Ризики дорожнечі

Збільшення ставок судового збору може призвести до втрати кадрів, прощання з ЄСПЛ та потрапляння на фінансову мілину

Послуги Феміди подорожчають. Експерти вважають, що така фінансова новація може негативно позначитись як на громадянах, так і на самих володарях мантій: через великі ставки судового збору стежки до храмів Феміди поростуть травою, законники залишаться без роботи, а держава кине їх напризволяще.

Кому більше, кому менше

Майбутня фінансова допомога Міжнародного валютного фонду вимагає жертв уже сьогодні. Ними, як пророкують фахівці з правових та економічних питань, можуть стати громадяни та представники судової влади.

Справа в тому, що однією з вимог меморандуму про економічну та фінансову політику, підписаного між Україною та МВФ, є збільшення надходжень від сплати судового збору вдвічі. А для цього потрібно внести зміни до закону «Про судовий збір», збільшивши плату за послуги, які надає українська Феміда.

Протягом 2 місяців робоча група, створена Державною судовою адміністрацією спільно з Мін’юстом, розробляла відповідний законопроект. Як зауважив голова ДСАУ Зеновій Холоднюк, представляючи документ, при підготовці пропозицій головною метою було досягнення фінансової незалежності судової влади. Одним зі шляхів і є збільшення надходжень до спецфонду від сплати судового збору.

Найбільший фінансовий тягар, уважають розробники проекту, має лягти на плечі юридичних осіб, фізичні ж платитимуть набагато менше. Так, за подання апеляційної та касаційної скарг на ухвалу суду юридичній особі або фізичній особі — підприємцеві доведеться віддати одну «мінімалку» (1218 грн.), а фізичній — половину цієї суми. Нині така «послуга» для будь-кого обійдеться в 0,1 розміру мінімальної зарплати (121,8 грн.).

Пропонується скасувати граничні обмеження для нарахування збору за розгляд майнових спорів. Наприклад, сьогодні за подання позову майнового характеру громадяни сплачують 1% ціни позову, але не менш ніж 0,2 та не більш ніж 3 розміри «мінімалки». Автори документа запропонували такий варіант: юрособа віддаватиме 2,5% ціни позову, але не менш ніж одну «мінімалку», а фізична — 1% ціни позову, але не менше за 0,5 розміру мінімальної зарплати.

Проте деякі експерти сумніваються, що подорожчання послуг Феміди матиме для неї тільки позитивні наслідки. Безсумнівно, кількість звернень до судів істотно скоротиться: перш ніж прагнути правосуддя, громадяни двічі подумають, чи є в них шанси на перемогу. Та володарям мантій зарано радіти тому, що роботи стане менше. Швидше за все, в такій ситуації задумаються над тим, чи потрібна така велика кількість законників. Та й не виключено, що останні самі залишатимуть лави Феміди в пошуках цікавішої та більш оплачуваної роботи.

До ЄСПЛ не дійде

Ще одна новела, після введення якої очікують на приплив грошей, — зростання ставок за подання апеляційної та касаційної скарг, а також заяв про перегляд рішення Верхов­ним Судом. Так, сьогодні особа за апеляційне оскарження платить половину ставки, що підлягає сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги, а в разі подання позовної заяви майнового характеру — 50% ставки, обчисленої, виходячи з оспорюваної суми (за подання касаційної скарги та заяви про перегляд рішення ВС — 70%).

Пропонується збільшити ці суми вдвічі, а то й утричі: за апеляційне оскарження доведеться викласти 150% ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви, іншої заяви і скарги (за касаційне — 180%, а за «верховний» перегляд — 200%).

На думку авторів проекту, завдяки цим змінам удасться уникнути безпідставного, так би мовити, для годиться, оскарження рішень. Ще один аргумент — за розгляд справи кваліфікованими спеціалістами потрібно платити більше.

Експерти звертають увагу на один нюанс: якщо народні депутати підтримають таку норму, то до судів вищих інстанцій звертатимуться або багатії, або особи, які на 100% упевнені у своїй правовій позиції. А от фахівці з економічних питань налаштовані оптимістичніше. Вони жартують, що у зв’язку з подорожчанням послуг Феміди в банках може з’явитися новий вид кредитування — на звернення до суду. Жарти жартами, проте не виключено, що громадяни позичатимуть гроші, якщо їм не вистачатиме на оскарження рішення, аби дійти і до Європейського суду з прав людини.

Адже відповідно до передбачених новацій не суд вирішуватиме, хто має право на знижку при сплаті збору. Так, нині він може відстрочити або розстрочити сплату збору, врахувавши майновий стан сторони (також має право зменшити розмір або й узагалі дозволити не сплачувати збір). Змінами до закону пропонується визначити, що право на такі пільги може мати тільки фізична особа, дохід якої не перевищує двох прожиткових мінімумів (2352 грн.). Якщо ж людина отримує на гривню більше, на знижку чи розстрочку не варто розраховувати.

За словами судді Вищого господарського суду Лариси Рогач, особа, яка хоче звернутися до Євросуду, має використати всі можливості національної судової системи. З уведенням таких високих ставок при апеляційному, касаційному та «верховному» оскарженні наші громадяни не зможуть дійти до Страсбурга. А це також буде вважатися порушенням їхніх прав.

Л.Рогач наголосила: для європейських країн оспорювання рішення суду першої інстанції — це, звичайно, розкіш. Натомість сьогодні в Україні є необхідність, аби рішення пройшло всі інстанції. Адже в нас поки що не все гаразд із рівнем довіри до Феміди.

Звичайно, хтось знайде в запровадженні таких фінансових перешкод і позитивний момент: кількість скарг, поданих українськими громадянами до Євросуду, скоротиться. Та чи в такий спосіб держава повинна боротися з навалою звернень своїх громадян до ЄСПЛ? Може, варто спробувати провести якісні реформи, а не створювати штучні перепони?

Розбиті фінансові ночви

Не виникає сумнівів, що в розробників законопроекту була висока мета — підвищення рівня фінансової незалежності Феміди. Однак у запропонованих новаціях експерти знайшли чимало ризиків. Вони погоджуються: судова система має всі шанси отримати таку самостійність. Але в цьому і криється небезпека: насправді фінансова незалежність стане не чим іншим, як усуненням держави від забезпечення судової влади. Таким чином, остання потрапить у повну залежність від тих, хто звертається до суду. Хоча, напевно, це аж ніяк не лякає представників ДСАУ, які не виключають переходу органів судової влади на фінансування переважно за рахунок спеціального фонду держбюджету.

Також З.Холоднюк звернув особ­ливу увагу на те, що пропонується не тільки залишити перелік осіб, звільнених від сплати судового збору, а й розширити його. Так, до списку пільговиків додадуться учасники бойових дій, Герої України, фізичні особи — кредитори в справах про банкрутство, котрі звертаються з вимогами щодо виплати заборгованості із зарплати, авторської винагороди, аліментів.

Тобто соціально вразливі та незахищені верстви населення не сплачуватимуть судового збору. А от для органів державної влади всі пільги скасують. На думку авторів проекту, в разі запровадження такої новації зазначені органи більш виважено ставитимуться до звернення до судів та уникатимуть подання необгрунтованих і безпідставних позовів. Хоча такий оптимізм навряд чи має підгрунтя: чиновник платитиме збір не зі своєї кишені, а механізм оскарження «до останнього» використає, аби якомога довше не виконувати цілком справедливого рішення суду першої інстанції.

До того ж подорожчання послуг судової системи може призвести до активного розвитку досудового врегулювання спорів. Якщо цей спосіб розв’язати проблему буде значно дешевшим, громадяни не бачитимуть сенсу у зверненні до Феміди.

Втім, на думку експертів, немає жодних гарантій, що після збільшення ставок збору спецфонд буде наповнений достатньо для забезпечення судової системи на 100%. Адже в умовах скрутного економічного становища бажання та фінансова можливість просити про правосуддя буде не в усіх громадян. А держоргани всіма правдами й неправдами виторговуватимуть собі пільги щодо сплати збору, посилаючись на ті самі бюджетні негаразди.

Експерти застерігають: бажаючи отримати фінансову незалежність від інших органів влади, сподіваючись на золоту рибку, яка забезпечить надходження необхідних коштів, Феміда може зостатися біля розбитих ночов. А так усе гарно починалося, коли збір запроваджувався, аби покращити матеріально-технічні умови здійснення правосуддя…

ПРЯМА МОВА

Анна ОГРЕНЧУК, голова комітету Асоціації правників України з процесуального права, керуючий партнер LCF:

— Ми схвально ставимося до ініціатив щодо зміни підходів до сплати судового збору. Одним із плюсів є те, що планується уніфікувати процедуру сплати судового збору в різних видах судочинства. Ми всі пам’ятаємо проблеми, які існували: господарське судочинство для юридичних осіб — учасників процесу було набагато дорожчим, ніж цивільне. Це спричиняло штучні юрисдикційні спори.

Лариса РОГАЧ, суддя Вищого господарського суду України, секретар пленуму ВГС:

— Ми підтримуємо пропозицію, передбачену законопроектом, що в разі об’єднання в позовній заяві двох і більше вимог немайного характеру судовий збір має сплачуватися за кожну з них. Сьогодні такої норми немає в законі, із цього питання часто виникали дискусії.

Щодо зняття граничної ставки. Припустімо, йдеться про майнову вимогу, яка стосується нерухомості, землі… Уявіть собі, чи зможе особа сплатити судовий збір без будь-якого обмеження за подання позову про визнання права власності, коли їй оцінять ту ж нерухомість? Ми пропонували б, можливо, збільшити верхню межу, але не відмовлятися від неї зовсім.

Що стосується зростання ставок при апеляційному та касаційному оскарженні. У нас є певний досвід у цьому питанні, бо саме в нашій юрисдикції були збільшені ставки збору. Чи спричинило воно збільшення надходження коштів? Так, як розраховували, мабуть, ні. Чи зменшилася кількість касаційних скарг? Значного скорочення не відбулося.

Зміни до закону «Про судовий збір» та результати їх унесення