Поставлені на карту

Які небезпеки приховуються за змінами на мапі храмів Феміди

Ідея щодо укрупнення судів з’явилася давно. За останні кілька років вона навіть була двічі апробована — у Вінниці та Херсоні. Сьогодні новатори пропонують на законодавчому рівні закріпити «передумови для оптимізації системи судів». Проте експерти застерігають, що через непослідовність реформаторських кроків укрупнення установ може призвести до небезпечних наслідків: як втрати кадрів, так і обмеження доступу до правосуддя.

Округи для «загальників»

Завжди чи не найбільшою проблемою реформування судової системи була відсутність продуманого плану дій. Пригадати хоча б Концепцію вдосконалення судівництва для утвердження справедливого суду в Україні відповідно до європейських стандартів, яку 10 років тому своїм указом затвердив тодішній Президент Віктор Ющенко. До речі, документ і досі чинний, хоча, напевно, Петро Порошенко, визначаючи нові напрями реформування Феміди, мав би скасувати «застарілі».

Рік тому з’явилася Стратегія реформування судоустрою, судочинства та суміжних правових інститутів на 2015—2020 роки. Навіть був затверджений план дій щодо впровадження положень цього документа. Однак проблема залишилася: реформатори проводять зміни хаотично.

Так, два тижні тому четверо народних депутатів—членів Ради з питань судової реформи внесли до Верховної Ради проект «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення окремих положень законодавства з питань судоустрою і статусу суддів» (№4180). «З метою створення передумов для оптимізації системи судів пропонується уточнити визначення та застосування в законодавстві поняття «місцеві загальні суди», — сказано в пояснювальній записці до акта.

У чинній редакції закону «Про судоустрій і статус суддів» записано: місцевими загальними судами є районні, міжрайонні, районні у містах, міські та міськрайонні суди. Ініціатори законопроекту пропонують таке визначення: «Місцевими загальними судами є окружні суди, які утворюються в одному або кількох районах чи районах у містах, або у місті, або у районі і місті». На думку фахівців, ключове слово — «окружні». Тобто їх територіальна юрисдикція поширюватиметься на велику кількість населених пунктів. Фактично це означає, що після прийняття документа розпочнеться процес укрупнення судів шляхом чи то реорганізації, чи то ліквідації нинішніх інституцій.

Підпадають під об’єднання

Взагалі-то вітчизняна Феміда вже неодноразово стикалася з об’єднанням кількох судів в один. Так, у березні 2004 р. 146 міських та районних установ були ліквідовані, натомість утворені 73 міськрайсуди.

У липні 2012-го замість трьох районних інституцій Вінниці з’явився один — Вінницький міський суд. Цього року судова система теж стала свідком «ліквідаційного процесу»: Президент закрив три храми Феміди в Херсоні. Їх замінить новий Херсонський міський суд.

Та й на цьому коригування мережі не закінчиться. Недавно голова Державної судової адміністрації Зеновій Холоднюк відвідав суди Херсонщини. Там він зауважив: установи південного міста стали пілотним проектом щодо укрупнення судів, а також анонсував: найближчим часом такі зміни відбудуться ще в кількох регіонах.

Конкретні області не називаються. Але експерти вважають, що об’єднання установ можна очікувати, наприклад, у Черкасах. У цьому місті Придніпровський та Соснівський райсуди розташовані на різних поверхах однієї будівлі. Також під одним дахом — Богунський та Корольовський райсуди м.Житомира.

Крім цього, можлива «колективізація» інституцій, відстань між якими незначна. Так, від Зарічного до Ковпаківського райсуду м.Сум лише 250 м.Майже 300 м відділяють Першотравневий від Шевченківського райсуду м.Чернівців. Можливе об’єднання установ і в Чернігові та Кіровограді: у цих містах райсуди розташовані на відстані 1 км та 2 км один від одного відповідно.

Ймовірно, зміни відбудуться і в інституціях тих міст, в яких на виконання закону про декомунізацію перейменували райони. Наприклад, з лютого цього року Ленінський район м.Харкова має назву Холодногірський, Дзержинський — Шевченківський, Орджонікідзевський — Індустріальний. Водночас назви райсудів відповідають назвам старих районів Харкова. Це ж стосується і Дніпропетровська: Бабушкінський район став Шевченківським, Ленінський — Новокодацьким, Жовтневий — Соборним, Кіровський — Центральним, а Красногвардійський — Чечеловським.

До всіх цих подій суддівська спільнота готується. Нагадаємо: на одному з останніх засідань Ради суддів її очільниця Валентина Сімоненко звертала увагу на те, що є необхідність розробити положення щодо реорганізації, ліквідації та утворення судів, аби була визначена чітка процедура і володарі мантій розуміли, як відбуватимуться такі процеси.

Тож поки служителі Феміди думають, народні обранці діють… Та чи в правильному напрямі?

Можливі наслідки

Повернімося до законопроекту №4180. На перший погляд він повністю відповідає згаданій стратегії реформування. Адже в ній передбачене укрупнення окремих елементів судової системи на відповідних рівнях (зокрема створення міжрайонних судів). Однак, очевидно, законодавці не прочитали стратегію до кінця. Там записано: оптимізація має проводитися після оцінки можливих ризиків.

Як уважають експерти, перш ніж розпочинати укрупнення судів, реформатори мали б подбати про забезпечення таких речей. По-перше, має відбутися перехід (хоча б у більшості регіонів) до електронного правосуддя, що дало б змогу подавати позов, брати участь у розгляді справ та отримувати документи електронними засобами. По-друге, варто було б розширити способи позасудового врегулювання спорів. Крім цього, спростити певні процедури, переглянути перелік категорій спорів, які вирішують суди. Фахівці переконані: врахування цих та інших «пом’якшувальних обставин» допомогло б громадянам не так сильно відчути зміни в мережі судів.

Якщо ліквідаційні процеси розпочнуться без попередньої підготовки і замість кількох судів, розташованих на чималій відстані один від одного, створюватиметься єдиний — окружний, то доступ до правосуддя, швидше за все, обмежиться. Адже не у всіх областях забезпечене належне транспортне сполучення між населеними пунктами. Експерти побоюються, що чим далі буде суд від людини, тим більшою ставатиме небезпека появи «народного правосуддя».

До речі, навіть у згаданій концепції вдосконалення судівництва йшлося про те, що не потрібно жорстко прив’язувати до адміністративно-територіального поділу територіальну організацію місцевих судів. Проте пропонується «визначати її, виходячи з об’єктивних критеріїв, спрямовуючи на забезпечення наближеності судів до людини». «Юрисдикцію кожного суду одного рівня доцільно поширити на територію з приблизно однаковою чисельністю населення, місцезнаходження суду необхідно визначати з урахуванням транспортних зв’язків», — наголошувалося у концепції.

Нині один суд в середньому «обслуговує» 65 тис. осіб. Але є такі регіони, де на одну установу припадає майже 97 тис. осіб (Закарпатська область) або 42,5 тис. осіб (Кіровоградщина). Тому, очевидно, при обговоренні питання реорганізації чи ліквідації інституцій варто було б врахувати такі показники та за можливості звести їх до спільного знаменника.

Непродумана «колективізація» храмів Феміди, припускають експерти, призведе й до втрати кадрів: зараз багато володарів мантій віддають перевагу роботі в установах, розміщених недалеко від дому. А от суттєве зменшення кількості інституцій в області може спричинити втрату інтересу до суддівської професії: не всі погодяться їхати за тридев’ять земель, за власний кошт винаймати житло.

Отже, сьогодні реформатори ставлять на карту не тільки долю храмів Феміди, а й усієї судової системи, яка від непослідовних та непродуманих змін може стати на крок ближче до знищення.