Ласий вердикт

Коли до рейдерських схем залучаються державні органи, протидіяти протиправному поглинанню підприємств майже неможливо

Ухвалене в листопаді минулого року Тернопільським окружним адміністративним судом рішення щодо скасування реєстрації одного з найбільших підприємств країни спричинило черговий виток ескалації конфлікту з приводу «Житомирських ласощів». Новорічні свята його працівникам довелося відзначати в компанії озброєних людей у масках. У правових аспектах ухваленого вердикту та особливостях його виконання вирішив розібратися «Закон і Бізнес».

Конвертація аргументів

Нагадаємо: 16 листопада минулого року колишня працівниця підприємства звернулася з адміністративним позовом до ТОАС, в якому просила визнати протиправними та скасувати реєстраційні дії й відповідні записи в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб—підприємців:

• щодо внесення до реєстру запису про рішення учасників ЗАТ «Житомирські ласощі» про його реєстрацію шляхом злиття;

• про державну реєстрацію товариства з додатковою відповідальністю «ЖЛ», утвореного внаслідок злиття ЗАТ «Житомирські ласощі» та ТОВ «Будстайл-ХХІ»;

• про припинення ЗАТ «Житомирські ласощі» внаслідок реорганізації шляхом злиття;

• всі наступні реєстраційні дії щодо ТДВ «ЖЛ» після його державної реєстрації.

Рішенням ТОАС від 23.11.2015 (справа №819/3419/15) позов був повністю задоволений. Пославшись на закон «Про акціонерні товариства», суд вирішив, що були порушені права акціонера на конвертацію належних йому цінних паперів в акції товариства-правонаступника.

Державний реєстратор Житомирського міського управління юстиції напрочуд швидко виконав цей вердикт, і роботу підприємства було фактично зупинено. Це потягло за собою не тільки збитки для кондитерської фабрики (як відомо, грудень — період «жнив» у виробників солодкого), а й недоотримання бюджетом надходжень від великого платника податків.

Хтось може заперечити, що збитки збитками, але судове рішення має виконуватися за будь-яких умов! Утім, як у самому рішенні, так і способі його виконання є кілька цікавих процесуальних нюансів, які дають привід для роздумів не тільки юристам, залученим до справи, а й, на жаль, потенційним інвесторам, котрі робитимуть висновки про бізнес-клімат в Україні саме за такими вердиктами.

Поперед батька…

Найцікавіший нюанс — це те, що державний реєстратор виконав ухвалене ТОАС рішення ще до набрання ним чинності. Відповідно до ст.254 Кодексу про адміністративне судочинство постанова або ухвала суду першої інстанції (якщо інше не встановлено цим кодексом) набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги (10 днів з моменту проголошення постанови), якщо таку скаргу не було подано. В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням, прийнятим за наслідками апеляційного провадження. Постанова була проголошена 23 листопада, отже, мала б набрати чинності 4 грудня.

Втім, державний реєстратор Житомирського міського управління юстиції вже 27 листопада вчинив на її виконання реєстраційні дії — скасував державну реєстрацію ТДВ «ЖЛ». Про це, зокрема, йдеться в листі Міністерства юстиції до Генеральної прокуратури, текст якого поширили деякі ЗМІ.

Повідомляючи про вчинення кримінального правопорушення, Мін’юст зазначає: проведена службова перевірка виявила, що головне територіальне управління юстиції в Житомирській області «вчинило реєстраційні дії щодо скасування запису про держреєстрацію ТДВ «ЖЛ» без законних на те підстав». Міністерство просило ГПУ розпочати досудове розслідування, а в разі виявлення складу злочину — притягнути винних до кримінальної відповідальності. «Родзинкою» стало також посилання на наявність ознак того, що теруправління юстиції навмисно приховало інформацію, яка «підриває імідж Міністерства юстиції».

Процесуальні нестикування

26 листопада та 1 грудня ТДВ «ЖЛ» та його мажоритарний власник звернулися зі скаргами на рішення ТОАС до Львівського апеляційного адміністративного суду, який відкрив провадження. Факти, викладені в цих документах (тексти скарг є в розпорядженні редакції), навіть в частині дотримання норм процесуального права, ставлять під сумнів законність і судового рішення.

Насамперед залишається незрозумілим, на якій підставі ТОАС відкривав провадження, оскільки, за законом ця справа не була йому підсудна? Річ у тім, що згідно з копією паспорта позивачки, долученою до матеріалів справи, реєстрація її місця проживання на території Тернопільської області проведена 20 листопада 2015 року — 4 дні по тому, як суд прийняв позовну заяву та відкрив провадження. Тобто вочевидь було порушено ст.12 КАС.

До того ж позивач пропустив строк, установлений ст.99 КАС. Адже вимоги стосувалися визнання неправомірними дій, учинених у 2010—2011 роках. Нагадаємо: для звернення до адміністративного суду по захист прав, свобод та інтересів особи передбачено 6-місячний строк, який обчислюється з дня, коли особа дізналася або мала дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Водночас будь-яких процесуальних документів щодо поновлення пропущеного строку матеріали справи не містять.

Прикметно, що підприємство, реєстрацію якого було скасовано, взагалі не було стороною у справі, і йому не повідомляли про наявність спору, дату та час його розгляду. Не був залучений до участі у справі і мажоритарний власник підприємства, інтереси якого зачепило рішення. Відповідно до ч.2 ст.53 КАС, якщо адміністративний суд на будь-якому етапі встановить, що рішення може вплинути на права й обов’язки осіб, які не є стороною у справі, він залучає останніх як третіх осіб, котрі не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору. Проте суд не застосував цю норму, що дає підстави стверджувати про позбавлення заінтересованих осіб можливості брати участь у засіданні та висловлювати заперечення у справі.

Протиотрути немає?

Так чи інакше, але рішення у справі, що набуде чинності, ймовірно, з’явиться вже 21 січня, коли ЛААС розгляне апеляційну скаргу. Водночас скандал довкола кондитерської фабрики змушує ще раз звернутися до теми рейдерства та запобігання проявам цього явища.

У жовтні 2013 року Верховна Рада прийняла закон «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії протиправному поглинанню та захопленню підприємств», який, зокрема, доповнював розд.VII «Особливої частини» Кримінального кодексу спеціальними статтями: 205¹ («Підроблення документів, що подаються для проведення державної реєстрації юридичної особи та фізичних осіб — підприємців»), 206¹ («Захоплення будівлі, споруди чи іншого об’єкта підприємства, установи, організації»), 206² («Протиправне заволодіння майном підприємства, установи, організації»).

Втім, цей акт навряд чи можна застосувати до ситуації, що склалася. Адже нові склади злочинів передбачають ознаку протиправності в захопленні об’єктів та заволодінні майном (про підроблення документів не йдеться). Водночас озброєні люди в масках, що зайшли на територію підприємства на новорічні свята, мали формально законну підставу — рішення реєстратора.

Тож судову перспективу сьогодні, як і раніше, можуть мати лише «чорні» схеми захоплення підприємств. Водночас рейдерські атаки часто виглядають цілком законно: корпоративний конфлікт, трудовий спір, судовий процес між правлінням і акціонерами… Методи ж недружнього поглинання або незаконного встановлення контролю над юридичною особою (її активами) настільки різноманітні, що наповнити змістом об’єктивну сторону злочину просто неможливо. І проблема полягає в тому, що саме через законний зовні вигляд подібних конфліктів знайти їм «протиотруту» вкрай складно.