EasyCon 2.0: чи може Феміда користуватись сервісом із скелетами у шафі?

В умовах карантину стрімкої популярності набули сервіси відеоконференцзв’язку. І коли парламент дав «зелене світло» дистанційному процесу, у Державній судовій адміністрації оперативно підхопили «тренд» та запропонували судам і учасникам процесу готове технічне рішення.

В умовах карантину стрімкої популярності набули сервіси відеоконференцзв’язку. І коли парламент дав «зелене світло» дистанційному процесу, у Державній судовій адміністрації оперативно підхопили «тренд» та запропонували судам і учасникам процесу готове технічне рішення.

Йдеться про комплекс технічних засобів та програмного забезпечення «EasyCon», що забезпечує проведення судових засідань в режимі відеоконференцзв’язку. Використання цієї системи було прямо передбачено у Порядку роботи з технічними засобами відеоконференцзв’язку під час судового засідання в адміністративному, цивільному та господарському процесах за участі сторін поза межами приміщення суду (наказ ДСАУ від 08.04.2020 N 169).

Вибір держави на користь цього (не досить відомого серед загалу) програмного рішення у керівництві відомства пояснили тим, що «воно вже було в наявності та перебувало у державній власності підприємства сфери управління ДСАУ (адміністратором системи називається ДП «Центр судових сервісів» - прим. Ред.). Тобто відповідний продукт не потребував витрат на його придбання. Відповідно, ДСАУ не витратила жодної копійки бюджетних коштів на його створення. Крім цього, доопрацювання цього продукту для можливості ідентифікації особи з використанням електронного підпису також не потребувало багато часу, а саме доопрацювання забезпечувалось силами підприємства. Враховуючи зазначене, а також зважаючи на необхідність оперативного запровадження сервісу в умовах карантину, і було запропоновано використання відповідної системи».

Але що означають фрази «продукт не потребував витрат на його придбання» та «ДСАУ не витратила жодної копійки бюджетних коштів на його створення»? Можливо те, що EasyCon купили раніше у стороннього розробника або останній подарив державі результати своєї інтелектуальної праці? Але чи передбачає наявна у ДП ліцензія можливість підключення усіх судів України до системи, чи передбачають умови використання програмного продукту абонентську плату залежно від кількості користувачів, — на ці питання наразі відповідей немає.

На сайті системи складно знайти інформацію про найменування організації, яка розробила та підтримує цей програмний продукт. Сторінка контактів сьогодні містить лише вказівку фізичної адреси, електронної пошти та номеру телефону. Інформація про власників сайту також непублічна.

Але якщо загуглити наявні дані, то можна знайти досить цікаву інформацію.

Так, телефон, вказаний на сайті EasyCon, ще недавно був контактом Державного підприємства «Центр судових сервісів». Зараз у картці підприємства інший номер, але наразі є інформація з кешу Google.

А от за адресою, вказаною на сайті сервісу відеозв’язку, зареєстроване ТОВ «Ізікон груп». І у попередній версії 1.0 веб-ресурсу саме це підприємство значилося власником прав (інформація також залишилася лише у кеші).

За даними державних реєстрів, це товариство було створене лише 13 березня 2020 року, тобто на наступний день після введення карантину (постановою Кабінету Міністрів N 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2»).

Очевидно, що програмний продукт не міг бути реалізований у такі стислі терміни, тож існував і до створення цієї фірми.

Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань містить дані про ще одну компанію із співзвучною назвою та власником. Це ТОВ «Ізікон», зареєстроване у 2010 році. Співвласницею обох підприємств є Аліна Юрескул, яку пов’язують з колишнім керівником ДП «Інформаційні судові системи», а нині радником голови Державної судової адміністрації Леонідом Богдановим.

Також цікаво, що за даними Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг права на назву і логотип EasyCon належать ТОВ «Іволга-2», яке раніше налаштовувало комп’ютерну програму «EASYCON-VP» (веб-сервіс організації сеансів відеозв’язку засуджених, що перебувають в установах виконання покарань) для її використання ДП «Інформаційні судові системи».

Прикметно, що засновниками та кінцевими бенефіціарами «Ізікон» і «Іволга-2» є іноземці з князівства Ліхтенштейн, республіки Сейшели та Британських Віргінських островів. А такий бекграунд програмного продукту, що має використовувати судова система, навіть попри його технічні можливості, наводить на сумні роздуми.

Закон і Бізнес