Хабарництво в деталях

Ефективність НАЗК позначається лише на держслужбовцях нижчих рангів

Щоб нарешті знайти ефективні засоби для протистояння найбільшій національній біді, необхідно дослідити питання вздовж і впоперек. Юристи-науковці взялися за це нелегке завдання й виявили всі недоліки системи. З’ясувалося, що покарання за адміністративні правопорушення, пов’язані з корупцією, дійсно винних осіб не наздоганяє. Неважко здогадатися чому...

Проформа протидії

Посилена боротьба зі зловживанням службовим становищем, яку пропагували кілька років, вже принесла свої плоди. Однак діяльність не увінчалася переможними результатами. Та й дедалі важче стає звалювати всі поразки на менталітет. Адже, коли дію протидії розібрали на «запчастини», всі погрішності зарябіли на поверхні.

Крапки над «і» в теоретичному питанні антикорупційних проваджень поставив моніторинговий звіт щодо ефективності протидії Національного агентства з питань запобігання корупції правопорушенням, пов’язаним з корупцією. Досліджений період, який охопив 2016—2018 рр., демонстрував реальне становище станом на 1 червня поточного року в цифрах і фактах.

На круглому столі, присвяченому звіту, зійшлися майже всі вороги правопорушень: представники НАЗК, прокуратури та науковці, які шукали правових можливостей для посилення боротьби з адмінправопорушеннями. Виявилося, що ця сфера довгий час залишалася недослідженою.

Автор звіту — професор Олександр Дудоров — зазначив, що метою аналізу діяльності НАЗК був акцент на чинниках, які в сукупності блокують діяльність уповноважених державою органів. Тому до уваги бралися тільки судові рішення, пов’язані з протоколами спеціалізованого органу.

Багато прикладів свідчить про те, що кваліфікація дій не як злочину, а проступку зумовлює дещо лояльне ставлення до суб’єктів, які перебувають на державній службі. Найбільш популярним критерієм, який дозволяє вийти сухим із води тим, хто поставив під сумнів власну доброчесність, є малозначність справи. Ця ознака, одна з багатьох, сприяє тому, що кожного року 1/4 справ, які стосуються стст.172⁴—172⁹ Кодексу про адміністративні правопорушення, завершується лише мінімальним стягненням для винних і усним зауваженням.

Утім, негативне враження від цих даних дещо змінюється, коли виявляється, що стосовно чиновників вищих рангів часто взагалі не відкривають проваджень.

Закриття без каяття

Не всі справи, пов’язані з корупцією, як з’ясовується, дійсно містять склад правопорушення. Так траплялося в 49% випадків, і це не може не викликати занепокоєння.

Мають бути інші причини, і, як можна було зрозуміти з дискусії за круглим столом, криються вони, ймовірно, у судовій системі. Крім проблеми відсутності касаційного перегляду рішень у справах про адмінправопорушення, пов’язані з корупцією, стало відомо про повторюваний фокус із неоднаковим застосуванням норм.

Яскравий приклад навела начальник відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Генеральної прокуратури Валентина Сеник. Вона розповіла про те, як один і той самий суддя відкрив провадження щодо рядового службовця та не знайшов підстав для такої ж дії у випадку чиновника більш високого рангу, незважаючи на те що обставини справ були тотожні. Вбачається, що це непоодинокий випадок і подібне нікого не турбує. Хоча, можливо, таким чином і діє принцип верховенства права для керівництва управлінської системи.

Всі шанси потрапити під удар має поліцейський, в якого не вийшло відправити заповнену декларацію з технічних причин і який врешті-решт залишиться без роботи. Проте для особи, котра не встигла з невідомих причин повідомити про купівлю авто класу люкс, знайдуть цілком законну підставу, аби не давати справі хід. Наприклад, знайшовши іншу дату придбання, що не йде врозріз із установленими строками.

Про подібну практику заявляють представники прокуратури. Адже вони дотепер не можуть висловити свою думку в апеляційній інстанції.

Таким чином, як зазначено у звіті, саме неусталеність судової практики впливає на кількість корупціонерів, притягнутих до адмінвідповідальності. На додачу самі нормативні положення не втомлюються допомагати корупціонерам.

Законні провини

Главі 13^а КпАП, як зазначив професор, насамперед бракує новітніх превентивних антикорупційних механізмів, та й сам кодекс, на його думку, віджив своє в багатьох аспектах. Хоча процедурне забезпечення також додає палиць у колеса тим, хто й так ледве їде.

Досі невирішеною залишається проблема розмежування повноважень Національної поліції та НАЗК. Адже тільки остання має право розбиратись із порушниками ст.172⁶ КпАП.

Згадана малозначність на практиці частіше допомагає далеко не знедоленим. Тому думки більшості присутніх зійшлися на доцільності виключення із кваліфікації мінімальної межі відхилення даних, за якою настає адмінвідповідальність.

Визначені законом строки, на думку доповідача, не враховують характеру правопорушень та частково зумовлюють закриття проваджень. Тому пропонується залишити тільки дворічний строк давності після вчинення правопорушення, аби мати можливість накладати стягнення на всіх запізно виявлених винуватців.

Присутні зійшлися на думці, що внесення таких змін посприяє ефективній діяльності НАЗК. Нині ж усього 61 протокол, складений агентством, визнано дієвим.

Доводи досліджених

Не є таємницею, що правозахисники не погоджуються з високим рівнем матеріального заохочення представників цього органу. Можливо, загострення не було б, якби не ще один аргумент не на користь агентства. Із чверті повернутих рішеннями суддів справ майже всі є неналежно оформленими, тільки 9% з них направлені не до тієї установи.

Також не сприяє авторитету НАЗК недотримання правила вручення протоколу винній особі — ще одна причина повернення судом процесуального документа.

Хоча, як зазначила представник агентства Ірина Мостова, повернення матеріалів на доопрацювання не передбачене жодним законом. Як і проведення роботи над помилками. До того ж експеримент із повторним направленням повернених 40 протоколів без жодних змін засвідчив про невдалу першу спробу. Вдруге за тими ж документами провадження все-таки відкрили, хоча строки давності вже спливли.

Не оминули протоколи й суддів. 5 законникам, можливо, доведеться постати перед колегами за помилки в деклараціях.

Так чи інакше, але робота антикорупційної машини поки що не вселяє надій на покарання винних. Народні обранці місяцями не з’являються на засідання, прокурори скаржаться на зв’язані руки, а новостворена структура ніяк не налагодить свою діяльність. І справа тут не у звичці та не в безвиході. Всі причини названі, їх просто не планують усувати.

КОМЕНТАР ДЛЯ «ЗіБ»

Валентина СЕНИК,
начальник відділу організації діяльності у сфері запобігання та протидії корупції Генеральної прокуратури:

— Перш за все системі протидії бракує актуальної законодавчої бази. Найбільш наболілим питанням, зокрема для прокуратури, є відсутність апеляційного оскарження рішень у даній категорії справ, хоча питання скасування заборони парламентом включене до порядку денного ще в грудні 2017 р. А потрібно лише доповнити ст.294 КпАП одним словом «прокурор». І, наскільки мені відомо, жодний законопроект, що стосується цього органу, досі не прийнятий.

Поки практика розслідування корупційних правопорушень базується тільки на рішеннях першої інстанції. І вже цього року поліція направила близько 6 тис. протоколів, які в нас обліковуються, на відміну від протоколів, складених НАЗК.

По-друге, бракує взаємодії між НАЗК, Національним антикорупційним бюро, прокуратурою та НП. Лише спільними діями можна усунути перешкоди в розслідуванні кримінальних та адміністративних корупційних правопорушень. Адже сьогодні 20 тис. суб’єктів несвоєчасно подали декларації і 300 членів НАЗК не встигнуть перевірити всіх цих осіб, та й це не їх основна робота.

Натомість органи Нацполіції в змозі це зробити та вручити винним протоколи, наприклад у Харківській області, без додаткових бюджетних витрат. Але для цього потрібно плідно співпрацювати, не забуваючи про представників судової влади та адвокатів. Оскільки прокурор просить притягнути, адвокат просить захистити, а суддя виносить рішення. І саме їх єдність забезпечує верховенство права.