Весняний дебют

ВСС відніс земельні спори до цивільної юрисдикції, навіть якщо стороною в них є суб’єкт владних повноважень

У перший весняний день пленум Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ плідно попрацював: прийняв ряд постанов у другому читанні, заслухав інформацію про узагальнення судової практики розгляду цивільних справ з іноземним елементом та справ про спадкування. Крім того, на засіданні пленуму було підбито підсумки роботи загальних судів у минулому році та визначено орієнтири діяльності на перше півріччя 2013-го.

Результатів — досягнуто

На початку роботи пленуму в.о. голови ВСС Станіслав Міщенко «за багаторічну сумлінну працю, високий професіоналізм та забезпечення захисту прав і свобод людини» нагородив почесною відзнакою ВСС голову Апеляційного суду Донецької області Валентину Лісову та голову Апеляційного суду Львівської області Валентина Государського.

Проект постанови «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», за словами судді ВСС Олега Ткачука, — це детально й всебічно опрацьований документ, в ході роботи над яким було враховано позиції Європейського суду з прав людини, ВГС, ВАС, зауваження та пропозиції представників ВС, апеляційних судів, а також провідних юридичних вищих навчальних закладів.

За словами доповідача, проблема розмежування справ між судами цивільної юрисдикції та іншими спеціалізованими судами наразі стоїть досить гостро, і від цього передусім страждають суб’єкти звернення до суду.

О.Ткачук поінформував, що в проекті постанови роз’яснено спірні питання, які виникають у судовій практиці, визначено критерії розмежування юрисдикції, належності справ до цивільної юрисдикції, а також прописано критерії визначення підсудності.

У ході обговорення проекту постанови виникла палка дискусія щодо юрисдикції справ, які виникають із земельних правовідносин. Однак пленум дійшов висновку, що такі спори, незважаючи на те, що в них нерідко беруть участь суб’єкти владних повноважень, відносяться до цивільної юрисдикції.

Пленум ВСС прийняв постанову в цілому (з урахуванням відповідних редакційних правок і уточнень).

Також у другому читанні було прий­нято постанову «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки».

Необхідність прийняття цієї постанови, за словами судді ВСС Бориса Гулька, зумовлена значною кількістю справ цієї категорії, новелами, внесеними до ЦК, а також запровадженням системи обов’язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів. Крім того, необхідність надання роз’яснень пов’язана з тим, що у випадку завдання шкоди джерелом підвищеної небезпеки підстави та умови виникнення зобов’язань суттєво відрізняються від загальних положень про цивільно-правову відповідальність, що, відповідно, потребує віднесення вказаних випадків до особливого різновиду деліктних зобов’язань.

«Наразі окремої постанови пленуму з роз’ясненнями практики застосування цієї категорії справ взагалі немає», — зауважив Б.Гулько й додав, що суди при розгляді справ деякою мірою враховують роз’яснення, дані в постанові Пленуму ВС «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27.03.1992 р. №6, проте «вона не містить роз’яснень, що стосуються страхових випадків».

Доповідач поінформував, що цією постановою роз’яснено питання, які стосуються відшкодування шкоди, завданої при ДТП, відповідальності при ДТП у разі настання страхових випадків із транспортним засобом, роз’яснено питання щодо страхової виплати та підстав відмови в ній. Крім того, у документі приділено увагу законодавчим змінам щодо процедури оформлення ДТП, документів на підтвердження права керування транспортним засобом, а також зазначено про необхідність розмежування понять «суброгація» та «регрес», відмінності між ними, умови настання відповідальності, строки позовної давності.

Справи з «елементом»

Судовою палатою в цивільних справах ВСС узагальнено практику розгляду цивільних справ з іноземним елементом. Необхідність здійснення узагальнення, як зазначила суддя ВСС Олена Ситнік, зумовлена розширенням інтеграційних процесів в Україні.

«Суди не мають відповідних роз’яснень ВС, оскільки за роки незалежності України ВС такої постанови пленуму чи надання роз’яснень в іншій формі прийнято не було», — наголосила О.Ситнік.

Доповідач поінформувала, що в узагальненні надано визначення поняття підсудності й вказано, що підсудність судам України справ з іноземним елементом визначається на момент відкриття провадження в справі, незважаючи на те, що в ході провадження такі підстави можуть бути змінені.

Крім того, у документі йдеться про міжнародну договірну підсудність, яка може застосовуватись за письмовою угодою сторін (надано визначення, які угоди є пророгаційними, а які — дерогаційними).

Поряд з іншим, в узагальненні роз’яснено, що суд приймає документи, складені мовами інших держав, лише за умови, якщо вони супроводжуються нотаріально посвідченим перекладом українською. Також у документі розмежовано статуси іноземної юридичної особи та іноземного підприємства.

На конкретних прикладах із практики в узагальненні роз’яснено питання:

— визначення підсудності справ, які виникають у цивільних, сімейних та трудових правовідносинах з іноземним елементом;

— встановлення змісту іноземного права;

— звернення до іноземних судів з дорученням про вручення документів та виконання окремих процесуальних дій та доручень іноземних судів;

— правових підстав набуття права власності на об’єкти нерухомого майна та земельні ділянки іноземцями та особами без громадянства;

— недоговірних зобов’язань за участю іноземного елемента.

Водночас в узагальненні приділено увагу: процесуальному положенню іноземців, осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб у суді; питанню судових доказів у справах з іноземним елементом; зобов’язальним правовідносинам за участю іноземців та осіб без громадянства, іноземних юридичних осіб, іноземної держави, її дипломатичних та консульських представництв; розгляду трудових спорів за участю іноземного елементу та особливостям відшкодування шкоди.

Оскільки на практиці виявилися складними питання про укладення та розірвання шлюбу за участю іноземців та осіб без громадянства, розподіл майна подружжя, визначення місця проживання дитини та особливостей її усиновлення іноземцями та особами без громадянства їх проаналізовано з урахуванням особливостей правового регулювання.

На основі проведеного узагальнення пленум ВСС постановив підготувати інформаційний лист й напрацювати відповідну постанову.

«Спадкові» особливості

Під час засідання пленуму було заслухано інформацію про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування. Проведене узагальнення було ініційоване численними зверненнями судів вищих інстанцій щодо необхідності роз’яснення питань застосування норм матеріального й процесуального права при розгляді спорів цієї категорії, відзначив суддя ВСС Микола Наумчук.

За його словами, під час вирішення спорів та правозастосування об’єктивно склалася ситуація, коли позиції, сформульовані в постанові Пленуму ВС «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 №7, не містили відповіді на всі питання, які виникають на практиці. «Цю постанову було прийнято на підставі аналізу справ, які були розглянуті за незначний проміжок часу після набрання чинності Цивільним кодексом 2003 року. Тому судами не ухвалювалися рішення в правовідносинах, які регулювались окремими нормами ЦК, що мали характер законодавчих новел», — зауважив доповідач і додав, що, за даними статистики, справи про спадкування становлять одну з трьох найбільш поширених категорій справ, що розглядались судами протягом 2010—2011 рр.

В узагальненні на прикладах роз’яснено питання:

— застосування норм ЦК, які регулюють правовідносини щодо спадкування, з урахуванням «Прикінцевих та перехідних положень» кодексу;

— підготовки справ про спадкування до судового розгляду, визначення належного відповідача, залучення третіх осіб, підсудності та процесуального правонаступництва у справах про спадкування;

— визнання права власності на об’єкти самочинного та незавершеного будівництва в порядку спадкування, визнання права власності на спадкове нерухоме майно за відсутності правовстановчих документів та визнання права власності на таке майно у випадку спадкування його частки, що перебуває в спільній сумісній власності;

— розгляду справ про встановлення фактів, що мають юридичне значення для виникнення права на спадкування, зокрема, визнання спадщини відумерлою в порядку окремого провадження;

— щодо процесуальних наслідків пред’явлення позову в справах про спадкування без попереднього звернення до нотаріуса для оформлення права на спадщину (визначено, що таким процесуальним наслідком може бути відмова в позові, а не відмова у відкритті провадження або закриття провадження у справі).

Крім того, документом визначено необхідні умови для вирішення спорів про визнання права власності на земельні ділянки, що входять до складу спадщини, у випадку відсутності правовстановчих документів, їх втрати, незавершення процедури приватизації земельної ділянки та визнання права на останню в порядку спадкування.

Поряд з іншим в узагальненні встановлено сукупність підстав для усунення від права на спадкування спадкоємців за законом і за заповітом; розглянуто питання спадкування за законом, зокрема, визначення кола спадкоємців та черговості їх закликання до спадкування, зміни черговості такого закликання, спадкування за правом представлення та його відмежу­вання від спадкової трансмісії; розглянуто особливості вирішення спорів про поділ спадщини й роз’яснено підстави та умови визнання права на обов’язкову частку в спадщині й зменшення розміру такої частки.

Також у документі визначено спірні питання застосування в судовій практиці правових позицій ВС, що викладені в постановах Пленуму ВС, зокрема, стосовно участі в таких справах нотаріусів, та напрацьовано правові позиції для усунення неоднакового застосування судами норм матеріального й процесуального права.

Пленум ВСС постановив на основі узагальнення підготувати відповідний інформаційний лист та довести його до відома Міністерства юстиції, оскільки пропонуються зміни до законодавства.

Звіт керманича

Про підсумки роботи загальних судів у минулому році поінформував під час засідання пленуму С.Міщенко. Він повідомив, що ВСС провів аналіз стану здійснення правосуддя загальними судами у 2012 році.

Так, протягом аналізованого періоду зберігалася тенденція до збільшення надходження кількості касаційних скарг, справ, заяв та клопотань до ВСС, тоді як у судах першої та апеляційної інстанцій цей показник значно зменшився.

Зокрема, за даними Державної судової адміністрації, на розгляді місцевих загальних судів у 2012 р. перебувало близько 4 млн 274 тис. справ і матеріалів, з яких розглянуто 3 млн 925 тис. (8,2% залишилися нерозглянутими).

«Багато це, чи мало — можете зробити висновки самі», — наголосив С.Міщенко.

Натомість, на розгляді ВСС за аналізований період перебувало 104,1 тис. касаційних скарг, справ та заяв, з яких розглянуто 100,1 тис. Таким чином, залишок нерозглянутих справ становить 4%. «Думаю, що це нормальний залишок», — зробив висновок керманич ВСС.

Він навів статистичні дані щодо навантаження на суддів місцевих та апеляційних судів. Так, відповідно до штатної чисельності суддів середньомісячне надходження на суддю місцевого загального суду у 2012 р. становило 69,3 справ і матеріалів, тобто навантаження в судах першої інстанції зменшилося на 50,4% порівняно з 2011 р. Середньомісячне надходження на суддю апеляційного суду також зменшилося та становить 17,4 справ і матеріалів, що на 25,6% менше, ніж роком раніше. Середній показник навантаження на суддів ВСС становить понад 101 касаційну скаргу, справу, заяву та клопотання, тобто на 17,4% більше порівняно з 2011 р.

Очільник ВСС звернув особливу увагу на необхідність дотримання розумних строків розгляду справ. Так, за наведеними ним даними, станом на 31.12.2012 у строк понад 6 місяців до одного року судами не розглянуто
5,5 тис. справ, від одного до двох років — 2,7 тис. справ, більше 2 років — 1,1 тис. справ.

Крім того, у строк, що перевищує шість місяців, тримаються під вартою та рахуються за судами 4200 осіб (найбільше в Донецькій області — 626 осіб, м.Києві — 501 та Харківській області — 408).

«У той же час у Чернігівській області взагалі такої тенденції нема, а у Волинській області таких осіб ли-
ше 6, — наголосив С.Міщенко і додав: — Не дотримуючись розумних строків розгляду справ, ми тим самим продукуємо заяви до Європейського суду з прав людини».

До речі, за наведеними на пленумі даними, станом на 31.12.2012 Україна перебуває на четвертому місці за кількістю справ у ЄСПЛ. За кількістю скарг до цього суду в минулому році на першому місці перебувала Російська Федерація — 22,3% від усіх розглянутих справ, або 28,6 тис. справ; «срібло» в Туреччини — 13,2%, або 16,9 тис. справ; в Італії цей показник становить 11,1%, або 14,2 тис. справ; в Україні — 8,2%, або 10,45 тис. справ.

За інформацією, наведеною С.Міщенком, упродовж 2012 р. апеляційними судами залишено без змін рішення щодо 56,5% осіб від кількості тих, стосовно яких цими судами було переглянуто рішення в кримінальних справах; скасовано рішення щодо 35,5% осіб; змінено — стосовно 8% осіб.

Водночас, за результатами касаційного перегляду, в минулому році ВСС скасовано та змінено рішення щодо
2,8 тис. осіб, або майже 41,5% від загальної кількості перевірених.

Також очільник ВСС сфокусував увагу присутніх на питанні відкритості судів для суспільства, яке «неодноразово порушувалося на засіданнях Ради суддів загальних судів та Ради суддів України». Як позитивні приклади й орієнтири для наслідування він навів апеляційні суди Івано-Франківської, Запорізької, Донецької та Дніпропетровської областей. «Цю роботу треба активізувати, аби показати, що ми відкриті для спілкування», — резюмував С.Міщенко.

Статистика свідчить…

Заступник голови ВСС Павло Гвоздик поінформував про розгляд цивільних справ місцевими загальними судами у 2012 р.

Так, за звітний період на розгляді цих судів перебувало 1,892 тис. справ і матеріалів цивільного судочинства, з яких розглянуто майже 885 тис. справ.

Апеляційними судами за цей період переглянуто понад 124 тис. рішень, при цьому 37,2% з них скасовано, 6,7% —
змінено.

За інформацією, наведеною П.Гвоздиком, кількість справ, у яких рішення було скасовано або змінено ВСС протягом звітного періоду, становить майже 8 тис., тобто понад 14,5% від загальної кількості касаційних скарг, що надійшли у 2012 р. При цьому кількість скасованих у касаційному порядку рішень становить 5,3% від розглянутих цивільних справ за апеляційними скаргами на рішення місцевих загальних судів.

За словами доповідача, серед розглянутих місцевими загальними судами цивільних справ позовного провадження переважну частину, як і в 2011 р., становили спори, що виникають із сімейних правовідносин — майже 284 тис.
справ.

«Судова статистика вказує на те, що в галузі сімейних правовідносин, де мали б бути застосовані всі засоби досудового врегулювання спорів, такі засоби практично не застосовувались, — наголосив П.Гвоздик, додавши при цьому: — Це той випадок, коли доступність правосуддя не означає ефективності судочинства».

Ретельний аналіз причин скасування та зміни судових рішень судом касаційної інстанції щодо окремих категорій справ, на переконання доповідача, повинен здійснюватися апеляційними судами кожного регіону та доводитися до відома всіх суддів місцевих загальних судів.

За 2012 рік загальна кількість матеріалів, що надійшли до цивільної палати ВСС, становила 188965 касаційних скарг, заяв, звернень і клопотань, з яких 54867 — власне касаційні скарги. «Це величезна цифра», — наголосив П.Гвоздик.

Поряд з іншим, він повідомив, що станом на 31.12.2012 судовою палатою в цивільних справах ВСС розглянуто по суті 95,6% касаційних скарг від кількості отриманих, додавши, що «вже сьогодні ВСС розглядає справи, що розглядались апеляційними судами в листопаді — грудні 2012 р.».

Наприкінці засідання пленуму С.Міщенко окреслив основні завдання, які стоять перед судами цивільної та кримінальної юрисдикції на І півріччя 2013 р. За словами керманича ВСС, вони полягають у зменшенні кількості справ та підвищенні якості їх розгляду, удосконаленні організаційного забезпечення судів та суддів і підвищенні кваліфікації останніх.

Заслухавши інформацію С.Міщен­ка та П.Гвоздика, пленум ВСС прийняв постанову «Про підсумки роботи судів цивільної і кримінальної юрисдикції у 2012 році та завдання на 2013 рік», якою визначено основні напрями діяль­ності ВСС, місцевих та апеляційних судів на 2013 рік.

Пряма мова

СТАНІСЛАВ МІЩЕНКО, в.о. голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ:

— Новий КПК працює та цілком виправдовує покладені на нього суспільством та державою сподівання, тим самим розвіює сумніви щодо правильності обрання механізму гуманізації та демократизації кримінального процесу. Але треба ще докласти належних зусиль для завершення розгляду справ, що розглядаються судами за КПК 1960 року. Проведений нами моніторинг рішень дає підстави констатувати, що в роботі судів мають місце численні випадки допущення істотних помилок у застосуванні норм процесуального та матеріального права, зокрема неврахування строку давності вчиненого діяння. Касаційний суд не може бути тим ­судом, який би досліджував цю обставину. Раз у раз ми обговорюємо ці питання, а наслідків та результатів не маємо.

ПАВЛО ГВОЗДИК, заступник голови Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ:

— ВСС здійснює судочинство в умовах надмірного навантаження, що не в пов­ній мірі відповідає призначенню судукасаційної інстанції. Виконуючи великий обсяг роботи, пов’язаний з касаційним переглядом рішень, ми не можемо зосередитись на найважливіших завданнях щодо формування єдиної судової практики в галузі цивільного судочинства. Так, у 2012 році середньомісячне навантаження на суддів судової палати в цивільних справах становило 130,7 справ і матеріалів на кожного суддю та є на сьогодні найвищим порівняно з усіма апеляційними та місцевими загальними судами. ВСС працює в режимі місцевого суду. Це вочевидь не нормально.