У щорічній доповіді омбудсмана про стан додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина в Україні наголошено, що «неприпустимо до набрання обвинувальним вироком законної сили публічно, у ЗМІ стверджувати, що особа є злочинцем».
Та, схоже, ні Рада національної безпеки і оборони, ні Президент про це не знають. «ЗіБ» поцікавився думкою голови комітету з кримінального та кримінально-процесуального права Асоціації правників України Євгена СОЛОДКА, що має переважати: інтереси національної безпеки чи верховенство права.
— На вашу думку, чи мають узяти до уваги рекомендації уповноваженого Верховної Ради з прав людини члени РНБО та Президент, які останнім часом оголошують окремих громадян причетними до злочинів: державної зради, контрабанди, пропагування ворожої ідеології тощо — за відсутності обвинувальних вироків?
— У даному випадку я би розділяв Президента й РНБО. Остання повинна приймати рішення на підставі певної інформації, обґрунтованої та підтвердженої, хоча вона й не оприлюднюється. Ми бачимо лише рішення. Президент у свою чергу тільки видає відповідний указ із посиланням на рішення Ради.
На мою думку, ключовим питанням є інформація, що стала підставою для прийняття рішення: чи дійсно вона стосується національної безпеки й оборони, чи потребує реакції саме РНБО? Таке рішення не може бути емоційним, і в будь-якому випадку превалювати мають позиції з точки зору захисту прав людини.
— А хіба члени РНБО, які б вони органи не представляли, можуть колегіально встановлювати причетність громадянина України до протиправної діяльності, оголошувати їх злочинцями?
— Їхні повноваження передбачені відповідним законодавством, а встановлювати факти й визнавати особу винною може лише суд.
— Фінансовий тероризм, економічний тероризм... На підході, якщо судити із заяв Президента, — «олігархічний». На вашу думку, яких ще «терористів» слід очікувати на «чорні п’ятниці»? Може, «інформаційних», «політичних»?
— Пригадаймо не таку вже давню історію, коли в нас процвітав, як я вважаю, «медійний» чи «ідеологічний тероризм». Коли певні особи, які протистояли владі, оголошувалися прибічниками терористів, сепаратистами, «ворогами українського народу», стосовно деяких осіб проводилася «сміттєва» люстрація — достатньо принизлива процедура, яка також не передбачена в жодному нормативному акті. Водночас усе це подавалося під соусом того, що просто «народ повстав духом». Але приниження власних громадян, якими б вони не були, теж не узгоджується з адекватністю та правовими стандартами.
Що стосується різновидів тероризму, то їх у законодавстві немає. Мені відоме тільки визначення тероризму, яке міститься в Кримінальному кодексі. Це єдине визначення, яке заслуговує уваги й оцінки. Решта — лише для красного слівця, оціночні судження, які точно не мають правового змісту та смислового навантаження.
— Ваша оцінка як адвоката: чи реально захиститися від таких звинувачень у суді? Адже суди також будуть змушені зважати на позицію Президента, аби не наслідувати долю Окружного адміністративного суду м.Києва.
— По-перше, суди нікому нічого не зобов’язані. Суд, за Конституцією, — одна з гілок влади. І те, що суддів призначили винними в усіх бідах країни, — теж свого роду ідеологічний тероризм. Рішення суду потрібно поважати, тому що це рішення судової влади.
Інший момент — організація судової системи та керування нею. На мою думку, судова влада повинна керувати сама собою. В якій мірі та в якій формі? Це ще потрібно обговорювати, але в будь-якому випадку судова влада не повинна ні залежати від когось, ні підкорюватися виконавчій владі. Натомість у нас, на жаль, правилом гарного тону стало словосполучення «підконтрольні суди». А це не відповідає концепції поділу влади. Суд має бути незалежним, він нікому нічого не винен.
З огляду на це фізична або юридична особа, яка вважає, що її право порушено, має змогу захищатись. У тому числі — шляхом звернення до суду. Чим буде обґрунтовувати особа свою позицію — окреме питання. Адже, як я вже казав, ми не знаємо, на чому ґрунтується позиція РНБО щодо визнання когось контрабандистом, а когось — іншим недобросовісним членом суспільства.
Цілком можливо, що є якась інформація, яка стовідсотково демонструє, що та чи інша особа — погана людина, «редиска». Але захищатися можна й потрібно. Результати покаже час. Зрештою національними механізмами захист не вичерпується. Потім можна звертатися до міжнародних організацій та вимагати дотримання міжнародного права. Ніхто цього заборонити не може.

.
Матеріали за темою
Як діяти, якщо суд викликає з-за кордону
11.07.2025
ВР ухвалила закон про створення нових судів
26.02.2025
Як відмовитись від апеляційної скарги
26.04.2024
Строки подачі та зміст апеляційної скарги
19.03.2024
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!