Допустима межа відкритості

Досвід ЄС: про що варто віртуально та віч-на-віч спілкуватися зі ЗМІ й суспільством, аби не нашкодити Феміді

Однією з важливих складових довіри є розуміння. Ми не довіряємо тим, хто для нас є незрозумілим, закритим, утаємниченим. Зрозуміти іншого — це почути його, обмінятися думками. Тож одним зі шляхів досягнення розуміння є комунікація, без якої немає довіри. Як у європейських країнах дотримуються комунікаційного балансу між цілковитою прозорістю та ефективною транспарентністю, гідною та поважною відкритістю задля досягнення довіри ЗМІ та суспільства до Феміди?

Досвід європейських країн

Нині соціальні медіа та мережі стали активними майданчиками для обміну інформацією та комунікації в суспільстві. За останніми дослідженнями, у Фейсбуку зареєстровано близько 500 млн користувачів та щомісячно розміщується близько 25 млрд одиниць інформації.

В Україні досить багато судів мають власні сторінки у Фейсбуку, а судді є активними користувачами мережі. Втім, судді, які працюють в країнах Європейського Союзу, здебільшого не можуть похвалитися такою активністю в соціальних мережах.

Так, у Польщі судді мають тільки офіційні інтернет-сторінки. Та й узагалі вони не є активними користувачами соцмереж і вважають це прерогативою тинейджерів.

Деякі литовські судді реєструються в соцмережах, мають сторінки у Фейсбуку. Водночас у цій країні діють жорсткі етичні обмеження щодо активності та висловлювань суддів. Естонські суди (крім Верховного та Конституційного) не представлені у Фейсбуку, а судді не реєструються в цій мережі та взагалі є досить закритими.

У Чорногорії вважають, що присутність судів у соцмережах не є необхідністю. Достатньою вважається наявність офіційних веб-порталів. Що стосується суддів, то тільки молодь користується Фейсбуком.

А от, наприклад, у Данії, Нідерландах переконані, що активність суддів у соцмережах є необхідною для моніторингу ситуації та взаємодії з аудиторією.

Баланс інтересів

Присутність суддів у Фейсбуку можна розглядати з двох позицій. Так, соціальна інтеграція через соцмережі допомагає судді бути обізнаним з подіями в суспільстві, ставленням до певних викликів задля правильної інтерпретації ситуації. Водночас загальною є вимога щодо неприпустимості того, аби судді коментували судові справи, які перебувають у провадженні суду, піддавали сумніву рішення, що набрали законної сили.

Більше того, представники європейських країн у численних публікаціях та виступах наголошують на необхідності судді утримуватися від коментарів щодо внутрішньої організації діяльності судів та суддівського самоврядування, внутрішньої судової політики, яка не становить суспільного інтересу.

Активне спілкування в соцмережах, як вважають у багатьох країнах, може викликати сумніви в неупередженості суддів. Як, наприклад, коментування ситуації, що в подальшому може стати судовою справою. Також переобтяження сторінок суддів приватною інформацією може негативно вплинути на авторитет суду.

Так, у кодексі суддівської етики Чорногорії сказано: від суддів очікується, що вони своєю поведінкою як у суді, так і поза ним намагатимуться зберегти та зміцнити довіру до особистої та інституціональної неупередженості.

Де і як можна проводити зйомку

Наступне, що варте уваги в цьому контексті, — можливість та умови проведення відео- та фотозйомки в судових засіданнях. Як відомо, в Україні фото- та відеозйомка у відкритих судових засіданнях проводяться без дозволу головуючого судді та без з’ясування думки учасників процесу. Така безпрецедентна відкритість є дещо революційною для більшості країн ЄС.

Наприклад, в Угорщині відеозйомка в судовому засіданні може здійснюватися виключно з дозволу головуючого судді. Журналісти мають попередньо зареєструватися, аби бути присутніми в залі засідання. Не дозволяється відеозйомка у справах про тяжкі злочини та у випадках захисту свідків. Більше того, в цій країні суддя в разі нестачі місць може визначити кількість присутніх у залі засідання.

В Словаччині відео- та фотозйомка судових засідань здійснюються з дозволу голови суду.

В Естонії згоду на проведення зйомки можна одержати у головуючого судді, попередньо подавши запит через прес-секретаря суду. Навіть у приміщенні суду фотозйомка без окремого дозволу заборонена. Під час судового слухання відеозапис можливий виключно до початку розгляду справи по суті та під час оголошення судового рішення.

Про новації

Цікавим у цьому сенсі є питання: хто має спілкуватися або спілкується від імені суду зі ЗМІ? В Україні всі — від секретаря судового засідання до керівника апарату, судді, голови суду.

В Польщі надмірна публічність суддів не вітається. У судах є судді-речники, і саме вони уповноважені на контакти зі ЗМІ. Іноді, але це залежить виключно від особи, на публічні виступи може зголоситися голова суду.

Естонські суди мають прес-секретарів, які мають право говорити від імені суду. Всі запити щодо надання коментарів, інформації надходять до суду виключно через прес-секретаря. Лише у виняткових випадках голова суду або суддя можуть надавати певні коментарі.

В Угорщині є судді-речники. Представники угорської системи правосуддя акцентують увагу на необхідності кожного суду мати працівника, який говоритиме від імені суду. І це має бути суддя. Також тут потрібно проводити тренінги для суддів-речників щодо практики публічних виступів і формування навичок перекладу судових рішень на «людську мову».

Є цікаві заходи, які запроваджуються в окремих країнах задля підвищення відкритості суду. Зокрема, в Данії існує проект «Молодий репортер», який має на меті вироблення в молоді навичок репортера у висвітленні діяльності судів у соціальних мережах.

В Угорщині проводять «сніданки з медіа», під час яких за кавою з круасаном суддя розповідає журналістам про свою діяльність, статистику, алгоритм роботи установи, але ніколи не говорить про судові справи.

В Чорногорії використовується система, схожа з нашою автоматизованою системою діловодства, яка передбачає досить зручний компонент — он-лайн-виклик учасників справи. До речі, в минулому році в одному з воєводств Польщі був запроваджений проект щодо створення корпоративної мережі, яка об’єднала 60 судів. Її користувачами є адвокати, нотаріуси, судові адміністратори та юридичний факультет місцевого університету. Причиною появи такої мережі було заснування форуму задля співробітництва представників різних юридичних напрямів, підвищення авторитету судової системи, створення платформи для обміну досвідом.

Питання комунікаційних правил

Окремо варто зупинитися на комунікаційній політиці, якої дотримується Європейський суд справедливості. У першу чергу установа працює над упізнаваним, зоровим образом Суду. Так, за допомогою дизайнерів розробляється та впроваджується наочне сприйняття інституції.

В Суді проводяться дні відкритих дверей, коли під час екскурсій гід демонструє відвідувачам «життя справи в суді». Крім того, Суд вважає надзвичайно важливою внутрішню комунікацію. В цій площині головним є формування усвідомлення кожним працівником (від прибиральниці до судді) основної мети діяльності Суду — утвердження справедливості.

Представники цього єврооргану будують свою роботу таким чином, щоб громадяни ЄС бачили судові спори так, як їх бачать судді. Із цією метою установа оприлюднює всі свої рішення, пояснює їх зміст та підстави прийняття, включаючи розміщення прес-релізів кількома мовами. Пояснення рішень суду є надзвичайно важливою складовою, оскільки дозволяє громадянам зрозуміти позицію суддів, побачити справи їхніми очима та, що  найголовніше, — відчути, що суд стоїть на варті інтересів громадян.

Очевидно, саме до такого підходу у відкритості суду нам необхідно прагнути, допомагаючи суспільству зрозуміти та відчути, що суд в Україні працює для людей.