У РЄ радять дати право скаржитися на законників усім «постраждалим», а також тим, хто має «правовий інтерес»
Як відомо, у цьому році Конституційний Суд устиг дати оцінку відразу двом судовим реформам — 2016-го та 2019 рр. У чомусь ці висновки були очікуваними, у чомусь залишили без відповіді деякі проблеми, на які зверталась увага авторів подань. Проте недавно свою думку з приводу цих рішень висловили в Раді Європі. Точніше — під егідою цього органу.
«Серйозне занепокоєння»
Одразу потрібно уточнити: документ, що має назву «Думка про рішення Конституційного Суду України №2-р/2020 та №4-р/2020», хоч і виконаний на бланку Генерального директорату РЄ з прав людини та верховенства права, є не що інше, як позиція однієї людини — професора Діани Ковачевої.
Чому він з’явився саме тепер? Напевне, тому, що Верховна Рада, хоче вона того чи ні, має врегулювати питання, що виникли через ці два рішення КС. І наразі, за повідомленнями з парламентських кулуарів, робота над таким законопроектом ведеться. Проте чи є сенс бігти наввипередки і давати рекомендації тоді, коли ще немає офіційного документа й ніхто не просить порад?
Тим більше що, як визнає автор думки, «деякі з проблемних питань не є неконституційними в суворому розумінні цього терміна». То чиє «серйозне занепокоєння щодо незалежності судової влади» вони викликають? І чи не зарано турбуватися, не знаючи, які ж зміни готуються?
Чомусь такого занепокоєння не було чути у 2014 — 2016 рр., коли судова система ламалася через коліно, очищувалася та «люструвалася». А тепер раптом Д.Ковачева згадує заяву, що надійшла у Страсбург від суддів Верховного Суду України, і висловлює побажання, що її теж потрібно враховувати як орієнтир для законодавчих поправок.
Тобто фактично з мовчазної згоди європейських партнерів спочатку судову систему «перебудували» з ніг на голову, а тепер дають настанови, як виправити це таким чином, аби не порушити нічиїх прав.
Ні, звісно, всі рекомендації, що висловлюються, корисні. Але вони так само були очевидними й під час реформи 2016 року, коли українська влада просто «використала нишком» деякі міжнародні інституції для схвалення своїх дій. А тепер у Страсбурзі вирішили «наставити на шлях істинний» нову владу…
Не чіпайте ВС!
Якщо відкинути моральний аспект поведінки європейських радників, то й з правової точки зору деякі «рекомендації» ріжуть слух. Як-от: «нова парламентська більшість та Уряд не повинні ставити під сумнів призначення чи перебування на посаді суддів, які були призначені належним чином» (п.194). Як для «порад» використання наказових дієслів недоречне.
Зрозуміло, що експерта РЄ насамперед турбує доля суддів Верховного Суду, а не тих сотень служителів Феміди інших інстанцій, з якими розправлялася попередня влада під прикриттям «реформування судоустрою». Когось вигнали із суду, де вони працювали тривалий час, когось завалили громадські активісти під час кваліфікаційного оцінювання. Хоча чимало з них проходили таку саму публічну процедуру відбору і тестування під схвальні оцінки з боку інших міжнародних партнерів.
Тепер експерт наголошує, що для суддів ВС, які пройшли публічну процедуру відбору та призначення, не слід повторно проводити відбір та оцінювання (процедура перевірки). А для інших, значить, можна?
Начебто також ні. Бо далі зазначено: «Звільнення з посади через негативну оцінку слід уникати щодо всіх суддів, які отримали посаду, крім випадків з винятковими обставинами». А на суддів ВС «виняткові обставини» теж поширюються? Бо інакше ніяк не узгодити між собою два рішення КС: ВСУ продовжував діяти як ВС, але суддів чомусь призначали не до нього, а до касаційних судів та ще й в умовах браку вакансій, оскільки суддів ВСУ (які згідно з рішенням КС автоматично стали суддями ВС) ніхто не звільнив.
Також у висновку наголошується, що «суддя не повинен отримувати нове призначення або переводитися на іншу судову посаду без його згоди на це, за винятком випадків дисциплінарного стягнення або реформи організації судової системи». Напевне, експерта не поінформували, як Вища кваліфікаційна комісія суддів примушувала суддів не вказувати у заявах про переведення «свій» суд. Чи зміну вивісок у РЄ все ж вирішили вважати реформою?
«Проблемна» ВККС
Що стосується ВККС, то і тут експерт б’є рикошетом по реформі 2014—2016 років. Адже зазначає, що «звільнення членів комісії до закінчення їхніх повноважень та без перехідного періоду є проблемним». А звільнення одночасно і членів ВККС, і Вищої ради правосуддя у 2014-му — ні? Де тоді були ваші слушні поради, професоре, та «серйозне занепокоєння» РЄ?
Звісно, сьогодні відсутність органу, який міг би проводити добір суддів, дуже боляче позначається на стані правосуддя. Проте експерт суперечить висновку Венеціанської комісії, вказуючи, що «склад ВККС не повинен відходити від раніше дотримуваного правила, згідно з яким половина його членів є суддями, обраними їхніми колегами». З одного боку, більш ніж спірною є необхідність залучати саме суддів до проведення іспитів та конкурсів та ще й на постійній основі. Невже професор права гірше оцінить знання та практичну підготовку, ніж людина в мантії?
З другого — у ВК у принципі не заперечують, аби цю функцію передати Вищій раді правосуддя. Так, при ній може діяти допоміжний орган, що формуватиметься самою Радою, для відбору та оцінювання суддів. Але остаточне рішення про відбір суддів прийматиме ВРП. Чи у РЄ побоюються, що в такому разі буде складніше інтегрувати іноземних експертів до складу такого органу?
До речі, щодо доцільності залучення останніх думки РЄ та ВК також не збігаються. Адже, зазначає експерт, GRECO рекомендує «міжнародний елемент» як гарантію довіри та «забезпечення вищих стандартів щодо неупередженості та доброчесності». Твердження більш ніж спірне, оскільки навряд чи суспільство більше довіряє маловідомим іноземцям, ніж власним авторитетним юристам. Чи, може, йдеться про довіру самої GRECO?
Натомість «венеціанці» ще під час аналізу закону «Про Вищий антикорупційний суд» небезпідставно звертали увагу на можливу неконституційність участі «міжнародного елемента» у формуванні незалежної гілки влади суверенної держави.
Що ж радить експерт? «Детально регламентувати відбір та призначення як національних, так і міжнародних членів таких органів, щоб гарантувати високий ступінь прозорості, об’єктивності та неупередженості їхніх рішень. Необхідне також дотримання Конституції, міжнародних та європейських стандартів». То Конституції чи порад GRECO? Можна якось конкретніше?
«Правовий інтерес»
Також до рекомендації експерт чомусь включила умовиводи стосовно нюансів дисциплінарних проваджень щодо суддів. Хоча їх можна прочитати і українською мовою — в рішенні КС №2-р/2020. Мається на увазі і скорочення строків, і анонімність заяв, і «заочний розгляд» дисциплінарних справ.
Навіть її зауваження про те, що оцінка доброчесності «відрізняється від ретельного вивчення окремих рішень, винесених суддею, оскільки це буде очевидним порушенням незалежності суддів» більш чітко сформульоване у рішенні КС: ніхто не має права давати оцінку судовим рішенням. Крапка.
Натомість у думці професора міститься розпливчасте твердження про те, що «право подавати скарги має бути надане особам, які постраждали від дій судді або мають певну форму «правового інтересу» у цій справі». Хто і від чого може «постраждати»? Який «правовий інтерес», крім помсти за негативне рішення чи його перегляд може ще бути у скаржника? Чи означає це, що професор допускає перетворення ВРП на додаткову інстанцію, яка може давати оцінку судовим рішенням?
Розробникам проекту змін до закону «Про судоустрій і статус суддів» можна включити цю рекомендацію безпосередньо в текст і потім подивитися на реакцію експертів із ВК, які розкритикують таку поправку.
Так само експерт просто повторила висновки КС щодо неконституційності створення Комісії з питань доброчесності та етики та конкурсної комісії з відбору членів ВККС. Хоча який сенс говорити, що ці органи за процедурою формування та повноваженнями не відповідають стандартам РЄ, якщо вони суперечать нашій Конституції?
Настанови наввипередки
Загалом документ справляє враження марного витрачання паперу та часу поважного професора. Адже, крім безапеляційних настанов не чіпати суддів ВС, у ньому не міститься жодних конкретних пропозицій. Тому не зрозуміло, на кого розрахований цей документ.
Тож було б цікаво дізнатися, хто в Україні з владних структур замовляв у РЄ цей аналіз потенційних проблем, що «виникають унаслідок передбачуваної реформи» чи рекомендації щодо такого реформування судової системи. Бо посилання у тексті на проект РЄ «Підтримка впровадженню судової реформи в Україні» як замовника такої оцінки від Д.Ковачевої залишає запитання щодо того, чим «підтримка» відрізняється від зовнішнього управління.
Якщо сприймати це як звіт про виконання настанов ВК, то слід ураховувати, що аналіз закону №193-ІХ був зроблений «венеціанцями» постфактум. І КС, напевне, ознайомлювався з ним, аби сформувати дороговкази для свого рішення. Те, що вважав за потрібне, використав. Якщо й відкинув деякі зауваження того ж ВС, то, мабуть, не сприйняв їх як переконливі. І наполягати на їх врахуванні законодавцем принаймні некоректно.
У будь-якому разі рішення єдиного органу конституційної юрисдикції є остаточними і не можуть бути оскаржені. І якщо в них не знайшли відображення певні рекомендації, це не означає, що хтось має право давати їм оцінку.
Урешті-решт у цій «думці з приводу» є одне дійсно слушне зауваження: процес розробки відповідного законодавства «не став предметом належних консультацій з представниками судової влади, що відкрило двері для широкого, швидкого, законодавчого процесу». Отже, якщо влада затіває реформи, то радитися щодо них потрібно з власним народом і своїм професійним товариством.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!