Бухарест розраховує переконати Кишинів відмовитися від державності заради членства в ЄС
Офіційні особи Румунії дедалі частіше говорять про те, що їхня країна повинна об’єднатися з Молдовою. При цьому мається на увазі, що сусідня держава перейде під контроль Бухареста. Недавно прем’єр Віктор Понта пообіцяв, що, якщо він стане наступним главою держави, то доб’ється злиття Румунії та Молдови до 2018 року. Молдавани ж, хоч і відчувають спорідненість із румунами, відмовлятися від своєї державності наміру не мають.
Румуни всіх країн, єднайтеся!
Ідею об’єднання Румунії та Молдови, точніше поглинання першою державою другої, першим озвучив президент Румунії Траян Басеску. «Румунія та румуни — єдина країна, єдиний народ, що залишилися в Європі розділеними після возз’єднання Німеччини... Румунія все ще залишається розділеною на дві країни, і їх об’єднання відбудеться всередині Європейського Союзу й ніяк інакше», — заявив Т.Басеску на зустрічі з молдовськими школярами в липні 2006 року. А трохи раніше він поділився думками з приводу злиття Румунії та Молдови з тодішнім молдовським президентом Володимиром Вороніним. Той, утім, у захваті від ініціативи колеги з Бухареста не були.
Що ж до населення Румунії, то воно рік у рік усе більш рішуче підтримує приріст земель своєї батьківщини за рахунок території сусідньої країни. Так, усе в тому ж 2006 році в Румунії провели соцопитування, яке показало, що ідею злиття двох країн схвалюють 44% громадян.
Минулого року на замовлення румунської газети Аdevarul було проведено ще одне дослідження. Згідно з його даними, на питання «Якби євроінтеграція Молдови стала неможливою, погодилися б ви на об’єднання Молдови з Румунією?» 61,7% респондентів сказали «так», 22,7 — «ні», решта 15,6 не визначилися або не захотіли відповідати. Прикметно, що 44% учасників опитування повідомили, що хоч раз бачили в публічних місцях у Румунії написи на зразок «Бессарабія — румунська земля».
На початку нинішнього року румунське агентство новин Mediafax запустило опитування в режимі он-лайн: «Чи згодні ви з об’єднанням Румунії та Молдови?». 68,2% його учасників висловилися за об’єднання, 26,5% — проти.
Не дивно, що, побачивши таку динаміку, Т.Басеску продовжував наполягати на тому, що дві країни повинні стати однією. Більш того, за його словами, їх злиття слід оголосити національним проектом Румунії. Гранично чітко цю думку Т.Басеску висловив у передноворічному зверненні 31 грудня 2013 року: «2014-ий стане роком, в якому ми заявимо чесно й відкрито, що Молдова є румунською землею».
У цієї концепції є прихильники й по інший бік кордону, хоча кількість їх значно менша, ніж у Румунії. У 2011 році на замовлення видання «Еженедельник 2000» було проведено дослідження, яке показало, що 49% громадян Молдови бояться поглинання їхньої країни Румунією. Ще 26% сказали, що вважають об’єднання малоймовірним. І тільки 12% учасників опитування заявили, що підтримують цей задум.
Показові й результати молдовського перепису населення 2004 року (у 2014-му був проведений новий перепис, але його підсумки ще не підбиті): румунами себе назвали тільки 2,2% громадян, тоді як молдаванами — 77,5%.
А Гагаузія та Придністров’я — проти!
Втім, бажаючи зберегти власну державність, Молдова не проти долучитися до благ, які гарантує громадянство країни — члена Євросоюзу. Передусім це можливість безвізового переміщення по Європі. Заради неї понад 300 тис. молдаван (близько 10% населення) отримали друге, румунське, громадянство. Зрозуміло, що зробили вони це не з любові до туризму: друге громадянство — шанс знайти роботу в успішнішій країні. Зрозуміло, це не сама Румунія, а одна з процвітаючих держав ЄС. Правда, країнам, що стають змушеними реципієнтами молдовської робочої сили, такий стан справ не особливо до душі. У Великій Британії Румунію навіть охрестили «чорним ходом» для молдовських гастарбайтерів.
Тоді як одна частина Молдови пов’язує своє майбутнє з ЄС і Румунією (їх прапори були підняті над будівлею парламенту під час безладів у Кишиневі 2009 року), інша з надією дивиться на схід. І це не тільки російськомовне й сильно залежне від допомоги Москви Придністров’я, а й, наприклад, Гагаузія, де бояться румунізації. Різко проти злиття двох країн виступає і молдовська компартія. Якщо коли-небудь питання про об’єднання двох країн перейде з теоретичної площини в практичну, стати частиною Румунії Молдова зможе лише остаточно розпрощавшись із Придністров’ям, а заразом і з Гагаузією.
Проте румунські політики від об’єднавчої риторики не відмовляються. І навіть те, що Т.Басеску незабаром покине пост глави держави, який займав 2 строки поспіль, ситуацію не змінить. Днями про те, що в осяжному майбутньому дві країни стануть однією, заявив прем’єр Румунії В.Понта, котрий зараз бореться за президентське крісло як кандидат від Соціал-демократичної партії. «Моя мета — щоб у 2018 році, на 100-річчя великого об’єднання, ми знову були єдині й могли пишатися, що ми румуни. Як президент я зроблю все, щоб румуни знову були разом», — пообіцяв він, виступаючи на партійному форумі.
Історія питання
Румунські домагання на Молдову грунтуються на культурно-мовній близькості двох країн та історичних зв’язках. На території сучасної Румунії існували два князівства — Молдова й Волощина, пізніше завойовані турками.
За Бухарестським мирним договором 1812 року східна частина колишнього князівства Молдова відійшла до Росії, на цій території була створена Бессарабська губернія. У 1877 році на решті території князівств, які перебували під суверенітетом Стамбула, виникло незалежне королівство Румунія.
У 1918 році румунські війська вторглися в межі Бессарабії та в 1919-му анексували її. СРСР анексію Бессарабії не визнав. У 1940 році Румунія повернула Радянському Союзу Бессарабію після пред’явлення ультиматуму, на цій території була створена Молдавська РСР, окремі райони відійшли до Української РСР.
Коментарі
До статті поки що не залишили жодного коментаря. Напишіть свій — і будьте першим!