Кремль створює Україні проблеми, розв’язувати які пропонує в Митному союзі
Напередодні кінця світу президент РФ провів масштабну прес-конференцію, під час якої розповів не тільки про російську дійсність, а й про співпрацю з Україною — як у питанні газопостачання, так і в митній сфері.
«Правильні партнери»
Темі наднаціональної співпраці Володимир Путін приділяв увагу часто — і в ході прес-конференції, і в недавньому посланні до Федеральних зборів. Як приклади зовнішньоекономічної діяльності керівництва держави він назвав і вступ Росії до СОТ, і підписання договору про створення зони вільної торгівлі в межах СНД і (на цьому був зроблений особливий акцент) успішну роботу Митного союзу. «Зростання товарообігу із цими країнами становив 10%. Дуже непогано. Але найголовніше (і в цій широкій аудиторії хочу це ще раз повторити), що в нас дуже гарна структура взаємної торгівлі з країнами Митного союзу... Це говорить про те, що ми дуже зручні та правильні партнери один для одного», — рекламував Володимир Володимирович Митний союз.
А для України така «реклама» звучить неоднозначно. З одного боку, рік минув під знаком кількох затяжних «торгових воєн», з другого — недавно керівництво нашої країни повернулося до тактики «часткового приєднання».
Чутки про те, що в ході візиту Віктора Януковича, який 18 грудня так і не відбувся, Україна мала приєднатися до Росії, Білорусі та Казахстану, президент РФ спростував. «Мова не йде про приєднання України до Митного союзу. Тому що для того, аби мова зайшла саме таким чином, ми повинні отримати офіційну заявку України на вступ до Митного союзу. Такої заявки немає», — пояснив він. Утім, особливості процедури й не могли припускати екстреного приєднання, а про те, чи збиралися президенти обговорити питання декларації політичних намірів, Володимир Володимирович умовчав. Зате зупинився докладніше на роз’ясненні того, в чому полягають труднощі у взаємодії Києва й МС.
До вже звичного аргументу «Митний союз — це ніяких мит, дешевий газ і багато мільярдів товарообігу» справа не дійшла. Натомість В.Путін пояснив, що предмет консультацій — складність переходу від механізмів міжнаціональної взаємодії до наднаціональної.
Хто винен?
Інша «вічнозелена» проблема розглядалася окремо. Розповівши про те, що в труднощах, з якими стикається Київ, коли мова йде про Митний союз, винна не РФ, В.Путін «перемкнувся» на «газовий режим». І тут російський лідер знову-таки зняв з Москви всяку відповідальність за можливі розбіжності. Контракт є, «ніхто не ставить під сумнів його легітимність», а якщо виникнуть проблеми — «Газпром» завжди готовий «іти назустріч».
При цьому В.Путін визнав, що рух назустріч обмежується інтересами самого «Газпрому», який активно шукає альтернативу давнім транзитним маршрутам. Пригадавши про «Північний потік», «Блакитний» і «Південний», російський президент у деякому роді передав привіт затяжному переговорному процесу, фактично визнавши, що значущість української ГТС сьогодні може бути переоцінена.
«Думаю, що наші українські партнери зробили дуже велику стратегічну помилку свого часу, фундаментальну. Ми пропонували разом з європейцями взяти в оренду газотранспортну систему України, не порушуючи українського законодавства, українського закону, не забираючи у власність, залишаючи цю ГТС у власності української держави, — згадав він про минулі плани з приводу створення консорціуму. І тут же уточнив: — Такої (як було ще недавно. — «Подробиці») залежності від традиційних транзитних держав уже не буде. Постає питання взагалі про доцільність існування самої газотранспортної системи України».
З урахуванням того, що створення тристороннього суб’єкта, який управляв би українською ГТС, залишається козирем офіційного Києва, подібна оцінка стратегічного ресурсу України звучить не дуже обнадійливо. У той же час за останні роки інтерес росіян до транзитної «труби» найчастіше набував «білоруського характеру», що припускає не тристороннє управління з ЄС у пайовиках, а поступове передання контролю одній Росії. Те, що варіанти можливі, не заперечує і В.Путін. «Якщо ми працюватимемо так, як дотепер працювали, а саме — як найближчі партнери та справжні друзі, то знайдемо компромісні рішення», — обнадіює він.
Питання в тому, чи сподобаються Києву ці варіанти та якими можуть бути «компромісні рішення».
Зупинка на вимогу
Те, що тема «труби», так би мовити, віддана на відкуп суб’єктам господарювання, робить наступні етапи переговорів ще цікавішими. Як відомо, при взаємодії власне з «Газпромом» тим же суб’єктам господарювання багатьох інших держав неодноразово вдавалося домогтись уточнення газових контрактів, діючи зокрема через Стокгольмський арбітраж. Утім, про здешевлення блакитного палива для України російська сторона вважає за краще говорити не з позицій «Газпрому» (керівництво держкорпорації найчастіше нагадує про непорушність контрактів 2009 року), а в контексті вступу до Митного союзу.
Те, що В.Путін усіляко підкреслює, з якими труднощами доведеться зіткнутися нечленам цієї організації, — красномовне нагадування про те, з ким Україні варто було б «дружити торговими зонами». У дипломатичних колах, як і раніше, говорять про те, що відміна грудневого візиту В.Януковича до Москви якраз і пов’язана з неоднозначним ставленням Києва до реалізації «митного» питання в тій мірі, в якій цього чекає Кремль.
Чимало експертів припускають, що рух України в напрямку до МС навряд чи зупинився надовго. «На мою думку, це не гра, як хтось подає, між ЄС і Митним союзом, а швидше тимчасова зупинка, пов’язана з тим, що баланс взаємних інтересів, корпоративних і особистих, не забезпечений на даний момент», — уважає заступник генерального директора Центру О.Разумкова Валерій Чалий.
То як саме і як швидко керівництво нашої країни вирішуватиме проблеми, про які не забув нагадати В.Путін? Якщо врахувати, що «зручне» для Росії рішення багато в чому суперечить європейському вектору, про що періодично нагадують і в ЄС, то…
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!