Неприемлемый иск

Суд как осуществляющий правосудие орган не может быть ответчиком по гражданскому делу

Верховний Суд України

Іменем України
Ухвала

23 березня 2011 року                         м.Київ                        

Колегія суддів Верховного Суду України у складі:

головуючого — Патрюка М.В.,

суддів: Гуменюка В.І., Луспеника Д.Д., Жайворонок Т.Є., Лященко Н.П.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за позовом Особи 6 до голови Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим, Особи 7, Головного управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим про відшкодування моральної шкоди, за касаційною скаргою Особи 6 на рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 21.10.2009 та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15.12.2009,

ВСТАНОВИЛА:

У березні 2009 року Особа 6 звернулась до суду з указаним позовом, зазначаючи, що в травні 2008 року головою Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим, Особою 7, відносно неї було незаконно порушено кримінальну справу за скоєння злочину, передбаченого ч.2 ст.125 КК, яка в грудні 2008 року була закрита іншим суддею на підставі п.2 ст.6 КПК, унаслідок чого їй було завдано моральної шкоди.

Посилаючись на викладене, позивачка просила стягнути з Головного управління Державного казначейства в Автономній Республіці Крим 162500 грн. на відшкодування моральної шкоди.

Рішенням Сімферопольського районного суду Автономної Респуб­ліки Крим від 21.10.2009, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15.12.2009, у задоволенні позову відмовлено.

У касаційній скарзі Особа 6 посилається на невідповідність висновків судів обставинам справи, неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права й просить скасувати судові рішення та передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ураховуючи положення п.2 розд.ХІІІ «Перехідні положення» закону від 7.07.2010 №2453-VІ «Про судоустрій і статус суддів», справа розглядається за правилами ЦПК від 18.03.2004 в редакції, чинній до введення в дію зазначеного закону від 7.07.2010.

Касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи в задоволенні позову Особи 6 до голови Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим, Особи 7, та ГУ Державного казначейства в АРК про відшкодування моральної шкоди у зв’язку з її недоведеністю, суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, виходив із того, що вказана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства відповідно до ст.15 ЦПК, а передбачені законом підстави для відшкодування позивачці моральної шкоди відсутні.

Проте з такими висновками судів повністю погодитись не можна.

При зверненні до суду з указаним позовом Особа 6 зазначала, що моральна шкода їй завдана внаслідок незаконних дій голови Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим, Особи 7.

Конституцією встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону, вплив на них у будь-який спосіб забороняється і що однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, установлених законом (стст.126, 129).

Згідно із зазначеними положеннями Конституції судові рішення і відповідно дії або бездіяльність судів (суддів) з питань здійснення правосуддя (пов’язаних із підготовкою й розглядом справ у судових інстанціях) можуть оскаржуватись у визначеному порядку до суду вищої інстанції, а не в інший суд першої інстанції. Останнє порушувало б і принцип незалежності суддів і заборону втручання у вирішення справи належним судом.

Суд є органом, який розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб, а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються лише в порядку, визначеному ст.129 Конституції і законодавством про судочинство.

Здійснення правосуддя в Україні врегульовано конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади. Відповідно до ст.62 Конституції матеріальна й моральна шкода, завдана безпідставним засудженням, відшкодовується державою лише в разі скасування вироку як неправосудного. Проте й у цьому разі за заподіяну особі шкоду відповідає не суд або суддя, а держава.

Таким чином, суд (суддя) як орган (особа), що здійснює правосуддя, не може бути відповідачем у цивільній справі. Винятками є лише випадки, коли суд (суддя) виступає не як орган (особа), що здійснює правосуддя, а як будь-яка інша установа (особа). Заяви, скарги, спрямовані на дії судді при здійсненні правосуддя, не підлягають розглядові в суді першої інстанції, оскільки відповідно до закону є інший механізм усунення помилок і недоліків, допущених при здійсненні правосуддя.

У п.10 постанови Пленуму Верховного Суду від 13.06.2007 №8 «Про незалежність судової влади» роз’яснено, що виключне право перевірки законності та обгрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень, діяльності судів і суддів щодо розгляду та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

З огляду на викладене висновок судів про те, що позов Особи 6 до голови Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим, Особи 7, про відшкодування моральної шкоди підлягає розгляду в судах у порядку цивільного судочинства, є помилковим.

За таких обставин судові рішення в частині позову Особи 6 до голови Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим, Особи 7, про відшкодування моральної шкоди підлягають скасуванню як такі, що ухвалені з порушенням норм процесуального права, а провадження у справі в цій частині — закриттю згідно з п.1 ст.205 ЦПК.

У решті судові рішення відповідають матеріалам справи та вимогам закону.

Керуючись ст.336, ч.1 ст.340 ЦПК, колегія суддів Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Особи 6 задовольнити частково.

Рішення Сімферопольського районного суду Автономної Республіки Крим від 21.10.2009 та ухвалу Апеляційного суду Автономної Республіки Крим від 15.12.2009 в частині позову Особи 6 до голови Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим, Особи 7, про відшкодування моральної шкоди скасувати.

Провадження у справі в частині позову Особи 6 до голови Білогірського районного суду Автономної Республіки Крим, Особи 7, про відшкодування моральної шкоди закрити.

У решті судові рішення залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.