Голова комітету НААУ Ярослав Зейкан:

"При створенні системи БПД у нас почала діяти паралельна адвокатура"

Чому саме зараз набуло актуальності питання внесення змін до законодавства про безоплатну правову допомогу, які з цих змін є першочерговими – про ці та інші питання в інтерв’ю прес-службі НААУ розповів голова Комітету законотворчих ініціатив Національної асоціації адвокатів України адвокат Ярослав Зейкан.

- Чому на Вашу думку важлива незалежність адвокатури і чому вона не може діяти під владою держави або Міністерства юстиції? Хто повинен регулювати адвокатуру в Україні?

- Абсолютно зрозумілим є те, що будь-яка залежна від влади адвокатура по своїй суті не є адвокатурою як такою. Вона не здатна забезпечити повний захист прав людини.

Якщо держава втручається у справи та має зі сторони адвокатури, так би мовити, свого представника і регулює процес призначення таких представників, то в такому випадку ніколи не буде забезпечений належний правовий захист.

З іншої сторони, незалежність адвокатури – це важлива вимога світової громадськості. Лише незалежна від держави саморегульована організація спроможна забезпечити якість дотримання прав людини. Адже, якщо держава здійснює регулювання, виділяє кошти, визначає адвокатів або встановлює певні стандарти з надання захисту, то це обов’язково призведе до негативних наслідків.

Такі державні стандарти можуть носити виключно рекомендаційний характер. Але якщо ці стандарти є обов’язковими, то адвокат мимоволі переходить на сторону обвинувачення, що є недопустимим.

- Чому саме зараз набуло актуальності питання внесення змін до законодавства про БПД, адже закон був прийнятий ще у 2012 році і вже діє?

- Ми маємо таку ситуацію, що при створенні системи БПД у нас почала діяти паралельна адвокатура. Адвокати системи БПД працюють за своїми, відмінними правилами, вони впливають на стандарти поведінки адвоката та допускають порушення адвокатської таємниці, що в цілому є порушенням закону.

На Міністерство юстиції мають покладатися завдання щодо дотримання належної діяльності адвокатури, проте воно видає накази, які йдуть всупереч цьому.

Виходить так, що відповідно до Конституції України в нас діє незалежна адвокатура, а насправді цією адвокатурою опікується Міністерство юстиції, яке визначає та розподіляє правозахисників.

Тому, створення такої паралельної системи, як безоплатна правова допомога є пряме втручання в діяльність адвокатури, як незалежного інституту права. Варто зазначити, що адвокати системи БПД мають певні переваги щодо пошуку клієнтів. Трапляються випадки, коли такий адвокат укладає окрему угоду з клієнтом і далі вже веде його справу, як звичайний замовний адвокат – не як адвокат системи БПД. Це так звані штучні переваги, які також є неприпустимими.

Крім того варто зазначити, що держава витрачає значні кошти надаючи безоплатну правову допомогу також і забезпеченим особам, які здатні самостійно оплатити послуги адвоката. В такому випадку інші адвокати залишаються без роботи, оскільки справи розподіляються між адвокатами системи БПД.

З огляду на збільшення кількості звернень від людей по всім регіонам України, питання внесення змін до законодавства БПД є досить актуальним, тому воно було підняте на з’їзді адвокатів.

- Які саме першочергові зміни необхідно внести до законодавства про безоплатну правову допомогу?

- Перш за все потрібно здійснити узагальнення отриманих пропозицій від адвокатів. Спочатку необхідно відмінити тестування адвокатів для вступу до системи БПД. Право на надання безоплатної правової допомоги має автоматично надаватися при отриманні права на проведення адвокатської діяльності.

Така допомога має надаватися добровільно за бажанням адвоката і кожен адвокат повинен входити до системи БПД.

Іншим важливим питанням є скасування посередника між адвокатом та клієнтом у вигляді Координаційного центру з надання правової допомоги. Безоплатні адвокати можуть мати відносини лише з тими органами державної влади, які оплачують їхню діяльність, наприклад з фіскальною службою. Тому потреби в існуванні центрів БПД в цілому не існує.

НААУ