Світло у квадраті Малевича

ВРП залучили до спору про збори, аби використати стягнення як нововиявлену обставину

Боротьба за власність, розслідування прокуратури й нарешті покарання законників з касаційної інстанції. Пристрасті навколо столичного офісного центру вирують, а сторони використовують усі можливі та неможливі варіанти для відстоювання своєї позиції.

Перерозподіл часток

Про події, які передували цій дисциплінарній справі, розповіло одне зі столичних видань у червні 2016 року.

Під час буремних подій березня 2014-го дві приватні особи стали учасниками одного науково-виробничого об’єднання. Зокрема, частку (36%) отримав адвокат Леонід Сіваков. Товариство було власником приміщення на вул. Малевича площею приблизно 2500 м². Через 2 роки, також у березні, група молодиків на чолі з однофамільцем власника другої частки виламала двері в приміщенні, а однофамілець назвався новим директором підприємства та власником будівлі. Орендарям висунули нові умови.

Того ж дня в державному реєстрі з’явився запис про призначення нового директора, а також змінився склад учасників — з’явився ще один, третій. Рішення ухвалили на зборах товариства 1.02.2016. Однак попередній власник 64% майна Володимир Крикунов запевняє, що на зборах не був присутнім, його підпису на документах нема, є тільки підписи Л.Сівакова та нового учасника. Згідно з рішенням зборів його частка зменшилася з 64 до 36%. Третьою особою в товаристві став ще один адвокат — Андрій Мамалига, йому війдійшла набільша частка майна — 44%. Імена А.Мамалиги та Л.Сівакова google стабільно поєднує з іменем народного депутата Ігоря Мосійчука.

Що стосується третього учасника Володимира Крикунова, то його можна зустріти в пошуковій системі лише поруч з іншим відомим ім’ям, також депутата, тільки цього разу — Київської міської ради, Юрія Крикунова.

Згодом товариство провело ще одні збори. Учасники, які цього разу мали більшість, вирішили створити нове підприємство, і його власником став Л.Сіваков. Крім того, товариство зробило значний внесок у статутний капітал нового підприємства.

Колишній діловий партнер, обурений поведінкою колеги, пішов шукати правди в судах та Міністерстві юстиції. Перша інстанція закрила провадження й визнала рішення зборів, унаслідок яких власник товариства, який мав найбільшу частку в статутному капіталі, втратив половину майна, чинним.

Тим часом у Генеральній прокуратурі історію про захоплення (чи незахоплення) підприємства досі розслідують. Про це писало багато столичних видань, пов’язуючи історію з ім’ям народного депутата, якого колись захищав Л.Сіваков.

Чи законне рішення зборів?

Невідомо, як там було насправді, але ця історія стала проблемою для членів Вищого господарського суду. Адже вони визнали недійсними рішення тих самих скандальних зборів. Проте таке рішення не сподобалося другій стороні, і до Верховного Суду надійшла заява про перегляд. Її відхилили.

Тоді Л.Сіваков поскаржився до Вищої ради правосуддя на колегію суддів ВГС у складі Михайла Малетича, Олександра Сибіги та Ігоря Плюшка.

У поясненнях, які дав їхній представник, наголошується, що до повноважень Ради не належить оцінка законності рішень ВГС та їх правового змісту. Виключне право перевірки законності та обґрунтованості рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством, а доводи Л.Сівакова зводяться до незгоди з рішенням ВГС.

Однак дисциплінарна палата не зважила на такі виправдання. Вона констатувала, що касаційна інстанція відповідно до законодавства перевіряє застосування судом першої чи апеляційної ланки норм матеріального та процесуального права, але не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені попередніми інстанціями, а також вирішувати питання про достовірність доказів, перевагу одних із них над іншими та збирати нові докази. Тож судді ВГС вийшли за межі своїх повноважень.

За недобросовісність у виконанні обов’язків палата вирішила винести винуватцям догани.

Слід зазначити, що прокуратура та Печерський районний суд м. Києва з весни 2016 року здійснюють досудове розслідування можливого рейдерського захоплення підприємства. Якщо ознайомитися з ухвалами в цій справі, то там констатується такий факт: «Установлено, що протягом березня — травня 2016 року службовими особами реєстраційної служби Васильківського міськрайонного управління юстиції Київської області вчинено незаконні реєстраційні записи в ЄДРЮОФОПГФ про зміни директора, складу учасників та розмір статутного капіталу ТОВ «НВП «Світло».

Крім того, суддя згадує про те, що підставою для внесення відповідних реєстраційних записів стала наявність протоколу зборів, «який у невстановлений слідством час та спосіб було підроблено». Такі дії, на думку судді, здійснено для того, щоб відчужити нерухове майно — офісний центр.

ВРП проти ВГС

Під час розгляду скарги у ВРП Л.Сіваков зажадав відводу Лариси Іванової, адже свого часу колегія ВГС, до якої вона входила, ухвалила постанову, яку використали як преюдиціальну для прийняття рішення, що стало причиною оскарження.

Виявилося, що у складі ВРП є ще один законник — Віктор Шапран, який, працюючи в апеляційному суді, прийняв аналогічне рішення, яке касаційна інстанція просто підтвердила.

Список відводів Л.Сівакова був досить великим. «Якщо задовольнити всі відводи, не впевнений, що у вас залишиться кворум, щоб розглянути скаргу. А ми наполягаємо на тому, що її треба розглянути, адже судді вважають, що їх притягнули до відповідальності незаконно», — заперечив захисник суддів.

Тож Рада вирішила не задовольняти відводів.

Л.Сіваков забажав долучити до справи рішення Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів про дисциплінарне стягнення для заступника Генерального прокурора Юрія Столярчука.

«Судді не заявляли про втручання в їх діяльність. Але я бачив, як вони за 2 хв. прийняли рішення про відсутність на зборах позивача, — прокоментував своє клопотання Л.Сіваков. — Після цього я звернувся до правоохоронних органів про втручання в діяльність суду, бо бачив, що тиск є саме з боку правоохоронців».

Крім того, він додав, що досудове розслідування в цій справі триває 3 роки.

Захисник суддів заявив, що в той момент, коли ВС відмовився переглядати рішення КГС, останнє вступило у законну силу. Однак ДП, зокрема доповідач у справі Наталія Волковицька, побачила в діях служителів Феміди ознаки проступку.

«Я на засіданнях ДП почувався не як адвокат суддів, яких притягують до дисциплінарної відповідальності, а як представник сторони, — заявив правник. — На жаль, усі питання стосувались обставин справи. І не могли вони стосуватися чогось іншого, адже ДП цікавив аналіз рішень, а не проступку».

До того ж, за його словами, Н.Волковицька була так само доповідачем в аналогічній справі, однак тоді чомусь дійшла абсолютно протилежного висновку, який підтримала й палата. «Чому так сталося — мені не відомо. Але, по суті, це призвело до того, що рішення палати поширилося на зміст прийнятого суддями рішення», — повідомив захисник.

Як наслідок, стягнення призвело до того, що до ВС подали ще одну заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами. За прогнозами захисника, усе завершиться самовідводами суддів. До речі, під час попереднього розгляду в апеляційній інстанції було 4 самовідводи, а у ВС — 8.

Наостанок юрист поцікавився, де гарантія того, що після ще одного рішення ВС хтось із незгодних не звернеться до дисциплінарного органу ще раз і на основі чергового стягнення не доведеться ще раз відкривати касаційне провадження.

«Європейський суд все ж таки прийняв мою скаргу до провадження, — заперечив Л.Сіваков, — за рік було прийнято 3 мої скарги до ЄСПЛ. Я повністю підтримую рішення ДП. Вони ґрунтовно підійшли до розгляду».

ВРП залишила без змін рішення палати. Однак історія триває, і розслідування, і розгляд у ЄСПЛ теж. А тепер ще й повторно у ВС. Та якщо останній визнає дисциплінарне стягнення нововиявленою обставиною, це вже буде дійсно прецедентом для вітчизняного судочинства.