Коли таємне стає явним

Необхідно визначити можливість для відмови в задоволенні клопотання в тій формі, в якій винесено судове рішення

У другій частині узагальнення його автори, аналізуючи практику національних судів та Європейського суду з прав людини, вказують на відмінності інституту перегляду рішення за нововиявленими обставинами від апеляційного та касаційного перегляду та пропонують конкретизувати окремі норми законодавства.

_{Продовження. Початок у №7}

Визначення строків звернення про перегляд судового рішення

Подати заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами можуть особи, чиїх прав, свобод, інтересів чи обов’язків безпосередньо стосується судове рішення. Таким чином, таке право мають:

• сторони (позивач, відповідач);

• треті особи;

• особи, які не брали участі у справі, але суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та обов’язки.

Правом ініціювати перегляд за нововиявленими обставинами наділені також представники цих осіб, і не обов’язково, щоб представник раніше брав участь у цій справі. Усі названі особи мають безпосередню матеріальну та (або) процесуальну зацікавленість у результатах вирішення справи.

Кодексом адміністративного судочинства встановлено єдиний процесуальний строк для звернення уповноважених осіб із заявою про перегляд судової постанови або ухвали за нововиявленими обставинами — 1 місяць після того, як відповідна особа дізналася або могла дізнатися про такі обставини. Це є однією з процесуальних гарантій осіб, права та охоронювані законом інтереси яких зачіпає вирішення спірного правовідношення відповідною постановою або ухвалою адміністративного суду.

Основною проблемою у визначенні строків звернення є момент установлення нововиявлених обставин. Моменти можуть бути такими:

• щодо істотних для справи обставин, котрі не були й не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, — день отримання особою інформації про виявлення цих обставин;

• щодо встановлення вироком суду завідомо неправдивих показань свідка, завідомо неправильного висновку експерта, завідомо неправильного перекладу, фальшивості документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необгрунтованого рішення, — день набрання законної сили вироком;

• щодо встановлення вироком вини судді в скоєнні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необгрунтоване рішення, — день набрання законної сили вироком;

• щодо скасування судового рішення, яке стало підставою для прийняття постанови чи постановлення ухвали, що належить переглянути, — день набрання законної сили судовим рішенням;

• щодо встановлення Конституційним Судом неконституційності закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконано, — день набрання законної сили рішенням КС;

• щодо прийняття нових законів, коли вони пом’якшують або скасовують відповідальність фізичної особи, — день набрання чинності законом.

Відповідно до ст.247 КАС заяву може бути подано протягом одного місяця після того, як особа, яка звертається до суду, дізналася або могла дізнатися про ці обставини. Ця стаття обмежує строком можливість подання заяви обставинами задля досягнення стабільності судових рішень та з метою дотримання принципу юридичної визначеності, що є складовою верховенства права.

Проблеми, які виникають на стадії відкриття провадження

Судді пишуть, що заява про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами подається в письмовій формі. У разі необхідності в заяві особа може заявити клопотання про поновлення строку подання заяви, зупинення виконання судового рішення тощо. Ці прохання також можуть бути викладені в окремих заявах.

Особа, яка подає заяву, може додати до неї документи або їх копії, що мають значення для правильного вирішення справи й не були відомі на час ухвалення судового рішення у ній. Принцип змагальності передбачає право ознайомлення із заявою інших осіб, які беруть участь у справі, тому до неї слід додати її копії відповідно до кількості таких осіб, а також бажано приєднати копії доданих до неї письмових матеріалів у такій же кількості.

Якщо особа не дотримала якоїсь із вимог до заяви й відсутність певної інформації не дає можливості суду вирішити питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами, суд залишає заяву без руху та пропонує особі виправити виявлені недоліки. Аналіз судової практики дозволив виокремити такі проблеми, які виникають на стадії відкриття:

1. Подання заяви заявником без обгрунтування обставин, які слід вважати нововиявленими.

Приклад. Особа 1 звернувся до Івано-Франківського міського суду із заявою про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами, однак, усупереч ч.2 ст.248 КАС, не обгрунтував, які саме обставини слід вважати нововиявленими. Як наслідок, ухвалою суду вказану заяву залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, а клопотання про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами — без розгляду.

2. Невідповідність вимогам ст.248 КАС, а саме — не долучений документ про сплату судового збору.

Приклад. Із заяви Особи 1 про перегляд постанови Ковельського міськрайонного суду Волинської області за нововиявленими обставинами вбачається, що заява була подана з порушенням вимог ч.4 ст.248 КАС, а саме — до неї не додано документ про сплату судового збору. Суддя, вирішуючи питання про відкриття провадження за нововиявленими обставинами, враховуючи вимоги ч.3 ст.250 КАС, постановила ухвалу про залишення заяви Особи 1 без руху, надавши заявнику строк для усунення недоліків. Оскільки у визначений судом строк заявник зазначених в ухвалі недоліків не усунув, судового збору не сплатив, суддя на підставі ч.3 ст.250, стст.108, 248 КАС постановила ухвалу про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснює адміністративний суд, який ухвалив це рішення, а якщо раніше його було оскаржено, то той адміністративний суд, для рішення якого нововиявлена обставина була важливою в першу чергу. Тобто провадження за нововиявленими обставинами здійснює адміністративний суд, який першим припустився помилки при вирішенні справи внаслідок незнання про існування цих обставин. Це зумовлене такими думками:

• якщо нововиявлена обставина мала значення для ухвалення рішення судом першої інстанції, то, незважаючи на подальші помилкові рішення наступних інстанцій, необхідним і достатнім обсягом повноважень для перегляду наділений насамперед суд першої інстанції;

• якщо ж ця обставина мала значення для ухвалення рішення судом апеляційної, а не першої інстанції, то необхідним і достатнім обсягом повноважень для перегляду наділений лише він. Наприклад, свідок дав у справі неправдиві показання в суді апеляційної інстанції. Рішення апеляційного суду було оскаржене на підставі неправильного застосування судом закону, але тільки з часом установлено неправдивість показань свідка через обвинувальний вирок суду. У цьому випадку суд касаційної інстанції не може переглянути рішення за нововиявленими обставинами, оскільки не наділений повноваженням установлювати нові обставини в адміністративній справі, але таке повноваження має суд апеляційної інстанції, на правильність судового рішення якого і вплинула неправдивість показань свідка. Саме адміністративний суд апеляційної інстанції в цій ситуації повинен здійс­нити перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами.

Порушення правил підсудності

Недотримання правил підсудності, встановлених у цій статті, є підставою для повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами для подання до належного суду. Якщо порушення правил підсудності виявлено після відкриття провадження за нововиявленими обставинами, то застосовуються правила ст.22 КАС щодо передання адміністративної справи.

Суддя, якому передано заяву про перегляд судового рішення, не пізніше наступного робочого дня після надходження заяви до адміністративного суду повинен вирішити питання щодо відкриття провадження. Якщо заяву про перегляд рішення подано без додержання встановлених ст.248 КАС вимог, суддя постановляє ухвалу про залишення заяви без руху. В ухвалі він вказує на недоліки заяви, спосіб їх усунення та встановлює строк, достатній для усунення недоліків. Якщо недоліки не будуть усунуті у встановлений строк, суддя постановляє ухвалу про повернення заяви.

Якщо особа подала заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами з пропущенням строку на подання такої заяви, суддя постановляє ухвалу про повернення заяви в разі відсутності клопотання про поновлення цього строку. Пропущення строку на подання заяви за наявності клопотання про його поновлення не є перешкодою для відкриття провадження за нововиявленими обставинами, але суд надалі повинен вирішити питання щодо поновлення пропущеного строку. Так, він своєю ухвалою відмовляє в поновленні строку й залишає заяву без розгляду, якщо будуть відсутні поважні причини пропущення цього строку.

У суді першої інстанції (ст.108 КАС) суддя своєю ухвалою повертає заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами також, якщо:

• особа, яка її подала, до відкриття провадження за нововиявленими обставинами подала заяву про відкликання заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами;

• заяву подано особою, яка не має адміністративної процесуальної діє­здатності;

• заяву від імені особи, яка бере участь у справі, подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

За відсутності зазначених вище перешкод суддя постановляє ухвалу про відкриття провадження за нововиявленими обставинами. Після цього він разом з копіями ухвали надсилає особам, які беруть участь у справі, копії заяви про перегляд.

Якщо неможливо утворити новий склад суду, тоді необхідно вирішити питання про передання справи до іншого адміністративного суду тієї самої інстанції на підставі п.4 ст.22 КАС.

Європейська практика

Відповідно до ст.253 КАС суд може скасувати постанову чи ухвалу в справі та прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового рішення суд користується повноваженнями відповідної інстанції.

Рішення за наслідками провадження за нововиявленими обставинами може бути оскаржено в порядку оскарження рішень суду відповідної інстанції. З набранням законної сили новим рішенням в адміністративній справі втрачають законну силу рішення інших адміністративних судів у цій справі.

У разі залишення заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами без задоволення інші особи, які брали участь у справі, можуть вимагати компенсації особою, яка її подала, судових витрат, понесених ними під час провадження за нововиявленими обставинами.

У Тернопільському окружному адміністративному суді з приводу застосування ст.253 КАС траплялися випадки, коли суд, залишаючи заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами без задоволення, постановляв такі рішення як у формі постанови, так і у формі ухвали. Також у резолютивній частині процесуального документа, залишаючи заяву без задоволення, суд зазначив: «У задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами відмовити». Мав місце і випадок, коли суд за результатами розгляду заяви тільки скасував постанову, а нового рішення з приводу заявлених позовних вимог не прийняв.

У контексті питання визначеності правової форми рішення важливо зазначити, що ч.1 ст.253 КАС установлено, що суд може скасувати постанову чи ухвалу в справі та прийняти нову постанову чи ухвалу або залишити заяву про перегляд рішення за нововиявленими обставинами без задоволення. При ухваленні нового рішення суд користується повноваженнями відповідної інстанції.

Водночас слід зазначити, що вказана норма не визначає конкретної форми рішення (постанова чи ухвала) в разі відмови в задоволенні питання про перегляд відповідної ухвали чи постанови.

Наразі й практика Івано-Франківського окружного адміністративного суду в цьому питанні є неоднорідною. Тому з метою створення єдиного підходу та уніфікації практики пропонуємо конкретизувати норму ст.253 КАС, визначивши в ній можливість для відмови в задоволенні клопотання в тій формі судового рішення, в якій воно винесене.

Згідно з ст.17 закону «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справ суди застосовують конвенцію та практику Суду як джерело права. ЄСПЛ у п.44 рішення у справі «Желтяков проти України» від 9.06.2011, заява №4994/04, зазначив: «Ця справа стосується рішення щодо нового розгляду справи, провадження в якій було закінчено остаточним рішенням, у зв’язку з нововиявленими обставинами на вимогу сторони провадження. Така процедура сама по собі не суперечить принципу юридичної визначеності в тій мірі, в якій вона використовується для виправлення помилок правосуддя. Однак Суд повинен визначити, чи була така процедура застосована в спосіб, сумісний з ст.6 конвенції».

У рішенні у справі «Христов проти України» від 19.02.2009, заява №24465/04, Євросуд зазначив:

• «Право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 ст.6 конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини договірних держав. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів (див. справу «Брумареску проти Румунії» [GC], №28342/95, п.61, ECHR 1999-VII)».

• «Принцип юридичної визначеності вимагає поваги до принципу resjudicata (див. там же, п.62), тобто поваги до остаточного рішення суду. Згідно із цим принципом жодна сторона не має права вимагати перегляду остаточного та обов’язкового до виконання рішення суду лише з однією метою — домогтися повторного розгляду та винесення нового рішення у справі. Повноваження судів вищого рівня щодо перегляду мають здійснюватися для виправлення судових помилок і недоліків, а не задля нового розгляду справи. Таку контрольну функцію не слід розглядати як замасковане оскарження, і сама лише ймовірність існування двох думок стосовно предмета спору не може бути підставою для нового розгляду справи. Відхід від цього принципу можливий лише тоді, коли цього вимагають відповідні вагомі й непереборні обставини (див. справу «Рябих проти Росії», №52854/99, п.52, ECHR 2003-IX)».

• «Суд далі зауважив, що з матеріалів у справі не видно, що існували будь-які «вагомі та непереборні обставини», які могли б служити обгрунтованим поясненням того, чому остаточну судову постанову від 23.10.2000 було переглянуто та скасовано. Видається, що єдиною причиною була необхідність перегляду справи заявника у світлі іншого закону, а це означає, що такий перегляд був замаскованим оскарженням. Отже, Суд визнає, що в цій справі не було дотримано принципу юридичної визначеності».

Таким чином, виходячи з вищенаведеної практики ЄСПЛ, скасування рішення суду, що набрало законної сили, в провадженні за нововиявленими обставинами за відсутності факту істотності таких обставин, з мотивів неправильного застосування судом норм матеріального та/або процесуального права буде порушенням принципу юридичної визначеності, тобто п.1 ст.6 конвенції, а також ст.1 Першого протоколу до неї, оскільки в позивача після задоволення його вимог були законні сподівання на те, що його інтереси є остаточно захищеними.

Отже, інститут нововиявлених обставин — це самостійний вид перевірки законності та обгрунтованості постанов або ухвал, що не відповідають об’єктивній істині, правам і обов’язкам сторін, тобто цей вид перегляду має низку схожих ознак і відмінностей порівняно з апеляційним та касаційним переглядами рішень. Ця відмінність полягає в підставах перегляду, об’єктах і суб’єктах перегляду, компетенції суду, порядку й наслідках перегляду, процесуальному становищі осіб, які беруть участь у справі.