Надсилання електронних повідомлень та рішень зменшить витрати, але може призвести до численних зловживань
У ВР зареєстрований проект змін до процесуальних кодексів (№4360), який передбачає, що на електронну пошту відправлятимуть не тільки повістки, а й копії судових рішень. Чи дійсно таке нововведення пришвидшить судовий розгляд і які ризики це може мати для сторін?
Менше грошей та контактів
Процесуальне законодавство в Україні — галузь в юриспруденції, що найбільш динамічно змінюється. Постійні зміни зумовлюють активні дискусії у професійній спільноті й мають визначальне значення для забезпечення й реалізації прав, свобод і законних інтересів громадян і підприємств. Від самого початку запровадження карантинних заходів судді, юристи та громадяни мали нагоду відчути певні зміни та переконатись в ефективності або недоцільності деяких з них.
Зміни до процесуальних кодексів, передбачені проектом №4360, згідно з пояснювальною запискою мають на меті пришвидшити документообіг між судом та учасниками справи шляхом направлення судової кореспонденції через електронну пошту в порядку господарського, цивільного та адміністративного процесу. Прийняття вказаного проекту також покликане зменшити фінансове навантаження на суди.
Нині деякі суди через недофінансування припинили направлення сторонам судових повісток та відповідних рішень, тому інколи це призводить до формального зупинення судового процесу.
Питання належного повідомлення учасників справи нерідко є предметом розгляду судів апеляційної та касаційної інстанцій і стає підставою для скасування судових рішень. Водночас прийняття вказаного проекту зумовлене ситуацією, що склалась у зв’язку з поширенням на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19. Адже надсилання документів в електронному вигляді мінімізує можливий контакт між учасниками справи, співробітниками суду та пошти. Отже, якщо давати оцінку можливим нововведенням, то, безперечно, імплементація таких змін може пришвидшити судовий процес і сприятиме запобіганню вірусних хвороб.
Лазівки для рейдерів
Новелою проекту є запровадження категорії «електронна адреса», тобто без прив’язки до поняття «офіційна електронна адреса». У той же час це поняття залишається недостатньо врегульованим. Можливо, запропоновані зміни були б більш гармонійними та викликали менше питань, якби законодавець чітко визначив, за якими критеріями суд може визнати електронну адресу того чи іншого учасника провадження офіційною.
Як негативний аспект запропонованих змін можна розглянути таку ситуацію. На тлі проблеми рейдерських захоплень та протиправних посягань на майно громадян прийняття такого закону може спростити зацікавленим особам отримання бажаного для них результату внаслідок спрощення порядку набрання законної сили відповідним судовим рішенням.
Як показує практика, більшість рейдерських захоплень в Україні так чи інакше пов’язані з рішеннями судів. Часто буває так, що згодом рішення суду скасовується, але задум рейдерського захоплення вже реалізований, підприємство перереєстроване, а інколи й ліквідоване, капітал витрачено тощо.
За умови ухвалення цього проекту є ризик взагалі не дізнатися про наявність судового процесу та, як наслідок, втратити майно чи бізнес. Наприклад, якщо суб’єкт рейдерської атаки не відстежує свою електронну пошту або у судових документах навмисно вказана неправильна електронна адреса.
Звичайно, не можна сказати, що впровадження електронного документообігу радикально вплине на ситуацію, що спричинить нові хвилі рейдерських дій, але певні ризики існують.
Дискусійні спрощення
Також можуть виникнути проблеми, пов’язані з повідомленням учасників справ про вручення надісланого судом в електронній формі документа. Проектом встановлено, що документи (судові повістки, рішення тощо) вважатимуться належним чином надісланими та врученими у разі наявного у суду електронного підтвердження про дату та час їх направлення або про отримання тексту електронного документа відповідальною особою.
Як наслідок, це може призвести до численних зловживань і винесення судового рішення за відсутності учасників справи. Сьогодні розгляд справи за відсутності учасника, щодо якого немає належних відомостей про вручення судової повістки, є грубим порушенням норм процесуального права. Втім, убачається дискусійним вирішення проблеми належного повідомлення учасників справи, як це запропоновано в проекті, шляхом направлення повістки на електронну адресу.
Очевидно, що у разі прийняття проекту це питання стане предметом розгляду у Верховному Суді, а в подальшому — Європейському суді з прав людини. Однозначно можна говорити про те, що кількість апеляційних та касаційних скарг через уведення в дію положень, передбачених проектом, збільшиться разом з відповідним навантаженням на суди вищих ланок.
Крім того, електронна копія судового рішення нині не дозволяє вчинити відповідні реєстраційні дії на його виконання. Отже, попри запропоновані проектом зміни, залишатиметься об’єктивна необхідність у направленні учасникам процесу судових рішень або отриманні їх безпосередньо в руки.
Більше того, у подібних питаннях необхідно звертати увагу на фактичну технічну можливість реалізації проекту. На жаль, нині не можна стверджувати, що всі фізичні та юридичні особи повністю забезпечені технічною можливістю отримувати судові повідомлення та рішення електронними засобами зв’язку.
І це лише ті складнощі, виникнення яких убачається на перший погляд. Тож невідомо, із чим можуть стикнутись і судді, і сторони в процесі роботи.
КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»
Олександр ШАТНІЙ,
юрист АО «Barristers»:
— Чинні нормативно-правові акти вже містять положення про можливість направлення судових повісток, повідомлень та рішень на електронну адресу в разі її наявності. Проектом закріплюється можливість направлення вказаних документів на електронну адресу та електронну пошту. Але, якщо в учасника процесу їх немає, то порядок отримання документів залишається такий самий, як і сьогодні.
Адвокатське об’єднання «Barristers» ще на початку 2020 року виступило з ініціативою щодо проведення на час карантину судових засідань онлайн. Наш обов’язок — забезпечити право клієнтів на захист, не нехтуючи при цьому найвищою соціальною цінністю — здоров’ям та життям. Тому необхідність таких нововведень продиктована часом.
Чи будуть зловживання з боку суду та державних органів після запропонованих змін? Звісно, будуть. Наскільки вони будуть суттєвими, залежить від професійності та чесності суду, учасників процесу та їхніх представників.
Чи не призведе така «презумпція повідомлення» до нових форм рейдерства, підробок? Уважаю, що ні. Адже відповідні судові рішення можна оскаржити, а перебіг строку на оскарження можна поновити, якщо він пропущений з поважних причин. Учасникам більш ретельно треба буде стежити за електронною адресою та електронною поштою, своєчасно повідомляти суду про їх зміну, стежити за папкою зі спамом тощо.
Існує вірогідність, що спори про неотримання судового рішення, повістки в електронному вигляді стануть лише додатковим тягарем для судів. Утім, для певної категорії судових справ прийняття змін до процесуального законодавства може спростити процес, оскільки не дасть змоги затягувати розгляд через неотримання документів. І допоможе розвантажити суди.
З огляду на сьогоднішній приріст захворюваності на COVID-19 однозначно такі зміни вносити треба. Але практичний результат від них ми зможемо побачити через певний час після прийняття закону.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!