або Хто з кандидатів на зайняття вакансій у ВРП чи ВККС переконає з’їзд довірити їм ці посади
Претенденти до складу Вищої ради правосуддя та Вищої кваліфікаційної комісії суддів пояснили, чому хочуть працювати в цих органах. Одні посилалися на великий професійний досвід, інших до рішення балотуватися підштовхнули особисті обставини. Дехто з претендентів критикував діяльність органів, а деякі їхні конкуренти були обережні у висловлюваннях. Кому ж з кандидатів віддадуть свої голоси делегати чергового ХІV з’їзду суддів?
22 сміливці
Кожен суддя чи суддя у відставці, який виявив намір поборотися за посади у ВРП чи ВККС, подав до цих органів відповідний пакет документів: заяву, автобіографію, декларації родинних зв’язків і доброчесності та ін. Серед них — і мотиваційний лист, в якому претендент мав перелічити причини, що спонукали його взяти участь у боротьбі за вакансії.
Втім, мотиваційний лист не завжди дає відповіді на всі запитання, які цікавлять суддівську спільноту, громадськість та журналістів і стосуються того чи іншого кандидата. Не допомагає навіть прочитання цього документа поміж рядками. Тож Рада суддів, ВККС та ВРП організували інформаційний марафон — зустріч претендентів з усіма охочими поспілкуватися з ними та почути відверті відповіді на гострі, іноді не дуже зручні запитання.
На рандеву з’явилося 5 потенційних «кваліфікаційників» з тих восьми, котрі претендують на зайняття посад у комісії, та 18 кандидатів на посади у ВРП (усього 34 особи подали документи). До речі, одна із суддів — Оксана Хорошун з Канівського міськрайонного суду Черкаської області — вирішила балотуватися до обох органів. Тому вона наводила мотиви того, чому хоче опинитися як у ВККС, так і ВРП.
Журналісти запитали в кандидатки, чи вважає вона, що має право розраховувати на зайняття вакансії в одній з установ, зважаючи на один факт. 28 грудня 2017-го ВРП прийняла рішення про звільнення О.Хорошун на підставі п.3 ч.6 ст.126 Конституції — «вчинення істотного дисциплінарного проступку, грубе чи систематичне нехтування обов’язками, що є несумісним зі статусом судді або виявило його невідповідність займаній посаді». Водночас статус «суддя» чи «суддя у відставці» — обов’язкова умова для зайняття згаданих вакансій.
Утім, О.Хорошун переконана: претендувати на ту чи іншу посаду може, бо не втратила статусу судді. Нині вона перебуває в щорічній відпустці, а Велика палата Верховного Суду найближчим часом скаже, чи мала ВРП підстави звільняти її.
Тоді представники ЗМІ поцікавилися, чи було рішення О.Хорошун подавати документи своєрідним протестом проти вердикту ВРП. «Частково так», — відповіла суддя.
Слово про винагороду
Загалом кандидати на посади у ВККС зосередили увагу на тому, що мають великий досвід роботи, який, безперечно, знадобиться для «кваліфікаційної діяльності». Окремим претендентам у пригоді став факт проходження ними кваліфікаційного оцінювання.
Так, за словами Людмили Соломахи з Апеляційного суду Донецької області, часто володарі мантій запитують: «Хто ж нас у тій ВККС оцінюватиме?». Мовляв, перевіряти служителів Феміди повинні ті, хто сам пройшов відповідну ревізію. Л.Соломаха наголосила, що вона впоралася з кваліфоцінюванням: за результатами конкурсу зайняла 37 позицію в рейтингу претендентів на зайняття вакансій у Касаційному цивільному суді в складі ВС.
Крім того, вона порушила наболіле зарплатне питання. На думку Л.Соломахи, варто внести зміни до закону та передбачити, що володарі мантій повинні отримувати винагороду в підвищеному розмірі вже після складення кваліфікаційного іспиту, а не чекати, коли пройдуть процедуру оцінювання до кінця.
А от інший кандидат — Олександр Сліпченко з Апеляційного суду Київської області вважає: кваліфревізію служителів Феміди необхідно не тільки пришвидшити, а й спростити. Також він загострив увагу на питанні кадрового колапсу в судовій системі.
У свою чергу Олександр Боровицький з Вінницького апеляційного адміністративного суду нагадав: свого часу кожен володар мантії проходив відповідне оцінювання, коли хотів отримати новий кваліфікаційний клас. «Кваліфікаційні класи — це як звання для офіцерів», — вважає О.Боровицький. Тому, на його думку, класи в суддів мають бути. Нагадаємо: після прийняття у 2010-му закону «Про судоустрій і статус суддів» такі «кваліфікаційні звання» служителів Феміди зникли.
О.Боровицький розкритикував один з етапів кваліфіспиту — тестування. Він переконаний, що «тести тільки відображають те, чи завчив суддя певні норми». За його словами, в разі потреби володар мантії може відкрити будь-який нормативно-правовий акт і знайти в ньому необхідне положення. Тим паче що законодавство часто змінюється.
На його думку, потрібно зробити ВККС більш відкритою. «Що відбувається за стінами комісії — невідомо», — зазначив О.Боровицький.
Немає часу на стажування
Тоді журналіст «ЗіБ» поцікавився в претендента, чи готовий він для себе, як то кажуть, відкрити ВККС. Справа в тому, що на одному із заходів секретар кваліфікаційної палати ВККС Станіслав Щотка порадив кандидатам пройти своєрідне стажування в кваліфоргані. «Чи готові ви у найближчі 2 тижні, які залишилися до проведення чергового XV з’їзду суддів, пройти стажування в комісії?» — запитали ми в О.Боровицького. «Не заперечую», — відповів претендент.
Він пояснив, що у ВААС був реалізований проект «Робочий день судді»: служителі Феміди ділилися із громадянами інформацією про те, чим займалися протягом дня. Втім, О.Боровицький думає, що колеги не пробачать, якщо він поїде до Києва на 2-тижневе стажування. Адже до цього він протягом 2-х тижнів був на сесії й не розглядав справ. Тому необхідно ставати до роботи.
На це ж запитання «ЗіБ» О.Сліпченко відповів, що із задоволенням пройде стажування. На думку Л.Соломахи, не завадило б попрактикуватися, але для цього немає часу. До того ж вона додала: суддям притаманна така риса, як стресостійкість. Тому з навантаженням у ВККС удасться впоратися.
У свою чергу ще один претендент — Степан Гладій з Апеляційного суду м.Києва — вважає, що сторонній спостерігач не зможе до кінця зрозуміти методику прийняття комісією рішень. Крім того, С.Гладій зазначив, що колись працював у кваліфкомісії, вже пройшов оцінювання (тому «не має конфлікту інтересів»), не є революціонером і з повагою ставиться до членів ВККС, які на високому професійному рівні виконують свої обов’язки.
Він також уважає, що діяльність комісії повинна бути більш відкритою: люди мають розуміти, чому не стали переможцями того чи іншого конкурсу.
Хто за ініціативу?
Охочі зайняти вільні крісла у ВРП як критикували роботу конституційного органу, так і висловлювали пропозиції щодо вдосконалення його діяльності. Так, Ігор Завальнюк з Одеського окружного адміністративного суду вважає необхідною зміну кримінального законодавства та закону «Про Вищу раду правосуддя», аби не можна було без згоди Ради внести до Єдиного реєстру досудових розслідувань відомості про прийняття суддею неправосудного вердикту (ст.375 Кримінального кодексу).
Крім того, кандидат пропонує надати ВРП право законодавчої ініціативи. Таку ідею висловив ще один претендент — Володимир Говоруха з Апеляційного суду Київської області. Присутній у залі інший потенційний член ВРП Сергій Чумак з Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду поцікавився в конкурента: «Як можна наділити Раду таким правом? Адже для того, щоб її ініціативу підтримав парламент, потрібно віддати щось взамін». На думку В.Говорухи, головне — не зловживати таким правом.
А от представниця Верховного Суду України Світлана Вус зазначила, що «законодавча ініціатива веде до залежності». Більше ніхто з кандидатів не порушував питання щодо появи нового суб’єкта законодавчої ініціативи.
Голова — від з’їзду
У Даниїли Чорненької з Монастирищенського районного суду Черкаської області журналісти запитали, чи повинні члени ВРП бути підзвітними суддівській спільноті. За її словами, на членів Ради й так покладено багато обов’язків. Тому, напевно, якби з’їзд попросив прозвітувати щодо одного конкретного рішення, то це можна було б зробити.
Представник Личаківського районного суду м.Львова Сергій Гирич зазначив, що нині ВРП невчасно реагує на виклики, які постають перед судовою системою. Вона досі не висловилася щодо несправедливого рівня винагороди служителів Феміди, не захистила суддів-«п’ятирічок», не вирішила питання охорони судів.
«А ліквідація та реорганізація судів! Хотілося плакати, коли за одне засідання вирішилася доля системи!» — обурювався С.Гирич.
«Сьогодні часто доводиться чути, що ВРП приймає політично доцільні рішення. Дехто пов’язує це з тим, що Раду очолює представник Президента. Як вважаєте, керівником ВРП повинен бути суддя, делегований з’їздом?» — запитав журналіст «ЗіБ». «Так. І його (голову. — Прим. ред.) має обирати з’їзд суддів. Тоді це буде незалежність судової влади. Але для цього потрібні зміни до законодавства», — почув у відповідь.
Крім того, наше видання хотіло дізнатися, як претенденти ставляться до обрання членів ВРП за квотами (певна кількість претендентів від кожної з трьох юрисдикцій). «Я — за квотування. І не лише за нього. Серед членів ВРП має бути кілька суддів місцевих судів, які, знаючи проблеми здійснення правосуддя нижчою інстанцією, можуть реально оцінювати позицію колег при постановленні рішень, готовність кандидата у судді зайняти посаду», — підкреслив С.Гирич.
Втім, І.Завальнюк категорично проти квотування. «По-перше, воно не передбачене законом про ВРП. По-друге, перебуваючи у складі Ради, я як представник адмін’юстиції захищатиму всіх без винятку суддів, незалежно від того, з якої вони юрисдикції», — наголосив претендент.
Проте експерти не впевнені, що без запровадження квот з’їзд заповнить всі вакансії у ВРП. Адже голоси делегатів можуть розпорошитися, і жоден з кандидатів не отримає необхідної підтримки.
Критики чи лояльні
Багато хто з претендентів загострював увагу на тому, що рішення ВРП є непослідовними, в однакових ситуаціях орган може приймати різні вердикти. Крім того, наголошувалося, що варто встановити «судовий контроль за Радою», аби її рішення оскаржувалися не тільки з підстав порушення процедури.
Наприклад, С.Чумак запропонував, аби ВРП створила такий собі реєстр правових позицій, до якого уносила б висновки, яких вона дійшла під час розгляду дисциплінарних справ. Це забезпечить однакові підходи до застосування стягнень щодо служителів Феміди.
Олександр Сасевич з Львівського окружного адміністративного суду вважає, що ВРП необхідно розробити стандарти проведення засідання в складних ситуаціях. «Це орган, який насамперед має опікуватися безпекою суддів. Коли суддя відчуватиме, що в безпеці, виноситиме справедливе законне рішення», — зазначив О.Сасевич.
Крім того, дехто з претендентів говорив, що для нього головне — не висока винагорода члена ВРП. «Іду в Раду не по посаду, статус, зарплату, а щоб власним прикладом довести, що члени ВРП можуть працювати справедливо», — зауважив С.Чумак.
А от суддя Господарського суду Запорізької області у відставці Володимир Соловйов запропонував зменшити винагороду представників ВРП до 100 тис. грн.
Як з’ясувалося під час марафону, деяких кандидатів балотуватися до ВРП спонукали особисті причини. Вони на власному досвіді переконалися, що РСУ, ВРП та ВККС не захищають судової влади, тому хочуть «зупинити свавілля судової системи».
Кому ж віддадуть перевагу делегати з’їзду: критикам діяльності ВРП та ВККС, лояльним кандидатам, особам з конструктивними ідеями чи комусь іншому? Як стверджують експерти, вибір, який зроблять володарі мантій, покаже, чи готова Феміда до змін та чи може захистити власну незалежність. Утім, інші фахівці сумніваються, що кільком особам під силу скорегувати усталені принципи роботи згаданих органів.
ПРЯМА МОВА
Андрій РЯБІШИН,
суддя Апеляційного суду Полтавської області:
— Основна місія Вищої ради правосуддя — забезпечити незалежність. Думаю, що як суддя з великим досвідом роботи на адміністративних посадах зможу внести свою лепту в діяльність ВРП, щоб ставлення людей до суддів докорінно змінилося. Сьогодні ми звикли критикувати. Складається враження, що це наша місія — всіх критикувати. Лунала критика й на адресу ВРП. Але подивімося, скільки часу працює Рада в цьому складі, за новим законом? Чи можна щось змінити за такий короткий час? Навряд чи. Зміни в суспільстві не відбуваються завдяки одному помаху чарівної палички.
Сергій ГИРИЧ,
суддя Личаківського районного суду м.Львова:
— Ми, судді, повинні перетворити ВРП у гаранта незалежної судової влади. Перше, що Рада має зробити, — домогтися того, аби був результат від розгляду кожного питання, яке стосується втручання в діяльність суддів, щоб всі винні особи були притягнуті до відповідальності. Ще одне завдання — сприяння становленню незалежного суду. Виконати це завдання можна шляхом досягнення політичної незалежності. Нам дали можливість створити орган, більшість якого становлять судді, які й мають захищати інтереси системи. Однак після створення ВРП припустилася помилок, які дозволяють політикам отримати реванш. І це небезпечно.
Світлана ВУС,
суддя Верховного Суду України:
— ВРП потрібно зайняти більш жорстку позицію щодо забезпечення незалежності судової влади. Дуже багато невирішених питань: охорона судів, диспропорція в розмірі суддівської винагороди. Велика проб-лема — навантаження на суддів. Багато суддів залишилися без повноважень, через відтік суддівських кадрів з’явилося багато вакансій. Завдяки відрядженню суддів до інших судів питання розподілу навантаження не вирішиться. Чомусь інші органи влади подумали: якщо залишається працювати 5 чи 6 тис. суддів, то вони можуть впоратися з роботою, яку колись виконувало понад 9 тис. суддів. Це не так. Коли суддя, як машина, застосовує закон, більше нічим не займається, то відривається від суспільства. Суддя має постійно підвищувати свій професійний рівень, рухатися вперед, працювати над євроконцепціями, а він на має на це часу.
Сергій ЧУМАК,
суддя Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду:
— Причина претендувати на посаду у ВРП одна — фактична втрата суддівської незалежності. Підштовхнули й ті події, які сталися за останні півроку і сколихнули всю суддівську спільноту: набрання чинності новими процесуальними кодексами і освячення, іншого слова не можу підібрати, ВРП указів Президента про ліквідацію судів. Вважаю, цим ганебним рішенням Рада себе повністю дискредитувала, всі суди ліквідовані без будь-яких підстав і причин. Ніхто не може сказати, навіщо це робиться. Як можна пояснювати тим, що немає суддів, нікому працювати? Вибачте, але це влада своїми непрофесійними, непослідовними діями довела до того, що з 9 тис. суддів залишилося менш як 6 тис. Цим рішенням ВРП показала суспільству свою залежність від Адміністрації Президента. Ламати, не знаючи, що будувати, неприпустимо.
Доки одні кандидати на посади у ВРП та ВККС відповідали на незручні запитання присутніх, інші оцінювали відповіді колег та готувалися до виступів.
Матеріали за темою
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!