Про грошові зобов’язання

Якщо Пенсійний фонд не виконав судового рішення щодо перерахунку та виплати пенсії, у позивача виникло право на стягнення інфляційних втрат і 3% річних відповідно до ст.625 Цивільного кодексу.

Такого висновку дійшла колегія суддів Касаційного цивільного суду у справі №335/6979/19.

Особа звернулася з позовом проти Головного управління ПФУ в Запорізькій області щодо індексації та сплати 3% річних у зв’язку з невиконання судового рішення щодо перерахунку та виплатити пенсії.

Суд першої інстанції, з висновком якого погодилися й в апеляційній інстанції, відмовив у задоволенні позову, уважаючи, що в цьому випадку зобов’язання не є грошовим. Адже в судових рішеннях не визначено конкретної суми, що підлягає стягненню. Крім того, спірні правовідносини виникли у зв’язку з невиконанням судових рішень, тому до них не може бути застосована ст.625 ЦК.

Натомість КЦС звернув увагу на те, що ст.625 розміщена в розд.І «Загальні положення про зобов’язання» кн.5 ЦК. Отже, дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов’язань, якщо іншого не передбачено договором або спеціальними нормами закону.

З огляду на те що відповідач порушив грошове зобов’язання щодо перерахунку та, відповідно, виплати пенсії, у позивача виникло право на застосування наслідків такого порушення. Водночас незазначення в судових рішеннях конкретної суми не свідчить про відсутність грошового зобов’язання. Адже суд не може її зазначити в резолютивній частині, оскільки зобов’язує здійснити перерахунок. Тобто сума не визначена, але грошове зобов’язання існує.