Голова Ради суддів України Богдан Моніч:

«Якщо ВРП втратить легітимність, то кризові явища в суддівській спільноті посиляться»

Уже за кілька днів розпочне свою роботу найвищий орган суддівського самоврядування. Тому голова Ради суддів України Богдан МОНІЧ розповів, чого вдалося досягти за кілька років та чому низька завантаженість деяких судів справами завдає збитків бюджету Феміди. Які складнощі чекають усіх суддів, якщо делегати з’їзду не оберуть нових членів Вищої ради правосуддя? Від утрати правомочності цього органу постраждають не тільки судді.

«В умовах тотальної нестачі коштів деякі суди нераціонально утримувати»

— На минулому позачерговому XVIIІ з’їзді делегатами прийняте рішення, що передбачало реалізацію близько 20 завдань. Скільки з цих пунктів виконано, а які зупинені чи не можуть бути реалізовані в силу об’єктивних причин?

— Проектів, до яких долучена РСУ, чимало. Я розповім про те, чим займаємося зараз, та що хочемо впровадити. Мабуть, одним з найбільш амбітних завдань, які неодноразово порушувалися делегатами різних з’їздів, було вжиття дієвих заходів для забезпечення рівномірного навантаження на усіх суддів, які працюють в Україні.

Саме тому РСУ, Державна судова адміністрація, наші міжнародні партнери з USAID та самі судді взялися за визначення нормативів часу розгляду справ. Це здійснюється з метою вирівнювання навантаження між суддями. Наразі враховані побажання самих суддів щодо тої кількості часу, яка необхідна для розгляду справи, та реальний час, який на це витрачається. Ці документи ще в процесі розробки, але кінцева мета — визначити реальні нормативи навантаження та перетворити їх на реальний проміжок часу, що повинен витрачатися на ту чи іншу справу.

Подібні протоколи насамперед потрібні для громадян. Адже не можна виділяти однакову кількість часу на справи різної категорії. Якщо громадяни за спільною згодою та без ускладнень вирішили розлучитися, то судді може знадобитися лише 15 хв., аби розглянути таку справу і ще якийсь час для написання рішення. Якщо ж такої згоди немає, то суддя повинен вислухати обидві сторони і лише тоді ухвалювати рішення. У цьому разі часу це займе набагато більше. Те саме, наприклад, стосується дорожньо-транспортних пригод, якщо особа заперечує свою вину, то розгляд справи може тривати не один день.

Суть цього питання в тому, що, отримуючи однакову суддівську винагороду, одні судді працюють з надмірним навантаженням, а інші мають менше навантаження та і справи розглядають менш складні.

Попри те, що ми ще в процесі, але вже наявні показники є дуже інформативними. Наприклад, Новодністровський міський суд Чернівецької області розглянув за 2019-ий лише 228 справ. Відповідно до наказів у цьому суді має працювати 3 судді, реально працює один. Але, якщо рахувати за нашою методикою, то на таку кількість справ потрібно 0,3 судді на рік. Тому в умовах тотальної нестачі коштів є деякі суди нераціонально утримувати.

Водночас Шевченківський районний суд м.Чернівців розглянув у 2019-му 13 тис. справ. Якщо рахувати за нашою формулою, то в ньому має працювати 19 суддів, за теперішнім штатним розписом має бути 13, а реально працює 9 суддів. Якщо відкинути всі коефіцієнти, не брати до уваги складність справи, а просто поділити 13 тис. на 9, то виходить, що на одного суддю припадає 1,5 тис. справ на рік. Тобто навіть якщо відійти від нормативного підрахунку в годинах, то є очевидним, що навантаження на деяких судів просто колосальне. Наприклад, у Печерському районному суді м.Києва на одного суддю припадає близько 3 тис. справ на рік.

Поки що ми оперуємо цифрами 2019-го, але вже скоро ми доберемо інформацію за 2020 рік, зведемо всі дані в одну таблицю, порівняємо та будемо виходити на певну штатну чисельність.

Кінцева мета проекту — установити вартість однієї судової справи, що складається з оплати праці судді, працівників апарату, а також видатків на комунальні послуги та інших витрат. Тому якщо ми оптимізуємо суди таким чином, що завантаженість буде розподілена рівномірно, то зможемо зекономити кошти державного бюджету.

Крім того, це дасть можливість вирішити питання кадрового голоду за рахунок внутрішнього резерву. Ось, наприклад, у Київській області найменш завантаженим судом є Ржищевський міський суд. Упевнений, що судді цього суду не будуть заперечувати проти переведення до м.Києва, а це, у свою чергу, дасть можливість зменшити навантаження на інших суддів, які там працюють.

— Ініціатива цікава, але ж зібрати інформацію замало. Які наступні кроки? Як змінити чи вплинути на надмірну завантаженість суддів?

— Насамперед на основі зібраної інформації ми повідомимо ВРП про необхідність переглянути штатну численність, оскільки це питання належить до її повноважень. Після цього будемо розглядати питання оптимізації судів. І ми зробимо все залежне від нас, щоб донести цю інформацію до законодавця.

Тільки уявіть: більш ніж у третині судів сьогодні працює тільки 3 суддів! Для того, аби забезпечити колегіальний розгляд, цього не достатньо. На мою думку, оптимальною чисельність суддів в одному суді має становити не менше 8 суддів.

Ураховуючи, що в нас завершилась адміністративно-територіальна реформа, то доречно було б деяких суддів перевести в ті суди, де навантаження колосальне. По-перше, це підвищить швидкість розгляду справ, а по-друге, ніяк не вплине на доступ громадян до правосуддя. Наразі перебільшені побоювання з цього приводу. Але ми маємо чудовий приклад: близько року тому всі соціальні справи були передані до окружних адміністративних судів і вони успішно їх розглядають. При цьому мені невідомо, щоб хтось із позивачів (а це здебільшого найменш захищені громадяни) нарікав, що має труднощі з доступом до правосуддя. А тому ми хотіли б розподілити суддів рівномірно по всій країні і щоб вони працювали з більш-менш однаковим навантаженням. Сподіваюся, що нова РСУ продовжить роботу над цим проектом.

— Деякі ваші колеги говорять, що за час вашого головування РСУ стала працювати активніше та приймати реальні рішення, які впливають на умови та характер праці. За цей термін поки Ви голова, якими результатами роботи РСУ пишаєтесь найбільше?

— Один з напрямів я вже окреслив вище, і саме з моєї ініціативи відповідна інформація розміщена на сайті. Мені було надзвичайно важливо, щоб вона була у відкритому доступі і кожен суддя міг порівняти рівень навантаження свого суду з іншими у межах свого регіону або ж — у межах України.

Тут одразу зауважу, що досягнення як і прорахунки — це результат спільної роботи всіх членів РСУ. Наразі в нас сформована потужна команда, і кожен наш член бере участь у роботі органу. У нас практично немає розбіжностей у поглядах на ті чи інші питання, що виникають під час роботи, і це дуже важливо.

На жаль, ми втратили багато часу після останньої зміни влади в Україні на комунікацію з іншими гілками. Наразі ця ситуація суттєво покращилась. Нам удалося налагодити співпрацю з народними депутатами, особливо з нашим профільним комітетом. Ця співпраця ще не ідеальна, але з кожним днем вона стає все більш конструктивною і це дає надію, що голос суддівської спільноти нарешті буде почутий. Це надзвичайно важливо з огляду на задекларовані наміри інших гілок влади забезпечити сталий розвиток судової гілки влади.

Для нас головне, щоб у першу чергу були вирішені питання кадрового голоду та належного фінансування. Тут без підтримки парламенту буде непросто. Те ж саме стосується задекларованої оптимізації судів. Ми не повинні робити її виключно на папері, штучно об’єднавши одні суди з іншими. Тут важливо врахувати навантаження, місце розташування суду, наявність в певному місці органі в державної влади, правоохоронних органів тощо.

«Якщо держава гарантує певний рівень винагороди та процедуру її зростання, то має тримати своє слово»

— Нещодавно на засіданні Пленуму Верховного Суду вирішили відкласти звернення до Конституційного Суду щодо ситуації, яка склалась із суддівською винагородою. За словами секретаря Пленуму ВС Дмитра Луспеника, серед суддів йдуть дискусії щодо різних аспектів цього питання, а тому доречно включити це питання до порядку денного XVIIІ з’їзду судів. На вашу думку, чи є сенс розглядати це питання на з’їзді? Чи, можливо, судді ВС мали самостійно розв’язати цю проблему, з огляду на те, що конституційність чи неконституційність питання не залежить від позиції окремих груп суддів?

—Це питання для суддівської спільноти не нове. Утім, очевидним є те, що коли держава гарантує певний рівень винагороди та процедуру її зростання, то має тримати своє слово. Насправді жоден суддя після того, як розмір прожиткового мінімуму був заморожений, не втратив у грошах. Ситуація склалась таким чином, що винагорода залишається на рівні минулого року й не зростає. Теоретично судді втрачають лише свої правомірні очікування.

Мені відомо, що колеги по-різному ставляться до цього питання. Одні вважають, що рівень суддівської винагороди є достатнім на сьогодні, а тому не варто скаржитись на подібні ситуації. Тим паче якщо порівнювати з заробітними платами викладачів та працівників медичної сфери.

Але відійдімо від лірики та погляньмо суто з юридичної точки зору. КС не раз уже виловлювався щодо цього питання. І висновок був однозначний, якщо держава гарантує, то має виконувати.

Саме тому я вважаю, що це питання, дійсно, може бути включено до переліку питань порядку денного.

— І яке рішення може прийняти з’їзд? Чи можуть судді не ухвалювати ніякого рішення з огляду на «скрутну економічну ситуацію»?

— Я гадаю, що з’їзд зможе ухвалити рішення рекомендувати Пленуму ВС звернутися до КС щодо питання конституційності положень закону «Про Державний бюджет України на 2021 рік».

Більше того, на мій погляд, було б доречно поставити перед «конституційниками» питання тлумачення норм Основного Закону. А саме тих, які говорять, що судова гілка влади має забезпечуватися на належному рівні з точки зору фінансування. Адже в Конституції закріплено обов’язок держави забезпечувати належне фінансування саме правосуддя. А от щодо інших гілок влади нічого не сказано. Можливо КС зміг би розтлумачити цю норму та відповісти на питання, чи повинна держава давати суддям все те, чого вони потребують у частині матеріально-технічного забезпечення правосуддя та оплати праці працівників.

Скажу навіть більше: КС у своїх рішеннях говорив, що розмір суддівської винагороди за певних умов може бути зменшено. Але це потрібно робити в правомірний спосіб та з якісним юридичним обґрунтуванням. Утім, законодавець ніяким чином не аргументував свою позицію. А тому не звертатися до законодавця та КС з приводу цього питання ми не можемо.

— Тобто суддів більше обурює не сам факт заморожування винагороди чи її зменшення, а те, що в парламенті не пояснили причини?

— Розумієте це два різні питання: перше стосується зменшення суддівської винагороди, яке відбулося у 2020 році, друге стосується заморожування зростання суддівської винагороди. В обох випадках законодавець не дослухався до судової гілки влади. Є одностайна позиція: якщо розмір зарплатні зменшується, то про це як мінімум мають бути внесені зміни до закону «Про судоустрій і статус суддів» і причини таких дій мають бути достатньо обґрунтовані парламентом. Якщо мов про заморожування суддівської винагороди, то це теж має бути чітко обґрунтовано. У цього річному бюджеті таких аргументів не наведено. Більше того, належного фінансування судова гілка влади не отримала взагалі.

Залишковий принцип фінансування правосуддя ображає суддів. Зрозумійте нас правильно. На сферу культури в державному гаманці знаходять 28 млрд грн., а на правосуддя — лише 15 млрд. Витрати на кожну сферу мають бути сумірними та аргументованими.

За останні два роки на суддівські гроші посягали двічі. Спочатку законопроектом №1008, коли суддям Верховного Суду просто вирішили зменшити виплати та під час першого локдауну, коли всі судді потрапили під ноу-хау парламенту у вигляді обмежень у розмірі виплат. Потрібно розуміти, що свавільно зменшувати суддівську винагороду не можна — це міжнародний стандарт.

До того ж якщо говорити про урізання винагороди під час пандемії, то спочатку до парламенту був внесений інший проект, який судді у своїй більшості підтримували. В ньому йшлось про обмеження на рівні 10 мінімальних заробітних плат плюс 50% на всі інші виплати. Утім, народні обранці вирішили підтримати іншу ідею. А тому й склалася ситуація, що урізали кошти тільки суддям, а не всім державним службовцям, як говорили в парламенті.

«Міжнародні партнери висловлюють рекомендації, але рекомендація — це не ультиматум»

— Під час зустрічі Голови Верховної Ради Дмитра Разумкова з послами G7 останні були раді почути про плани парламенту щодо підтримки реформ цього року. Вони підкреслили важливість і неодмінність комплексної судової реформи, яка також має охопити ВРП. За кілька днів до цього послами була оприлюднена так звана дорожня карта, в якій ішлося про необхідність запровадження нового прозорого процесу відбору членів ВРП. Своєю чергою подібні вимоги про доброчесність ВРП до уст послів були вкладені з Меморандуму про кредитну угоду з МВФ. Отож, враховуючи, такий тиск міжнародних партнерів та всіляке намагання «переформатувати» склад і суть конституційного органу, чи будуть зважати учасники з’їзду на такий контекст, коли дійде до голосування за 4 кандидатів?

— Ідея про перевірку і діючих, і нових членів ВРП на доброчесність вперше виникла у законопроекті, про який я вже згадував, — №1008. Утім, ми всі пам’ятаємо рішення КС, який розцінив це як наступ на незалежність конституційного органу.

На жаль, з різних причин ця ідея подорожує з одного законопроекту в інший без врахування позиції КС. Утім, я ще раз наголошую, що судді це люди, які звикли виконувати закон. Ми були проти проекту №1008, але, підкорюючись силі нормативно-правового акта, почали створювати комісію для добору членів ВРП, тобто виконали законний припис. Ідея, про яку говорять експерти, поки що також є сумнівною з точки зору відповідності Основному Закону.

Тепер погляньмо на поки що чинні норми. Ми мали обрати нових членів ВРП ще за 2 місяці до закінчення повноважень діючих. Через карантин ми не встигли це зробити, але відповідно до цих же законних приписів члени ВРП можуть ще протягом трьох місяців виконувати свої повноваження. Наразі цей орган — єдиний у системі правосуддя, який хоч якось займається заміщенням кадрового дефіциту, зокрема, відряджають суддів в інші суди допомагати колегам рятувати ситуацію. Крім того, ВРП займається оптимізацією та перерозподілом коштів, а є ще ж і розгляд дисциплінарних скарг…

Отож, якщо голоси будуть розпорошені чи ще щось станеться, то ми залишимося без ВРП. Судді відразу це зрозуміють, і ті, в кого є право на відставку, неодмінно ним скористаюсь, а це — близько 1,5 тис. колег. Чому судді приймуть таке рішення? Бо в нас є дуже ілюстративний приклад із ВККС, яка вже понад рік не працює, а деякі судді вже навіть не рік і не два проходять кваліфікаційне оцінювання. Тому я гарантую: якщо з’їзд не обере нових членів ВРП, то правосуддя зазнає непоправних втрат.

Щодо суті вашого питання, то міжнародні партнери висловлюють рекомендації, але рекомендація — це не ультиматум.

— Тобто ймовірності того, що голосування за нових членів ВРП та суддю КС буде саботовано самими ж делегатами з огляду на рекомендації наших міжнародних партнерів, ви не прогнозуєте?

— У жодному разі. Усі делегати розуміють: якщо ВРП втратить свою легітимність, то кризові явища, які й так існують у спільноті, тільки посиляться. Ми вже рік пожинаємо плоди блокування роботи ВККС, а тому судді собі не вороги. Про наслідки нероботи ВРП я вже сказав. А тому саботажу не очікуємо.

Ми чуємо та знаємо про нагнітання у суспільстві думок щодо обрання членів цього органу. Тож, аби громадянське суспільство заспокоїлось, ми провели публічний інформаційний марафон з кандидатами: аби і кандидати висловились, і суспільство оцінило. Подібні заходи ми вже проводили й раніше.

Але головне, що з’їзд — це найвищий орган суддівського самоврядування, де судді самостійно без тиску та впливу розв’язують нагальні питання функціонування своєї системи. Упевнений, що так воно буде і цього разу.

— Як ви ставитеся до ідей, що останнім часом вітають просторами телеграм-каналів, що у доборі та формуванні КС також мають брати участь міжнародні експерти?

—Насамперед слід окреслити контекст: судді — законослухняні люди, а тому завжди виконують приписи та норми законів. Уявімо, що парламент ухвалив би закон, де є рядок: «Припинити проводити будь-які конкурсні процедури добру кандидатів на посаду судді КС». Тоді ми були б змушені виключати питання призначення судді КС із порядку денного. Адже ми звикли виконувати приписи законів. Конституційність такого нормативного акта це вже інше питання. Втім, на щастя поки таких ініціатив немає.

Але зазначу, що, попри конституційну кризу, про яку говорять у парламенті й не тільки, народні депутати нещодавно обрали суддю КС. І це нормально, ми не критикуємо й поважаємо вибір законодавця.

«Ми налаштовані на цивілізований з’їзд, а також розраховуємо виключно на мирні акції»

— До речі, на засіданні Пленуму ВС деякі судді непокоїлись скупченням людей та фактично закликали до роботи у турборежимі. Чи готуєтесь до пришвидшеного варіанта розгляду всіх питань порядку денного?

—Ми налаштовані на нормальний та цивілізований з’їзд суддів, а також розраховуємо виключно на мирні акції, які вже анонсовані деякими громадськими організаціями.

Це дійсно складний з’їзд із точки зору кадрів. Якщо лише на посаду члена РСУ буде по 2 особи, то це вже 62 людини, кандидатів до ВРП — 34, а до КС — 7. Тому сподіваюся, що перший тур пройде в пришвидшеному режимі. Адже якщо давати по 15 хв. кожному кандидату, то 5—6 год. ми будемо заслуховувати самопрезентації.

Досвід попередніх років показує, що надмірна тривалість обговорення не сприяє концентрації уваги делегатів, атому я наполягатиму на тому, що перший тур має пройти без таких виступів. Для того, щоб делегати ознайомилися із потенційними кандидатами, на ютуб-каналі РСУ є записи співбесід з кандидатами на посаду суддів КС, а деякі кандидати до ВРП брали участь у марафоні. До того вся інформація про кандидатів є як на сайті РСУ, так і на сайті ВРП. Там є мотиваційні листи, біографія та інша інформація про претендентів. Ми максимально відкриті, а делегати мають нагоду ознайомитись з цією інформацією до з’їзду.

Другий тур, де вже буде набагато менше кандидатів, можна провести з обговоренням кандидатур. Але це лише моя позиція, рішення із цього приводу ухвалюватиме з’їзд.

— Чи є ризики, що головний санлікар чи міністр охорони здоров’я направить чергові рекомендації й з’їзд знову прийдеться переносити?

— Минулого разу ми отримали лист від санлікаря з рекомендаціями утриматися від проведення настільки масового заходу. Цього разу лист також надійшов, але вже без будь-яких рекомендацій та застережень, окрім тих які діють на території всієї країни, тобто маски, рукавички та дистанція.

Тому сподіваюся, що жодних несподіванок нас не очікує, і з’їзд відкриється в запланований час. Якщо порівнювати ситуацію, що складалась при відкладенні з’їзду минулого разу і теперішню, то вона кардинально різниться. Минулого разу ми мали можливість перенести з’їзд. Цього разу це неможливо, адже обрання нових членів ВРП ми не можемо більше відкладати. З огляду на певне нагнітання ситуації щодо обораного місця проведення, припускаю, що ми можемо змінити місце, але відкладати з’їзд — у жодному разі.

P.S. Коли верстався номер, стало відомо, що місцем проведення з’їзду стане «Президент Готель». Підставою для переїзду виявився лист міністра внутрішніх справ Арсена Авакова, який не гарантував безпеки делегатів і гостей у Міжнародному центрі культури та мистецтв Федерації профспілок України.