Член Ради суддів загальних судів, суддя ВСС Ю.Фурик:

«Відповідальність судді не повинна обмежуватися лише покаранням»

Очевидно, що якість роботи судової установи багато в чому залежить від керівника. Одним із найголовніших завдань Ради суддів загальних судів є визначення потенційних кандидатів на керівні місця. На що звертає увагу вона, вирішуючи питання про надання рекомендації на адмінпризначення, і яким повинен бути претендент на керівне крісло у суді, розповів у інтерв’ю «ЗіБ» член РСЗС, суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Юрій Фурик. Крім того, він поділився своїми враженнями від роботи у касаційній інстанції, а також запропонував альтернативу покаранню суддів, що повинно стимулювати останніх до усунення недоліків.

«Кожне рішення — це результат кропіткої праці в судовому засіданні»

— Юрію Петровичу, до обрання у ВСС ви працювали в Хмельницькому міськрайонному суді, де, власне, вперше одягли мантію. Які справи здебільшого розглядали на Хмельниччині? Яку з них уважаєте найбільш цінною для свого досвіду?

— З 2001 року і до обрання мене у ВСС я працював на посаді судді Хмельницького міськрайонного суду. Розглядав справи кримінальні, цивільні, адміністративні та в порядку КАС. Найбільш цінною для свого досвіду вважаю кримінальну справу щодо організованої злочинної групи з 5 осіб, яка займалася розбійними нападами, грабежами та крадіжками на території м.Хмельницького та кількох районів області. Кожен з її учасників був засуджений до позбавлення волі строком від 7 до 14 років відповідно, рішення в цій справі пройшло всі судові інстанції і було залишене без зміни.

— Чи доводилося вам сумніватися в тому, чи правильним є ваше рішення у справі?

— Таких сумнівів в мене не було. Адже кожне рішення — це результат кропіткої праці в судовому засіданні, в процесі якої і формується переконання про те — винна особа чи ні. Саме за таких умов може бути прийнято законне й справедливе рішення. Будь-які сумніви мають бути розвіяні.

 — Від помилок ніхто не застрахований, і судді також не є винятком. Чи повинен служитель Феміди нести відповідальність за помилки, яких він припустився при розгляді справи?

— Людям властиво помилятися, а відповідно можуть помилятися й судді. Питання лише в тому, що судова система повинна швидко виявляти і виправляти ці неточності. Володар мантії має нести відповідальність лише в тих випадках, коли він припустився грубих порушень закону. Однак відповідальність судді має бути більш диференційованою й не повинна обмежуватися лише покаранням. Слід стимулювати законника до усунення недоліків. Зокрема, забезпечити спеціальне нав­чання, проходження стажування, а в окремих випадках — консультації психолога, адже причини допущення помилок можуть бути різними.

— За словами голови Київського апеляційного адміністративного суду Володимира Маслія, кожен суддя мріє працювати в столиці. Чи погоджуєтесь із цим? Чому вирішили перевестися до Києва?

— Можливо, й так. Я під час роботи в Хмельницькому про це не думав. Однак після прийняття закону «Про судоустрій і статус суддів», який передбачив створення ВСС, мені випала така нагода.

Перехід до ВСС є важливою подією в моєму житті, оскільки ця робота вимагає певних зусиль для реалізації себе як судді вищої інстанції.

«Доукомплектування ВСС сприятиме більш ефективному та оперативному розгляду справ»

— Ви прийшли до ВСС, коли суд тільки формувався. Чим запам’ятався початок роботи?

— Найбільше запам’яталася атмосфера, яка панувала в новоствореному колективі. Початок був складним, адже майже ніхто з нас не мав досвіду роботи в суді касаційної інстанції. Формування апарату теж відбувалося поступово. В таких умовах важливою була взаємодопомога й бажання працювати. Як результат — ВСС успішно справився з усіма поставленими зав­даннями. Сформовано команду професіоналів, особистостей, однодумців, які люблять свій фах. Серед нас є науковці й творчі люди, які пишуть вірші, прозу, фотографують та грають у футбол.

Саме такою багатогранною особистістю і повинен бути служитель Феміди, саме таким хоче бачити його суспільство, адже громаді не все одно, хто сидить у кріслі судді.

— У Верховній Раді зареєстровано законопроект, який передбачає необхідність дворічного досвіду роботи в апеляційному суді для переходу в касаційну інстанцію. Як ви оцінюєте такі обмеження? Це сприятиме підвищенню якості роботи ВСС?

— Особисто я не вважаю цю вимогу обмеженням. Мабуть, певний період роботи в апеляційній інстанції є бажаним з погляду набуття досвіду, однак цей факт не повинен ставати вирішальним і перешкоджати кар’єрному росту служителів Феміди із судів першої інстанції. Головним критерієм мають бути професійні та особисті якості. З останніх я виокремив би вміння працювати в колективі, оскільки в касаційному суді рішення приймаються колегіально, а від уміння працювати в колегії багато в чому залежить і прийняття рішення у справі.

— Сьогодні ВСС не доукомплектовано, однак установа працює і справляється з поставленими перед нею завданнями. Можливо, нинішньої кількості суддів достатньо для ефективної роботи?

— На мій погляд, усі судові установи справляються з покладеними на них функціями. Однак значне навантаження на законників, особливо в судах першої інстанції, брак часу, необхідного для досконалого вивчення справ, призводить до помилок при розгляді останніх.

Тому доукомплектування ВСС хоча б до тієї кількості служителів Феміди, що визначена в законі «Про судоустрій і статус суддів», сприятиме більш ефективному та оперативному розгляду справ. Наразі у ВСС є проблема з розміщенням суддів та працівників апарату, через що деякі посади залишаються вакантними, однак керівництво установи робить усе можливе, щоб найближчим часом вирішити це питання.

«Голова суду має бути прикладом для своїх колег»

— Якість роботи суду багато в чому залежить від професійності керівника. На які критерії РСЗС звертає увагу, даючи рекомендації на адмінпосади?

— Голова суду має бути прикладом для своїх колег насамперед як суддя та як високоморальна людина з певними лідерськими якостями. Крім того, слід враховувати й стосунки кандидата на керівну посаду з колективом, в якому він працює.

Тому коли на засіданнях РСЗС розглядаються кандидатури претендентів на зайняття адмінпосад, у яких невеликий відсоток навантаження з розгляду справ, або воно взагалі відсутнє, це викликає, м’яко кажучи, подив членів ради.

— Рада суддів господарських судів створила кадровий резерв потенційних кандидатів на адмінпосади. Чи немає у вас такої ідеї, адже тоді заздалегідь буде відомо, хто претендуватиме на крісло в разі його звільнення?

— Кадрове питання є одним з найголовніших напрямів роботи ради. Саме від цього залежить, як функціонуватиме судова система в країні, а отже — як захищатимуться права громадян. Ідея кадрового резерву має право на існування, але її втілення у попередній період, до прийняття нового закону «Про судоустрій і статус суддів», засвідчило, що в багатьох випадках забезпечити таким чином відбір на адміністративні посади авторитетних високоморальних професіоналів неможливо. Прикладом цьому є історія із суддею Ігорем Зваричем.

РСЗС розробляє свої підходи для вирішення цих питань.

— Ви надаєте рекомендації кандидатам на адмінпосади, а самі не замислювалися над тим, щоб очолити суд?

— Про це я не думав, оскільки зараз для мене головною є робота у ВСС як судді та у РСЗС, яка вимагає певного часу та зусиль.

— Представники третьої гілки влади часто нарікають на відсутність органів суддівського самоврядування, які б діяли на місцях. Відповідно до закону їх усього чотири. На вашу думку, вони можуть охопити всі регіони?

— Можуть, навіть враховуючи недостатнє фінансування та матеріальне забезпечення. Не є таємницею, що існує заборгованість з оплати відряджень деяких її членів (а їх усього 11) на засідання РСЗС та для здійснення вивчення стану організаційної роботи в регіонах, адже коштів на такі витрати за місцем роботи не вистачає.

Проте, незважаючи на це, кожен із членів ради, крім обов’язків судді, добросовісно та відповідально виконує і свої громадські обов’язки. А на місцях органами суддівського самоврядування є збори суддів, лише необхідно, щоб служителі Феміди використовували цей інститут якомога активніше й дієвіше.

— Чи виявляли члени РСЗС під час перевірок у діях суддів порушення, які вимагають відкриття дисциплінарних проваджень або навіть звільнення за порушення присяги?

— Звичайно, так. За результатами поїздки в суди м.Севастополя до Вищої кваліфікаційної комісії суддів направлено матеріали щодо 3 законників для вирішення питання про притягнення їх до дисциплінарної відповідальності.

— Чи спостерігаються позитивні зрушення після візитів членів РСЗС до проблемних судів?

— Безумовно. Можна навести позитивний приклад роботи судів того ж м.Севастополя.

Так, упродовж липня—серпня 2011 року судді ВСС надавали методичну допомогу з організації розгляду кримінальних справ, за якими підсудні перебували під вартою строком понад 18 місяців. Після цього суди вжили дієвих заходів, у результаті яких тільки за 3 місяці в загальних судах м.Севастополя кількість таких справ зменшилася на 57. Остаточні рішення було прийнято стосовно 51 особи, яких тримали під вартою.

«Упровадження нового КПК збільшить кількість виправдувальних вироків»

— Недавно Рада суддів загальних судів спільно з Радою суддів України досліджувала ситуацію щодо дотримання прав осіб, які перебувають під вартою. В яких проблемних регіонах ви здійснювали перевірку? З якими враженнями повернулися?

— Так, дійсно, РСЗС у вересні 2011 року вивчався стан організації діяльності Апеляційного суду та районних судів м.Севастополя. Зокрема, щодо дотримання прав осіб, які перебувають під вартою тривалий період. Були виявлені як об’єктивні причини такої ситуації — це, зокрема, відсутність протягом 10 місяців місця тримання під вартою підсудних у м.Севастополі, звільнення у відставку володарів мантій, тривалий нерозгляд питань про призначення суддів безстроково, у яких закінчився строк повноважень, значне навантаження на законників, неявка свідків і потерпілих, невиконання постанов про привід учасників судового процесу, так і суб’єктивні — неналежна організація роботи судів. Крім того, траплялися випадки недбалості деяких служителів Феміди при розгляді ними кримінальних справ, за якими оголошувалися тривалі, нічим не обгрунтовані перерви.

Особливо вразила ситуація, коли в провадженні одного із законників перебувала справа, за результатами розгляду якої Європейський суд з прав людини констатував порушення стст.5, 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, а саме — тримання під вартою без судового рішення та незабезпечення розгляду справи в розумні строки. Та навіть після постановлення зазначеного рішення Європейським судом з прав людини в провадженні цього ж судді залишалися нерозглянутими справи, за якими особи перебували під вартою від 1 до 5 років. Після втручання РСЗС ситуацію було виправлено.

— На проблему необгрунтованого тримання під вартою звертають увагу правозахисники, омбудсмен, Європейський суд з прав людини. Наголошував на порушенні прав підозрюваних і Президент. Водночас суди задовольняють понад 90% подань про взяття під варту. Чому судді так лояльно ставляться до прокурорів?

— У цьому питанні є два моменти: обрання запобіжного заходу у вигляді взяття під варту на стадії досудового слідства та додержання строків розгляду кримінальних справ щодо підсудних, яких тримають під вартою.

Так, значна кількість рішень, винесених проти України Євросудом у зв’язку з порушенням ст.5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, пов’язані з тим, що суди не обгрунтовують необхідності тримання осіб під вартою, формально перевіряють законність їх затримання й тримання під вартою.

Вирішенню цієї проблеми приділяється значна увага ВС, ВСС, РСУ та РСЗС, вивчаються причини її виникнення, надається методична допомога судам та суддям в регіонах, проводяться публічні обговорення цих питань, вносяться відповідні пропозиції щодо вдосконалення законодавства в цій сфері.

У своєму виступі на позачерговому спільному засіданні РСУ та РСЗС 17 лютого 2012 року Голова ВС Петро Пилипчук зазначив, що цю проблему слід розглядати також і в площині законодавчого забезпечення. Крім широкого використання у кримінальному процесі підписки про невиїзд та взяття під варту, необхідно більш широко застосовувати такий запобіжний захід як застава, а також упровадити такі заходи, як домашній арешт та передача обвинуваченого під нагляд міліції, що дасть можливість суттєво зменшити й кількість ув’язнених у слідчих ізоляторах.

Як зазначив у квітні цього ж року під час круглого столу, присвяченого практиці затримань і взяття під варту, заступник голови ВСС Станіслав Міщенко, на сьогодні порівняно з минулими роками відсоток застосування такого запобіжного заходу як взяття під варту, суттєво зменшився, і одним із механізмів, що сприяв цьому, є розробка й прийняття нового Кримінального процесуального кодексу.

Крім того, наразі, не чекаючи набрання чинності новим КПК, законодавець уніс відповідні зміни й до чинного КПК, якими з урахуванням багатьох факторів заборонив або значно обмежив випадки застосування запобіжного заходу — тримання під вартою.

— Сьогодні в Україні мізерна частка виправдувальних вироків у кримінальних справах. На вашу думку, чому суди демонструють такі показники? Невже правоохоронна система працює настільки ефективно?

— Серед причин цього, на мою думку, — наявний у чинному КПК інститут додаткового розслідування, який судді зобов’язані використовувати, а також покладення на суд обов’язку усувати недоліки досудового слідства в ході судового слідства, в тому числі й шляхом надання доручень правоохоронним органам. Насправді ж у багатьох випадках ці доручення правоохоронцями не виконуються, суд же позбавлений можливості дієво впливати на ці порушення, оскільки суворої і невідворотної відповідальності за їх скоєння не існує. Марно себе тішити ілюзіями про окремі ухвали, їх дієвість розбивається об стіну відомчих інтересів, тож і навести приклади, коли б хтось з правоохоронців був притягнутий до реальної відповідальності, досить складно.

Упевнений, з набранням чинності новим КПК цю проблему буде вирішено.

На сьогодні правоохоронна система працює в межах, визначених чинним законодавством, і досить ефективно. Однак, ураховуючи нові реалії життя, на мій погляд, вона працює на межі можливого. Тому судді, правоохоронці, адвокати та громадяни покладають великі надії на зміни в процесуальному законодавстві.

— Очікується, що після набрання чинності новим КПК кількість виправдувальних вироків може зрости до 30—40%. Наскільки це реально за вашими оцінками?

— На мій погляд, упровадження в життя нового КПК призведе не тільки до збільшення кількості виправдувальних вироків, а й до значного зменшення надходження до суду кримінальних справ за безпідставним обвинуваченням осіб у скоєнні злочинів. Як слідчі, так і судді повинні будуть адаптуватись до новацій КПК за якомога коротший строк.