В.В., РОГАЧ Л.І., СИТНІК О.М., СІМОНЕНКО В.М., ТКАЧА І.В., ШТЕЛИК С.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Квант сервіс» до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправним та скасування наказу за касаційною скаргою ГУ ДФС (правонаступником якого є ГУ Державної податкової служби у Полтавській області) на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 1.03.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017,

УСТАНОВИЛА:

У лютому 2017 року ТОВ «НВП «Квант сервіс» звернулось до суду з позовом до ГУ ДФС, в якому просило:

визнати протиправним та скасувати наказ «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «НВП «Квант сервіс» від 10.10.2016 №1336;

визнати недійсним акт «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВП «Квант сервіс» від 28.10.2016 №490/16-31-14-04-14/37667365 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що при направленні наказу про проведення перевірки відповідач повинен був зазначити адресу ТОВ «НВП «Квант сервіс», яка міститься в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, проте на порушення вимог Податкового кодексу повідомлення та наказ про проведення перевірки направлені за іншою адресою. Учинене контролюючим органом процедурне порушення вплинуло на можливість платника податків бути присутнім під час проведення перевірки та надавати пояснення і документи з питань, щодо яких проводилась перевірка.

ПОАС ухвалою від 1.03.2017 закрив провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсним акта ГУ ДФС «Про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «НВП «Квант сервіс» від 28.10.2016 №490/16-31-14-04-14/37667365 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2013 по останній день проведення перевірки, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період із 27.04.2011 по останній день проведення перевірки» у зв’язку з тим, що вказані позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства.

Постановою ПОАС від 1.03.2017, залишеною без змін ухвалою ХААС від 18.05.2017, визнано протиправним та скасовано наказ ГУ ДФС «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «НВП «Квант сервіс» від 10.10.2016 №1336 (код за ЄДРПОУ 37667365)».

Суди попередніх інстанцій, ухвалюючи судові рішення, дійшли висновку про те, що оскільки відповідач не довів правомірності прийнятого наказу «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ НВП «Квант сервіс» (код ЄДРПОУ 37667365)» від 10.10.2016 №1336, то наявні підстави для визнання його протиправним та скасування.

Ухвалюючи рішення, суди першої та апеляційної інстанцій виходили з того, що направлення документів про проведення перевірки платника податків контролюючим органом за іншою адресою, відмінною від зазначеної як місцезнаходження юридичної особи в статутних документах, призвело до несвоєчасного повідомлення контролюючим органом платника податків про строки проведення перевірки. Таким чином, вчинені контролюючим органом процедурні порушення вплинули на можливість платника податків захистити свої права під час проведення спірної перевірки, зокрема щодо надання відомостей про обставини спірних господарських операцій.

При цьому суди послались на правову позицію щодо застосування норм матеріального права, викладену колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 27.01.2015 (справа №21-425а14), згідно з якою ПК з метою дотримання балансу публічних і приватних інтересів установлені певні умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вимог п.78.1 ст.78 та п.79.2 ст.79 ПК призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності правових наслідків такої.

Не погодившись із ухваленими у справі судовими рішеннями, ГУ ДФС подало касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просило скасувати рішення судів і ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами першої та апеляційної інстанцій при ухваленні судових рішень не дотримано вимог матеріального та процесуального права, не враховано всіх фактичних обставин, що мають значення для вирішення спору.

ГУ ДФС зазначає, що оскаржуваний наказ про проведення перевірки направлявся за адресою ліквідатора, а тому обов’язок щодо належного повідомлення платника про проведення перевірки ним виконаний. Наполягає на тому, що спірний наказ реалізований, а відтак відсутні правові підстави для його скасування.

На час розгляду справи відзиву від позивача не надходило <…>.

КАС ухвалою від 4.03.2021 на підставі ч.5 ст.346 Кодексу адміністративного судочинства  передав цю справу на розгляд ВП ВС.

Зазначене рішення обґрунтовано наявністю виключної правової проблеми, яка полягає у з’ясуванні питання про те, чи є наказ про призначення перевірки окремим та самостійним актом індивідуальної дії, який у період своєї чинності впливав на права та обов’язки платника податків, суттєво їх порушуючи.

Саме з таких мотивів колегія суддів вважає безпідставними доводи касаційної скарги про неможливість скасування в судовому порядку спірного наказу з огляду на факт вичерпання ним своєї дії та допуск посадових осіб контролюючого органу до перевірки ТОВ «НВП «Квант сервіс».

На переконання колегії суддів КАС, рішення у цій справі, про перегляд яких контролюючий орган подав касаційну скаргу, є правильними по суті, вони відповідають критеріям законності та обґрунтованості. Порушень норм процесуального права, які б призвели чи могли призвести до неправильного вирішення справи, судами також не допущено.

Підстав для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій із закриттям провадження в справі або залишенням позову без розгляду (ст.354 КАС) колегією суддів теж не встановлено.

Також немає підстав визначених у ст.351 КАС для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення, як і визначених у ст.353 КАС підстав для скасування судових рішень з направленням справи для продовження розгляду або на новий розгляд.

На етапі касаційного перегляду цієї справи колегією суддів не встановлено підстав, наведених у стст.351, 353 КАС (перелік яких є вичерпним), наявність яких мала б наслідком скасування судових рішень першої та/або апеляційної інстанцій.

Проте колегія суддів зазначає, що на час касаційного перегляду справи вона не може оминути наявності правового висновку щодо застосування норм права, викладеного в постанові ВС у складі Судової палати з розгляду справ щодо податків, зборів, інших обов’язкових платежів КАС від 22.02.2020, одним зі спірних у якій було питання щодо можливості скасування наказу про призначення перевірки після її проведення (справа №826/17123/18) й ухвалення рішення, яке йому суперечитиме.

У цьому рішенні судова палата КАС фактично відступила від попередньої практики ВС про те, що саме на етапі допуску до перевірки суб’єкт господарської діяльності може поставити питання про необґрунтованість її призначення та проведення, реалізувавши своє право на захист від безпідставного здійснення податкового контролю щодо себе; водночас допуск до перевірки нівелює правові наслідки процедурних порушень, допущених контролюючим органом при призначенні та проведенні відповідної виїзної або фактичної перевірки.

Разом з тим у вказаному рішенні констатовано, що в разі якщо контролюючим органом була проведена перевірка на підставі наказу про її проведення і за наслідками такої перевірки прийнято податкові повідомлення-рішення чи інші рішення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження після допуску платником податків посадових осіб контролюючого органу до проведення перевірки не є належним способом захисту права платника податків, оскільки подальше скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права. За висновком судової колегії, належним способом захисту порушеного права платника податків у такому випадку є саме оскарження рішення, прийнятого за результатами перевірки.

Колегія суддів дійшла висновку, що така ситуація й має ознаки виключної правової проблеми й потребує вирішення на рівні ВП ВС.

З огляду на викладене КАС дійшов висновку про наявність підстав для передачі справи на розгляд ВП ВС для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

ВП ВС ухвалою від 31.03.2021 прийняла та призначила цю справу до розгляду в порядку письмового провадження без виклику її учасників.

Заслухавши доповідь судді, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених ч.6 ст.346 КАС, ВП ВС дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Як установлено судами попередніх інстанцій та вбачається з матеріалів справи, у зв’язку з отриманням відомостей про винесення судового рішення про порушення провадження у справі про банкрутство юридичної особи — ТОВ «НВП «Квант сервіс»

ГУ ДФС на підставі пп.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.7 п.78.1, п.78.2 ст.78, ст.79 ПК та п.2 розд.ІІ «Прикінцеві положення» закону «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» видано наказ від 10 жовтня 2016 року №1336 «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «НВП Квант сервіс» від 28.12.2014 №71-VII.

Згідно із цим наказом призначено проведення невиїзної документальної перевірки

ТОВ «НВП Квант сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.03.2013 по останній день проведення перевірки, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 27.04.2011 по останній день проведення перевірки терміном 5 робочих днів з 17.10.2016.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, наданого податковим органом на обґрунтування правомірності своїх дій, цей наказ надіслано адресату — арбітражному керуючому — ліквідатору ТОВ «НВП «Квант сервіс» Бугаєнку А.А. на адресу: вул. Нечуя-Левицького, 5, м.Полтава. Поштове відправлення за №3600015428390 вручене одержувачу 17.10.2016.

Водночас відповідно до статутних документів ТОВ «НВП «Квант сервіс» місцезнаходження юридичної особи визначено за адресою: вул. Конституції, 13, м.Полтава, 36020.

За наслідками реалізації наказу «Про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки ТОВ «НВП «Квант сервіс» від 10.10.2016 №1336 відповідачем проведено позапланову невиїзну документальну перевірку ТОВ «НВП «Квант сервіс» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1.01.2013 по останній день проведення перевірки, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування за період з 27.04.2011 по останній день проведення перевірки, за результатами якої складено акт від 28.10.2016 №490/16-31-14-04-14/37667365.

У подальшому у зв’язку з виявленими контролюючим органом у ході перевірки порушеннями податкового законодавства на підставі акта перевірки ГУ ДФС прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.11.2016 №0005201404.

Перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи, ВП ВС дійшла висновку про наявність підстав для її часткового задоволення з огляду на таке.

ВП ВС наголошує, що касаційний перегляд судових рішень здійснюється в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевірка правильності застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права — на підставі встановлених фактичних обставин справи (ч.1 ст.341 КАС).

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (ч.2 ст.341 КАС).

Правовідносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює ПК, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов’язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов’язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Пунктом 75.1 ст.75 ПК (тут та надалі — в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно з п.79.1 ст.79 ПК документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених стст.77 та 78 цього кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у пп.75.1.2 п.75.1 ст.75 цього кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Як убачається зі змісту спірного наказу про проведення позапланової невиїзної документальної перевірки, підставою для його прийняття зазначено, зокрема, пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК.

Відповідно до пп.78.1.7 п.78.1 ст.78 ПК документальна позапланова перевірка здійснюється за наявності обставин, коли розпочато процедуру реорганізації юридичної особи (крім перетворення), припинення юридичної особи або підприємницької діяльності фізособи — підприємця, закриття постійного представництва чи відокремленого підрозділу юридичної особи, в тому числі іноземної компанії, організації, порушено провадження у справі про визнання банкрутом платника податків або подано заяву про зняття з обліку платника податків.

Посадові та службові особи контролюючих органів зобов’язані, зокрема, дотримуватися Конституції та діяти виключно у відповідності з цим кодексом та іншими законами, іншими нормативними актами; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій (пп.21.1.1, 21.1.4 п.21.1 ст.21 ПК).

Глава 8 розд.ІІ ПК визначає види перевірок, які можуть бути проведені контролюючими органами, а також порядок та процедуру їх проведення. Зокрема, встановлюється чітке розмежування щодо порядку допуску до виїзних та невиїзних перевірок, а також щодо місця проведення зазначених перевірок.

При цьому приписи ПК в цій частині установлюють і певні правила поведінки при здійсненні перевірки як для суб’єкта владних повноважень, так і для платника податків, чітке дотримання яких вимагається задля забезпечення балансу між публічними і приватними інтересами.

Допуск посадових осіб контролюючих органів до проведення документальної планової/позапланової виїзної перевірки здійснюється згідно із ст.81 цього кодексу. Документальна планова/позапланова невиїзна перевірка здійснюється у порядку, передбаченому ст.79 цього кодексу (п.77.6 ст.77, п.78.5 ст.78 ПК).

Стаття 79 ПК визначає особливості проведення документальної невиїзної перевірки.

Пунктом 79.2 цієї статті встановлено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки. Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Варто зазначити, що право платника оскаржувати рішення контролюючого органу про проведення перевірки стосовно нього не залежить від виду перевірки. Реалізація такого права за відсутності обов’язку в контролюючого органу повідомляти про перевірку до її проведення була б неможливою.

Відповідно до п.79.3 ст.79 ПК присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов’язкова.

Незважаючи на необов’язковість присутності платника податків під час проведення документальних невиїзних перевірок, останній все ж має право бути присутнім. Такий висновок узгоджується з приписами пп.17.1.6 п.17.1 ст.17 ПК, відповідно до якого платник податків має право бути присутнім під час проведення перевірок та надавати пояснення з питань, що виникають під час таких перевірок, ознайомлюватися та отримувати акти (довідки) перевірок, проведених контролюючими органами, перед підписанням актів (довідок) про проведення перевірки у разі наявності зауважень щодо змісту (тексту) складених актів (довідок) підписувати їх із застереженням та подавати контролюючому органу письмові заперечення в порядку, встановленому цим кодексом.

За наявності письмового звернення платника податків замість документальної невиїзної перевірки може проводитися документальна виїзна перевірка (п.79.5 ст.79 ПК).

Отже, у посадових осіб контролюючого органу виникає право на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки за сукупності двох умов: наявності визначених законом підстав для її проведення (правова підстава) та надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки (формальна підстава).

При цьому абз.2 п.79.2 ст.79 ПК визначає, що виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Положення ст.19 Конституції встановлюють, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами.

При цьому кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб (ст.55 Конституції).

Право на судовий захист відображене і в ч.1 ст.5 КАС, відповідно до якої кожна особа має право в порядку, встановленому цим кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Завданням адмінсудочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень. Відповідно у випадку звернення зацікавленої особи з позовом до суду адмінсуд повинен надати правову оцінку діям суб’єкта владних повноважень при прийнятті того чи іншого рішення та перевірити його відповідність критеріям правомірності, які пред’являються до рішень суб’єктів владних повноважень та які закріплені у ст.2 КАС.

З урахуванням наведеного колегія суддів ВП ВС дійшла таких висновків: аналізованими нормами ПК з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Щодо вимоги про визнання протиправним та скасування наказу від 10.10.2016 №1336 колегія суддів ВП ВС зазначає таке.

Пунктом 19 ч.1 ст.4 КАС визначено, що індивідуальний акт — акт (рішення) суб’єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк.

В абз.4 п.1 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду від 23.06.97 №2-зп у справі №3/35-313 сказано, що «за своєю природою ненормативні правові акти, на відміну від нормативних, встановлюють не загальні правила поведінки, а конкретні приписи, звернені до окремого індивіда чи юридичної особи, застосовуються одноразово й після реалізації вичерпують свою дію».

У п.5 рішення КС від 22.04.2008 №9-рп/2008 в справі №1-10/2008 сказано, що при визначенні природи «правового акта індивідуальної дії» правова позиція КС ґрунтується на тому, що «правові акти ненормативного характеру (індивідуальної дії)» стосуються окремих осіб, «розраховані на персональне (індивідуальне) застосування» і після реалізації вичерпують свою дію.

Отже, у разі якщо контролюючий орган був допущений до проведення перевірки на підставі наказу про її проведення, то цей наказ як акт індивідуальної дії реалізовано його застосуванням, а тому його оскарження не є належним та ефективним способом захисту права платника податків, оскільки скасування наказу не може призвести до відновлення порушеного права.

Неправомірність дій контролюючого органу при призначенні і проведенні перевірки не може бути предметом окремого позову, але може бути підставами позову про визнання протиправними рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки.

При цьому підставами для скасування таких рішень є не будь-які порушення, допущені під час призначення і проведення такої перевірки, а лише ті, що вплинули або об’єктивно могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу за результатами такої перевірки та відповідно на обґрунтованість і законність прийнятого за результатами перевірки рішення.

Виходячи з наведеного, ВП ВС не погоджується із позицією судів попередніх інстанцій у частині задоволення позову про протиправність наказу щодо призначення перевірки від 10.10.2016 №1336, оскільки такий спір не підлягає розгляду за правилами адмінсудочинства.

При цьому поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства» слід тлумачити в ширшому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адмінсудочинства, і тих спорів, які взагалі не підлягають судовому розгляду.

Таким чином, ВП ВС вважає за необхідне відступити від висновку, викладеного ВСУ у постанові від 27.01.2015 (справа №21-425а14).

Оскільки суди першої та апеляційної інстанцій розглянули справу з порушенням правил юрисдикції адмінсудів, ВП ВС дійшла висновку про наявність підстав для скасування судових рішень першої та апеляційної інстанцій із закриттям провадження у справі.

Згідно з п.1 ч.1 ст.238 КАС суд закриває провадження у справі, якщо справу не належить розглядати за правилами адмінсудочинства.

На підставі п.5 ч.1 ст.349 КАС суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і закрити провадження у справі у відповідній частині.

За правилами ч.1 ст.354 КАС суд касаційної інстанції скасовує рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно стст.238, 240 цього кодексу.

Слід зауважити, що хоча ВП ВС закрила провадження у справі саме на підставі п.1 ч.1 ст.238 КАС, суд роз’яснив, що такі позовні вимоги не підлягають розгляду в порядку жодного судочинства, відтак звернення із заявою про передачу справи не зможе бути розглянуте і вирішене судом.

Відповідно до ч.6 ст.139 КАС якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адмінсправи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки ВП ВС не змінює судове рішення та не ухвалює нове, розподіл судових витрат не здійснюється.

Керуючись стст.345, 349, 354, 356, 359 КАС, ВП ВС

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (правонаступником якого є ГУ Державної податкової служби у Полтавській області) задовольнити частково.

2. Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 1.03.2017 та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 18.05.2017 скасувати, а провадження у справі закрити.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.