Черговість задоволення

Вимоги банку, які виникли внаслідок невиконання боржником зобов’язання за кредитним договором і забезпечені іпотекою, є грошовими, а не майновими. До такого висновку дійшов ВСУ в постанові від 28 жовтня 2014 р. №3-152гс14, текст якої друкує "Закон і Бізнес".

Верховний Суд України

Іменем України
Постанова

_{28 жовтня 2014 року                                   м.Київ                                                   №3-152гс14}

Судова палата у господарських справах Верховного Суду у складі:

головуючого — Барбари В.П.,

суддів: Берднік І.С., Гуля В.С., Жайворонок Т.Є., Ємця А.А., Колесника П.І., Потильчака О.І., Шицького І.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський акціонерний банк» про перегляд Верховним Судом постанови Вищого господарського суду від 3.07.2014 у справі №920/137/13-г за заявою компанії «Айвекс інк» до Публічного акціонерного товариства «Будшляхмаш» про банкрутство,

ВСТАНОВИЛА:

У квітні 2013 року банк звернувся до Господарського суду Сумської області із заявою (з урахуванням уточнених вимог) про визнання кредиторських вимог до боржника та включення їх до реєстру вимог кредиторів, зокрема:

14738923,82 грн. — заборгованість за кредитним договором від 27.12.2005 №263, укладеним між банком та ВАТ «Будшляхмаш», правонаступником якого є ПАТ «Будшляхмаш», та додатковими угодами до нього — до першої черги, як така, що забезпечується заставою;

2880261,34 грн. — заборгованість за договорами іпотеки від 18.08.2009 та 19.08.2009, укладеними між банком і ВАТ «Будшляхмаш» (майновий поручитель) на забезпечення виконання зобов’язання Товариства з обмеженою відповідальністю «Декорт» за кредитним договором від 18.08.2009 №80, укладеним між банком і ТОВ «Декорт», — до першої черги, як така, що забезпечена заставою;

73587,60 грн. — судовий збір у справах №43/378-22/286 та №34/12 — до четвертої черги;

1147,00 грн. — судовий збір за подання заяви про визнання кредиторських вимог — до першої черги.

У частині визнання кредиторських вимог у розмірі 14738923,82 грн. заяву обгрунтовано невиконанням ВАТ «Будшляхмаш» зобов’язань за кредитним договором від 27.12.2005 №263 і додатковими угодами до нього, що підтверджується рішенням суду першої інстанції, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 3.04.2012 та постановою ВГС від 5.06.2012.

У частині визнання кредиторських вимог у розмірі 2880261, 34 грн. заяву мотивовано невиконанням позичальником зобов’язань за кредитним договором від 18.08.2009 №80, на виконання якого 18.08.2009 та 19.08.2009 між банком і ВАТ «Будшляхмаш» укладено договори іпотеки.

Крім того, банк вимагав стягнути з відповідача 73587,60 грн. судового збору у справах №43/378-22/286 та №34/12 і 1147,00 грн. судового збору за подання заяви про визнання кредиторських вимог.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 4.03.2014 затверджено реєстр вимог кредиторів ПАТ «Будшляхмаш», яким частково визнано кредиторські вимоги банку, а саме:

13888948,82 грн. — заборгованість за кредитним договором від 27.12.2005 №263 та додатковими угодами до нього і включено до першої черги реєстру вимог кредиторів як таку, що забезпечена заставою;

2880261,34 грн. — заборгованість за договорами іпотеки від 18.08.2009 і від 19.08.2009 та включено до реєстру вимог кредиторів у першу чергу, як таку що забезпечена заставою.

Включено в реєстр вимог кредиторів у четверту чергу 73587,60 грн. — судовий збір у справах №43/378-22/286 та №34/12.

Включено до першої черги реєстру вимог кредиторів 1147 грн. — судовий збір за подання заяви про визнання кредиторських вимог.

Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 ухвалу Господарського суду Сумської області від 4.03.2014 скасовано в частині визнання кредиторських вимог банку в розмірі 2880261,34 грн. і включення їх до першої черги ре­єстру вимог кредиторів. У цій частині прийнято нове рішення, яким банку відмовлено у визнанні кредиторських вимог у розмірі 2880261,34 грн. та включенні їх до першої черги реєстру вимог кредиторів. В іншій частині ухвалу Господарського суду Сумської області від 4.03.2014 залишено без змін.

Постановою ВГС від 3.07.2014 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 16.04.2014 залишено без змін.

Суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції, що вимоги банку в розмірі 2880261,34 грн., забезпечені нерухомим майном ПАТ «Будшляхмаш», є майновим, а не грошовим зобов’язанням, тому не підлягають включенню до реєстру вимог кредиторів.

Банк у порядку ст.111¹⁹ Господарського процесуального кодексу подав заяву про перегляд Верховним Судом постанови ВГС від 3.07.2014 у справі №920/137/13-г з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права при вирішенні аналогічних судових справ, а саме — пп.3, 7 ст.1 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», стст.543, 554 Цивільного кодексу.

На обгрунтування неоднакового застосування судом касаційної інстанції норм матеріального права заявником надано копії постанов ВГС від 20.02.2013 у справі №6/82-09, від 11.01.2011 у справі №27/81б та від 5.10.2010 у справі №12/3б, в яких суд касаційної інстанції дійшов висновку, що заявлені вимоги банку до боржника у справі про банкрутство, забезпечені нерухомим майном боржника, є грошовими та підлягають внесенню до реєстру вимог кредиторів.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши наведені заявником обставини, Судова палата у господарських справах ВС уважає, що заява підлягає задоволенню.

Господарськими судами встановлено, що 18.08.2009 та 19.08.2009 між банком і ВАТ «Будшляхмаш» на виконання кредитного договору укладено договори іпотеки, предметами яких, відповідно, є споруда УМС загальною площею 1324,20 м² і споруда складу виробничо-диспетчерського відділу загальною площею 319,30 м², розташовані заАдресою 1.

Пунктом 1.3 договорів іпотеки передбачено, що іпотекою забезпечується зобов’язання позичальника у розмірах, зазначених у кредитному договорі, що складається із суми кредиту, процентів за користування кредитом, можливих штрафних санкцій, комісії, відшкодування збитків, витрат щодо звернення стягнення на предмет іпотеки.

Ухвалою Господарського суду Сумської області від 17.01.2013 порушено провадження у справі про банкрутство ПАТ «Будшляхмаш», уведено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Предметом розгляду в цій справі є визнання кредиторських вимог банку, забезпечених договорами іпотеки, і включення їх до реєстру вимог кредиторів на підставі абз.2 ч.8 ст.23, ч.9 ст.45 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Виконання зобов’язання згідно з ч.1 ст.546 ЦК забезпечується неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням.

Відповідно до ч.2 ст.1 закону «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) іпотека також є видом забезпечення виконання зобов’язання нерухомим майном, що залишається у володінні й користуванні іпотекодавця, згідно з яким іпотекодержатель має право в разі невиконання боржником забезпеченого іпотекою зобов’язання одержати задоволення своїх вимог за рахунок предмета іпотеки переважно перед іншими кредиторами цього боржника в порядку, встановленому цим законом.

Частиною 2 ст.33 закону «Про іпотеку» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що в разі порушення провадження у справі про відновлення платоспроможності іпотекодавця або визнання його банкрутом або при ліквідації юридичної особи — іпотекодавця іпотекодержатель набуває право звернення стягнення на предмет іпотеки незалежно від настання строку виконання основного зобов’язання, якщо іпотекодержатель і правонаступник іпотекодавця не досягнуть згоди про інше.

Абзацом 2 ч.8 ст.23 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що розпорядник майна зобов’язаний окремо внести до реєстру вимоги кредиторів, які забезпечені заставою майна боржника згідно з їхніми заявами, а за їх відсутності — згідно з даними обліку боржника, а також унести окремо до реєстру відомості про майно боржника, яке є предметом застави згідно з державним реєстром застав.

Майно банкрута, що є предметом забезпечення, не включається до складу ліквідаційної маси і використовується виключно для задоволення вимог кредитора за зобов’язаннями, які воно забезпечує згідно з положеннями абз.1 ч.4 ст.42 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ч.9 ст.45 закону «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) погашення вимог забезпечених кредиторів за рахунок майна банкрута, що є предметом забезпечення, здійснюється в позачерговому порядку.

Отже, законодавець зобов’язав розпорядника майна, незалежно від наявності чи відсутності заяв за даними обліку боржника, внести вимоги кредиторів, забезпечені заставою майна боржника, окремо до реєстру вимог кредиторів, які забезпечені заставою боржника, та окремо внести до реєстру відомості про майно боржника, що є предметом застави, яке використовується виключно для позачергового задоволення вимог іпотекодержателя.

Вимоги банку, що виникли внаслідок невиконання боржником зобов’язання за кредитним договором, є грошовими і такими, що забезпечені іпотекою майна за договорами іпотеки, тому висновок суду касаційної інстанції щодо визнання вимог банку майновими та виключення їх з реєстру вимог кредиторів є помилковим і не грунтується на вимогах законодавства.

За таких обставин заява банку підлягає задоволенню, а постанова ВГС від 3.07.2014— скасуванню з направленням справи на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Керуючись стст.111²³—111²⁵ ГПК, Судова палата у господарських справах ВС

ПОСТАНОВИЛА:

Заяву ПАТ «Всеукраїнський акціонерний банк» задовольнити.

Постанову ВГС від 3.07.2014 у справі №920/137/13-г скасувати, справу направити на новий розгляд до суду касаційної інстанції.

Постанова є остаточною й може бути оскаржена тільки на підставі, встановленій п.2 ч.1 ст.111¹⁶ ГПК.