Розстрілом каралося не тільки розкрадання, а й скуповування чи зберігання краденого
65 років тому, в 1942-му, Державний комітет оборони прийняв постанову, якою передбачалася смертна кара для розкрадачів армійського майна. Проте, як з’ясував оглядач «Власти» Євген Жирнов, крадіжки в армії тривали протягом усієї війни.
65 років тому, в 1942-му, Державний комітет оборони прийняв постанову, якою передбачалася смертна кара для розкрадачів армійського майна. Проте, як з’ясував оглядач «Власти» Євген Жирнов, крадіжки в армії тривали протягом усієї війни.
«Комірниками розкрадається цукор, цигарки, ковбаса, горілка»
Людство створило не одну класифікацію воєн. Але серед справедливих і несправедливих, пролетарських та імперіалістичних ніхто й ніколи не виділяв воєн, під час яких не розкрадалося б армійське майно. Не була винятком із загального правила і Друга світова війна.
Ветерани фронтових тилових служб розповідали мені про розкрадання вкрай неохоче. Вони твердили, що траплялося таке рідко, каралося суворо. При цьому тиловики постійно підкреслювали, що в 1941 році ніяке розкрадання, по суті, й не вважалося таким. Армія відступала, і на роздачу населенню киданих міст продовольства чи обмундирування з армійських складів ніхто не звертав уваги. Коли ворогу ось-ось могли дістатися армійські склади й величезні бази Держрезерву, ставка вимагала від командирів і комісарів тільки одного — вивозити й рятувати все, що ще можна врятувати, і знищувати все, що вивезти неможливо. Але потім, як розказували ветерани, ситуація докорінним чином змінилася.
Вже на початку 1942 року, після розгрому німців під Москвою, керівництво армії та країни згадало про необхідність підйому господарської дисципліни у військових частинах. Після перших наказів і суворих попереджень ситуація не поліпшилася, з фронтів продовжували надходити зведення і накази про розбазарювання і крадіжки продуктів, пального й іншого армійського майна.
Наприклад, у директиві інтенданта Західного фронту від 26 лютого 1942 року говорилося: «Проведенной проверкой установлен ряд случаев недостач и хищений излишков интендантского имущества, незаконного расходования продовольствия, в особенности заготавливаемого из местных средств, перерасход продуктов сверх установленных норм и порча продовольствия по халатности должностных лиц. Должное внимание своевременному подвозу продуктов частям не уделяется. Так, например:
1. В 20-й армии в результате преступно-халатного отношения к своим обязанностям должностных лиц залито бензином 25 мешков муки. Имеется недостача: рыбы — 107 кг, макарон — 64 кг, водки — 32 литра, сахару — 103 кг, концентратов — 91 кг.
2. В 43-й армии из-за отсутствия надлежащего контроля кладовщиками расхищается сахар, папиросы, колбаса, водка и другие продукты. 16 января при сдаче в интендантский армейский склад 4000 пар валенок шоферами 7-го автополка похищено 22 пары валенок. Кладовщиком т.Зубаревым 18 декабря получено 19 пар валенок сверх указанного в накладной количества, которые им не оприходованы и розданы знакомым шоферам 7-го автополка. На 1 января 1942 г. в вещевом складе выявлены излишки — 256 пар валенок, 1100 пар ботинок и недостача — 207 пар сапог... Кроме этого имеют место случаи, когда кладовщиком т.Накрапленым ежедневно меняется обмундирование на продукты у кладовщика т.Хабарова» (Тут і далі особливості стилю документів збережені. — Прим. ред.).
Масштаби розкрадань за мірками нинішніх часів, звичайно, не дуже вражаючі. У той час, коли в тилу цукор місяцями не видавали навіть за картками, а бійці на фронті одержували його з перебоями, 103 кг були величезною цінністю.
«Ворожі елементи, що примазалися, розкрадають життєво необхідне постачання»
Подібні історії траплялися на всіх фронтах, і Йосип Сталін як нарком оборони, верховний головнокомандувач і голова Державного комітету оборони (ДКО) вирішив посилити санкції проти розкрадачів і скупників армійського добра. Він наказав судити винних у втраті військових вантажів. А також 3 березня 1942 року видав наказ про міри покарання для розкрадачів. Судячи зі стилю, правив документ сам вождь:
«За последнее время на фронтах и в прифронтовых районах обнаружены безобразнейшие факты хищений и разбазаривания военного имущества. Народное добро часто воруют лица, непосредственно отвечающие за его сохранность и сбережение: сопровождающие грузы, складские работники, водители грузовых автомашин, повозочные. Много военного имущества расхищается также из безнадзорных хранилищ, транспортов и обозов. Примазавшиеся к Красной армии разного рода враждебные элементы расхищают жизненно необходимое снабжение: мясо, консервы, сахар, горючее, обмундирование, обувь...
Происходит все это, во-первых, оттого, что продовольствие, обмундирование, горючее и другое военное имущество при переездах, на станциях разгрузки, на временных полевых складах, перевалочных пунктах размещают как попало, не устраивая простейших хранилищ, укрытий и ограждений, и что в полевых условиях военное имущество плохо охраняется в местах хранения и в пути следования по дорогам подвоза и эвакуации.
Во-вторых, происходит это оттого, что водители грузовых автомашин, повозочные, а часто и сопровождающие неизвестно за что отвечают, так как не имеют при себе документов, из которых можно было бы установить, какие грузы и в каком количестве они везут, когда и кому их сдают. Пользуясь неразберихой, отдельные сопровождающие, водители и повозочные умышленно отстают от своих транспортов и колонн, задерживаются на тех или других пунктах, где совершают свои грязные делишки.
В-третьих, происходит это потому, что учет военного имущества и продовольствия, который должен отражать наличие учитываемых ценностей на каждый день и в любой обстановке — на базах, складах и других местах хранения,— поставлен очень плохо.
И наконец, на фронтах и в прифронтовых районах не уделяется должного внимания подбору людей, которым непосредственно вверяется величайшая ценность государства — военное имущество. Это факт, что в военных складах и базах, в транспортных организациях войск еще есть проходимцы и другие ненадежные элементы, подрывающие мощь Красной армии, чего не хотят понять, с чем не хотят считаться некоторые командиры, политические и хозяйственные работники армии».
У наказі йшлося лише про підвищення відповідальності командирів і політпрацівників усіх рівнів. Але до нього додавалася постанова ДКО, в якій верховний головнокомандувач був куди більш конкретний. Згідно з цим документом практично будь-яке розкрадання хранителями армійського майна або супроводжувачами його при перевезеннях каралося «найвищою мірою покарання — розстрілом з конфіскацією всього особистого майна злочинця». Таку ж міру наказувалося застосовувати за умисне псування продовольства або майна.
Розстрілом каралися і скупка або зберігання вкраденого в Червоної армії. А за наднормативне видання продуктів чи іншого армійського добра, залишення майна при відступі й навіть за неповернення тари належало «піддавати позбавленню волі не нижче 5 років з утриманням вартості втраченого чи зіпсованого майна». Причому командири всіх обвинувачених у розкраданнях і недбалості мали нести таке ж покарання, як і безпосередні злочинці.
Здавалося б, під страхом такого суворого покарання розкрадання мали зійти нанівець. Але їх кількість зменшилася лише на деякий час.
«Капітан Фрідман отримав 278 кг м’яса»
Наприкінці 1943 року на 4-му Українському фронті провели переоблік продовольства, і в результаті було встановлено: «Подполковник т.Кононенко при отъезде в Москву незаконно получил со склада лично для себя разных продуктов на 45 тыс. руб. (по рыночным ценам)... Зав. гаражом красноармеец Запорожец совместно с шоферами кр-цами Ивановым и Роговым похитил разных продуктов на 13596 руб. (по сметным ценам), в том числе водки 112 литров. По приговору воентрибунала кр-ц Иванов расстрелян, а Запорожец и Рогин осуждены на 10 лет тюрьмы. Пом. комполка майор Приходько присвоил 18 литров водки; будучи разоблачен, Приходько покончил жизнь самоубийством.
Случаи незаконного расхода водки, консервов, табака переучетом обнаружены в штабах соединений
х-ва генерал-майора Гаврилова: 49-й ГСД (гвардійської стрілецької дивизії.— Прим. ред.) — на 2000 руб., 33-й ГСД — на 4500 руб. и 86-й ГСД — на 3700 руб. (по сметным ценам) и более мелкие в ряде частей армейского и фронтового подчинения.
По фронту за II полугодие привлечены к различным видам ответственности 687 человек, на 1.01.1944 г. находятся в стадии расследования 234 случая...
В целом за II полугодие недостачи, порчи и хищения при хранении и внутренних перевозках по х-вам составляют 2167,8 тыс. руб., в том числе по х-ву генерал-майора Гаврилова — 396,5 тыс. руб., гвардии подполковника Петрова — 239,1 тыс. руб., генерал-майора Серденко — 621,3 тыс. руб., генерал-майора Яновского — 252,6 тыс. руб., по х-ву генерал-майора Попкова — 316,2 тыс. руб., по х-ву полковника Лихачева — 82,1 тыс. руб. и генерал-майора Малышева — 60,0 тыс. руб. (в сметных ценах).
Эти громадные недостачи продовольственных ресурсов образовались в результате плохого руководства продслужбой бывших продотделов армий и недостаточной требовательностью к ним бывшего упродснаба фронта».
З цього й інших документів стало очевидним, що на місцях потихеньку змінили практику застосування постанови ДКО про розкрадання. Командирів-розкрадачів до відповідальності не притягували, за тару й інші дрібниці під трибунал не віддавали. У принципі все це було зрозуміло і легко пояснювалося. І особисти, і прокурори, і військові судді теж хотіли пристойно харчуватися, тому з розумінням ставилися до відступів від установлених правил, якщо винні не переходили розумних меж. А головне — ділилися належним чином з ким треба.
Наприклад, у 1944 році війська 3-ї ударної армії захопили велику кількість трофейних продуктів. Невдовзі І.Сталіну доповіли, що зі штабу армії в штаби фронтів і, головне, керівникам фронтових тилових служб пішли посилки з трофейною їжею та напоями. І ті крізь пальці подивилися на те, що німецькі продукти залишилися неврахованими й неоприбуткованими. Проте й сам верховний головнокомандувач не став застосовувати суворих заходів до тих, хто провинився. Командувач армії відбувся доганою, генерали, котрі скористалися трофеями, отримали зауваження. І лише начальника тилу армії, якого згідно з постановою ДКО 1942 року могли розстріляти, понизили у званні з полковника до підполковника.
Недивно, що розкрадання ставали дедалі масовішими. У 203-му запасному армійському полку, наприклад, регулярно недодавали хліб солдатам, і сума розкрадань обчислювалася мільйонами рублів. Але військова рада армії, до якої входив полк, вирішила лише понизити комполку на посаді. Найсуворіші покарання одержували спіймані за руку комірники й кухарі — два місяці штрафного батальйону.
Отже, плутати свої продукти з державними стало практично нормою, і масштаби розкрадань зростали день у день. В управлінні командувача бронетанкових і механізованих військ 1-го Українського фронту, наприклад, створили «подарунковий» фонд продуктів, яким користувалися самі і з якого забезпечували потрібних людей. У наказі про виявлені порушення говорилося: «Заместитель командующего бронетанковыми и механизированными войсками фронта генерал-майор Петров и помощник командующего генерал-майор Орловский завезли на полевой фронтовой склад бронетанкового имущества около 2 вагонов подарков с продовольствием и вещевым имуществом, полученным от Монгольской Народной Республики, не оприходовали их и разбазарили.
По распоряжению генерал-майора Петрова выдано командованию бронетанковыми и механизированными войсками фронта (на 6 человек, в том числе и себе) более 42 пудов и начальникам отделов (на 11 человек) — более 66 пудов мяса, масла сливочного, колбасы, конфет и др. Большая часть этих продуктов была отправлена на автомашинах в Москву. Его же распоряжением выданы 11 посылок с продуктами весом до 4 пудов каждая вольнонаемным работникам управления и несколько посылок посторонним лицам.
По распоряжению генерал-майора Орловского было отправлено на автомашине в Москву 267 кг свинины, 125 кг баранины и 114 кг масла сливочного для передачи руководящим работникам центральных управлений командующего бронетанковыми и механизированными войсками Красной Армии... Кроме того, генерал-майор Орловский отправил в Москву 80 кг масла сливочного, 5 коз и другие продукты работникам управлений Главного бронетанкового управления Красной армии и своей жене.
От своего начальника Орловского не отставал и его подчиненный Тарасенко. В записке по вопросу передачи продуктов семьям он писал майору Дюжнику: «Из последних четырех скотин 1 барана и 1 джейрана передай семье Орловского, 1 джейрана — жене Захарова (от меня), 1 барана — семье Каца (тоже от меня). Если ошибся в подсчетах, внеси поправки».
По распоряжению начальника штаба, командующего бронетанковыми и механизированными войсками фронта полковника Маряхина выдано: начальнику штаба бронетанковых и механизированных войск Красной армии генерал-майору Салминову — 51 кг мяса, 20 кг масла сливочного, 8 кг колбасы и 10 кг печенья; начальнику 8-го отдела 1-го Украинского фронта Шахраю — 5 кг масла сливочного, 3 кг колбасы, 5 кг печенья и 3 кг конфет.
Адъютант бывшего командующего бронетанковыми и механизированными войсками фронта капитан Фридман получил 278 кг мяса, 147 кг масла сливочного, 90 кг колбасы, 115 кг печенья, 83 кг конфет, 108 кг мыла, а всего около тонны продуктов, из которых семье бывшего командующего бронетанковыми и механизированными войсками фронта передано только 180—200 кг всех продуктов. Этот же Фридман получил без оправдания документами (якобы для монгольской делегации) 205 кг мяса, 20 кг масла, 25 кг колбасы, 20 кг конфет, 20 кг печенья и 20 кг мыла.
По сохранившимся документам установлено, что в управлении бронетанковыми и механизированными войсками 1-го Украинского фронта за короткий промежуток времени разбазарено таким образом: 15123 кг мяса, 1959 кг колбасы, 3000 кг масла сливочного, 2100 кг печенья, 890 кг конфет, 563 кг мыла, 100 шт. полушубков, 100 шт. шинелей, 80 шт. меховых жилетов, 100 пар валенок, 100 пар сапог и другое имущество».
Винних наказали притягнути до судової відповідальності. Але навряд чи їх чекало суворе покарання. Адже вони зробили все «за поняттями». Брали самі, ділилися з командуванням. А те, що подарунки не дійшли до бійців, було недоліки війни. Вона, як відомо, все списувала.
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!