У темряві довіри

Служителям Феміди радять займати активну позицію та власними силами формувати свій позитивний образ

Методи відновлення довіри до судової влади не повинні насаджуватися. Так принаймні вважають володарі мантій з Івано-Франківщини, які були запрошені на чергове засідання Ради суддів загальних судів. «Самоврядники» розпитали гостей, як можна знайти спільну мову з громадянами та що робити, коли виникають непорозуміння.

Об’єктивні показники

Як засвідчив недавній моніторинг громадської думки щодо роботи судів, найгіршої оцінки людей удостоїлися саме загальні суди. Респонденти висловили незадоволення якістю та швидкістю розгляду справ, а також організацією роботи установ у цілому. Аби з’ясувати причини таких результатів, члени РСЗС під час чергового засідання вирішили дослідити методику опитування та окремі аспекти роботи «загальників».

Так, Тетяна Мініч, будучи доповідач­кою із цього питання, пояснила, що громадяни не завжди можуть об’єктивно оцінити роботу судів. По-перше, велике значення, за її твердженням, має те, чи відвідувала особа хоч раз судову установу та чи знайома з організацією її роботи. Неабияку роль відіграє те, до якого прошарку суспільства належить учасник опитування. «Рівень довіри до господарських та адміністративних судів, безперечно, буде вищим. Адже там у засіданнях беруть участь переважно фахівці в галузі права. Натомість до нас приходять звичайні люди», — зауважила доповідачка.

На її погляд, необізнаному громадянину важко розібратися в процесах, які відбуваються в суді. Саме тому він дещо хибно трактує правильність прийняття рішень. «Здебільшого люди оцінюють наші рішення з точки зору справедливості, а не законності», — зазначила Т.Мініч. Утім, зауважила, що певною мірою невисокі показники роботи мають об’єктивні підстави. Адже суди, попри законодавчі та суспільні зрушення, залишаються закритими для громадян. Підняти ж завісу повинен кожен суддя особисто. Саме тоді, коли громадянин почне довіряти служителю Феміди, який розглядатиме його справу, довіра повернеться й до всієї судової влади, переконана суддя.

Коментуючи виступ колеги, голова РСЗС Павло Гвоздик зауважив, що «господарські суди завжди стояли осторонь від громадян», а тому не слід сприймати результати моніторингу як єдиний показник роботи системи. До того ж, на його думку, й досі залишається дискусійним питання про можливість проведення оцінювання якості судових рішень у позапроцесуальний спосіб. Адже, як відомо, одним з пунктів анкети було запитання щодо оцінки законності та справедливості судових рішень.

Голова ради також зауважив, що суди мають бути зацікавлені в проведенні опитувань. Він переконаний, що з’ясування громадської думки має стати стимулом до виправлення тих організаційних недоліків, які заважають належно здійснювати правосуддя. «Роблячи ж моніторинги обов’язковими, належних результатів добитися важко, адже добра справа в такому випадку перетворюється на тягар», — зазначив П.Гвоздик.

Опитування: за чи проти?

Проте, схоже, дослідження якості суддівських послуг відтепер матиме постійний характер. У рамках проекту USAID «Справедливе правосуддя» проводиться черговий етап опитування відвідувачів суду за методикою карток громадського звітування. Метою його, як зазначається, є оцінка якості послуг, що надають суди, та розробка практичних рекомендацій стосовно поліпшення якості роботи обителей Феміди та підвищення рівня громадської довіри до них. Реалізація програми, як повідомили в прес-службі Ради суддів, розпочнеться вже в цьому місяці в 6 областях, а саме: Івано-Франківській, Львівській, Черкаській, Чернівецькій, Харківській та Одеській.

Натомість, як повідомив «самоврядникам» запрошений на засідання представник Апеляційного суду Івано-Франківської області Андрій Малєєв, упровадження КГЗ може остаточно заплутати респондентів і ввести в оману тих, хто буде опрацьовувати результати досліджень. На думку судді, легітимність органів судової влади безпосередньо залежить від рівня довіри до них. А цей рівень, як констатував А.Малєєв, є досить низьким з огляду на публікації в ЗМІ та випадки спонтанної народної люстрації. «Окулярів, через які можна подивитися на суд, не існує. І методики оцінки, яких наразі чимало, є лише спробою зробити такі окуляри», — наголосив він.

А.Малєєв також звернув увагу на те, що донедавна жоден державний орган не піддавали подібним перевіркам та оцінюванням. Він зауважив, що досліджувати діяльність судових установ більш-менш комплексно почали з ініціативи проекту USAID «Справедливе правосуддя», який адаптував для цього індійську методику оцінки муніципальних органів. Проте єдиним шляхом, який повинен завадити формуванню негативної репутації системи, є шлях інформаційний, стверджує А.Малєєв. «Кризу, яка зараз існує в судочинстві, можна подолати, заповнивши вакуум, який існує між судами та публікою, позитивним контентом», — зазначив доповідач, зауваживши, що враження споживачів суддівських послуг можуть породити лише емоційну оцінку, що зовсім не сприяє заповненню інформаційного вакууму довкола Феміди.

Гість із Івано-Франківщини також наголосив на необхідності врахування оцінки не тільки споживачів суддівських послуг, а й самих працівників судів. «Оцінювання повинне мати комплексний характер: відображати статистичні показники, враження працівників та відвідувачів суду. Та вкрай важливо створити стандарти діяльності суду», — підкреслив суддя. Такі стандарти, на його думку, повинні стати нормативами, виконання яких може підвищити рівень якості роботи та сформувати позитивну оцінку суспільства.

Він також порадив не спиратися під час моніторингу тільки на емоції відвідувачів. Адже їх неможливо привести до якогось формату: показники в такому випадку будуть лише приблизними. На думку А.Малєєва, необхідно занурити людей у процеси, які відбуваються всередині установи. І коли вони знатимуть, як працюють суди, то почнуть мислити раціонально, вникати у стан справ. «Суди не мають озброєних загонів. За нами стоять тільки право й люди, які можуть нас підтримати», — переконаний доповідач.

Сама оцінка, за його твердженням, потрібна для того, аби з’явився привід для керування організаційними змінами. І людям вона начебто ні до чого. А запропоновані КГЗ мають, на думку законників Івано-Франківщині, багато вад, адже в підсумку робота суду показана доволі однобічно, отже, її оцінка завжди залишатиметься «спробою створити синтетичне уявлення про те, що таке суд», зазначив А.Малєєв. «КГЗ — це спроба накинути на суд ковдру, яка показує обриси невидимого предмета. Адже внутрішня робота суду для більшості громадян, на жаль, так і залишається невидимою», — зауважив суддя, додавши, що суди повинні займати активну позицію та власними силами формувати свій позитивний образ.

Суспільний резонанс

Утім, на думку Володимира Турчина, керівника Громадської організації «Закон і порядок», яка проводила опитування на Івано-Франківщини, принести користь і реально допомогти відновити довіру до судової влади може лише якісно проведене оцінювання. Він зауважив, що громадськість, яку представляє, ставиться до суддів не агресивно.

В.Турчин запевнив, що завдяки правильно сформульованим запитанням та комунікативним навичкам інтерв’юерів були подолані певні негаразди місцевого судочинства. Зокрема, через опитування керівництво одного з районів області дізналося, що людям було важко дістатися до райсуду, — з ним просто не було транспортного зв’язку. Після цього місцева влада запровадила новий маршрут муніципального транспорту, і тепер потрапити до суду можна без проблем.

«То, може, вашу методику треба поширювати по всій країні? Може, поки ми ще живемо та працюємо, нам варто сказати суспільству, що оцінка нашої роботи, яку ми зараз маємо, є необ’єктивною?» — запитала в гостей член ради Олександра Ткач, наголосивши, що прояви неповаги з боку окремих громадських активістів до володарів мантій наразі досить поширені. Тож люди повинні отримати реальну картину діяльності судів.

Відповідаючи на запитання, А.Малєєв сказав, що оцінювання має залишатися інструментом налагодження комунікацій, проте аж ніяк не пропагандою позитивної репутації. До того ж, як зазначив В.Турчин, в окремих університетах віднедавна з’явилися нові теми для дисертацій стосовно методики оцінювання роботи судів.

У свою чергу голова РСЗС запропонував розробити спеціальні критерії відбору осіб на посади прес-секретарів. Адже, на його переконання, повідомлення та новини, які сьогодні готують прес-служби, не викликають зацікавленості ні у володарів мантій, ні в пересічних громадян, бо написані сухою протокольною мовою.

Звісно, що для отримання повної картини ставлення суспільства до віт­чизняної Феміди необхідно проводити якісний та об’єктивний моніторинг і опитування. Втім, зламати стіну непорозуміння між судової владою та громадянами не вдасться без бажання останніх подивитися на суддів добрими очима. Односторонніх діалогів не буває, і, можливо, час перекувати мечі на рала вже настав?

ПРЯМА МОВА

Володимир МАРТИНЮК,член РСЗС, суддя Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ:

— У нас ще живі застарілі погляди на комунікацію. У сучасних умовах ми повинні намагатися працювати на випередження. Якщо стає відомо, що до суду надійшла якась резонансна справа, необхідно до цього підготуватися. Якщо ми бачимо, що до зали заходить кілька десятків осіб, які хочуть дізнатися про результат розгляду, маємо цей результат озвучити. Прес-секретар повинен бути обізнаний та уповноважений коментувати те, що дозволено.

Доречно, мабуть, щоб де-не-де свої рішення коментував і сам суддя. Адже тоді суспільство дізнається про первинну думку, яка й була покладена в основу вироку чи рішення. Багатьох прикрих наслідків можна було б уникнути, якби судді були трохи відкритішими.

Анатолій БАБІЙ, член РСЗС, суддя Апеляційного суду Одеської області:

— Оцінювання роботи судів системно проводяться від початку 2000-х. Досить часто — за підтримки міжнародних проектів. І жодного разу вони не торкалися політичних уподобань громадян. Завжди був акцент на підвищенні показників роботи. Втім, опитували завжди тих, хто брав участь у засіданнях та має уявлення про роботу суду. Тим ці моніторинги, до речі, й відрізняються від звичайних соціологічних опитувань.

Україна на фоні інших держав виглядає досить гарно, адже рівень задоволення роботою судів у США, Канаді та країнах Європи не дуже відрізняється від нашого. Мені та моїм колегам відомі випадки, коли особа, отримуючи рішення на свою користь, залишалася невдоволеною діяльністю суду загалом. Проте казати про 2% загальної довіри суспільства до судової влади також не варто. Вона, безперечно, є вищою.