Столица разводов

Как адвокаты ищут и делят имущество супругов за границей

Квартира в Праге, акции у американского брокера, дом под Лондоном — все чаще оказываются в центре украинских разводов. Юристы рассказали, как искать скрытые активы за границей и почему одного решения суда для этого мало.

Суд за адресою майна

На фаховому обговоренні Комітету НААУ з питань сімейного права адвокати дискутували про складні активи в шлюбі: поділ майна за кордоном, конфлікт юрисдикцій та визнання українських рішень поза межами країни.

Модератор заходу, заступник голови комітету, адвокат Юрій Бабенко відкрив перший блок дискусії доповіддю про судову практику щодо поділу закордонного майна подружжя. За його словами, перше, що має з’ясувати адвокат, — чи належить спір до юрисдикції українських судів, і лише потім — питання підсудності. «Це різні моменти, які адвокат має чітко розуміти», — наголосив він, порадивши звертати увагу насамперед на двосторонні договори України з країною, де знаходиться майно.

Ю.Бабенко навів постанову Верховного Суду від 31.08.2022 у справі про будинок у Лондоні: позивачка не вимагала визнання права власності на нерухомість, а просила стягнути грошову компенсацію. Апеляційний суд відмовив, адже будинок перебував за кордоном і вже був поділений лондонським судом. ВС рішення скасував, застосувавши принцип комплексної оцінки всієї маси майна: різниця між вартістю половини спільного майна та вартістю вже поділеного будинку і стала підставою для компенсації. Постанова ВС 2018 року стосувалася квартири в Іспанії — тоді ВС підкреслив, що часткова власність, набута за час шлюбу, також підлягає врахуванню при поділі.

Продовжила тему адвокат Олена Кухаренко, яка розповіла про паралельні судові процеси при поділі нерухомості. Вона навела типову ситуацію: подружжя має квартиру в Києві та будинок у Польщі, після розлучення дружина звертається до польського суду, а чоловік — до українського. «Кожен суд буде вирішувати питання стосовно того майна, яке знаходиться в межах його юрисдикції», — пояснила О.Кухаренко. В державах ЄС, за її словами, зазвичай діє принцип виключної компетенції суду за місцем знаходження нерухомості, однак Суд Європейського Союзу неодноразово наголошував: не кожен спір, пов’язаний з нерухомістю, автоматично підпадає під цю юрисдикцію — важливо, чи йдеться про речове право, чи про грошову компенсацію.

Окремо адвокат звернула увагу на виконання рішень у Німеччині, де діє земельний реєстр «ґрунтбух»: українського рішення суду недостатньо, щоб внести зміни до цього реєстру, — потрібне окреме нотаріальне оформлення чи визнання рішення німецьким судом. «У моїй практиці був спір, коли будинок купили в Німеччині, а шлюб уклали в Україні — рішення нашого суду ми виконували через нотаріуса в Німеччині», — розповіла О.Кухаренко.

Полювання на активи

Другий блок дискусії був присвячений розшуку прихованого майна. Адвокат Ольга Семенова, розповіла про судові доручення як інструмент отримання доказів за кордоном. Механізм регулюють стст.498 та 499 Цивільного процесуального кодексу, ст.80 закону «Про міжнародне приватне право» та три міжнародні конвенції — 1954, 1965 і 1970 років.

За словами О.Семенової, суди нерідко відмовляють у направленні такого доручення через недоведеність необхідності: адвокат має або довести, що вже намагався отримати докази самостійно, або обґрунтувати, чому це неможливо. «У нас діє правило: як спитали, так і відповіли», — зазначила вона, порадивши чітко формулювати перелік запитань і доказів у клопотанні. Складність, за її словами, іноді криється в деталях: у Швейцарії доручення повернули лише тому, що в документах не вказали, до якого кантону — франкомовного чи німецькомовного — його направляють.

Виконання судового доручення, за спостереженнями адвоката, триває понад рік, тому судді часто пропонують зупинити провадження на цей строк або одразу направити сторони до суду за кордоном. Найчастіше через такі доручення шукають номери рахунків у іноземних банках, залишки на платіжних системах Wise і PayPal, а також рухоме та нерухоме майно.

Про пошук ще складнішого активу — іноземних акцій та інвестиційних рахунків — розповіла адвокат Ярослава Анохіна. Вона пояснила, що інвестиційний рахунок варто розглядати не як один об’єкт, а як оболонку, всередині якої можуть бути акції, паї біржових фондів (ETF), дивіденди й кошти від продажу. Найбільша складність виникає, коли гроші рухаються через криптовалюту: з українського банку — на криптобіржу, звідти — у криптогаманець, і лише потім — на іноземний брокерський рахунок. «Нам необхідно відновити весь ланцюг руху коштів, тому не обійтися без блокчейн-аналізу», — пояснила Я.Анохіна.

Серед досудових інструментів пошуку адвокат назвала аналіз банківських виписок і податкових декларацій, а також OSINT — пошук за електронною поштою чи номером телефону другого з подружжя на сайтах злитих даних або в спільних цифрових сховищах на кшталт Google Drive. У класичній моделі американського обліку акцій «street name» саме брокер, а не емітент, володіє інформацією про кінцевого власника, тому першим кроком завжди є встановлення конкретної договірної сторони — компанії, з якою підписано клієнтську угоду.

Лондон, Прага, Стамбул

Практичні кейси з конкретних країн представили ще троє спікерів. Адвокат Олена Максименко розповіла про поділ квартири в Чехії, яка обтяжена іпотекою. Суд ретельно з’ясовував, чи є в колишнього подружжя ще якесь майно в Україні, а сторони через 1,5 року судових суперечок дійшли угоди: чоловік викупив частку дружини, квартиру поділили порівну, оскільки довести більший внесок у придбання майна не вдалося. «Право власності на нерухоме майно регулюється законодавством тієї держави, на території якої воно знаходиться, — і після цього жодних додаткових пояснень надавати вже не треба», — підсумувала О.Максименко.

Про специфіку англійських судів розповіла адвокат Тетяна Водоп’ян. За її словами, Лондон недарма називають «столицею розлучень» — англійський суд має значно ширшу дискрецію, ніж український, і враховує не лише рівність часток подружжя, а й потреби кожного з них та принцип компенсації за втрачені кар’єрні можливості.

Т.Водоп’ян навела приклад справи одного із колишніх співвласників «Приватбанку»: подружжя уклало шлюбний договір 2011 року, коли статки чоловіка оцінювалися в 3 млрд фунтів, а згодом розлучилося за угодою про сепарацію. Оскільки того ж року банк подав до чоловіка позов про шахрайство на суму $4 млрд, суддя відмовився затверджувати угоду про поділ майна, доки не буде зрозуміло, яка сума грошей взагалі підлягає поділу.

Про найтривалішу історію розповіла адвокат Наталія Клочай. Справа про поділ квартири в Туреччині розглядається вже майже 5 років і досі не завершена. До позову одразу включили кілька вимог — про розірвання шлюбу, визначення місця проживання дитини, стягнення аліментів і моральної компенсації через зраду, — а головним викликом, за словами Н.Клочай, стала не доказова база, а побудова правильної міжнародної процесуальної стратегії.

Коли рішення безсиле

Завершальний блок вебінару був присвячений виконанню рішень. Адвокат Ольга Філатова, застерегла колег не обіцяти клієнтам швидких строків: якщо в Польщі чи Чехії процес може завершитися за рік-два, то в справах, пов’язаних з Великою Британією чи США, закордонні колеги говорять мінімум про 5 років. Судова практика щодо самої можливості відкрити в Україні провадження про майно за кордоном, за її словами, залишається неоднозначною: одні суди відкривають такі справи, інші відмовляють, посилаючись на те, що майно перебуває на території іншої держави.

Окремо О.Філатова торкнулася теми шлюбних договорів: якщо документ посвідчили в Україні, а поділ майна відбувається за кордоном, суддя іншої держави не зобов’язаний його дослівно виконувати. «Якщо їхнє законодавство суперечить тому, що написано в шлюбному договорі, вони вирішуватимуть ці питання за своїм законодавством», — пояснила вона, додавши, що жоден суд не залишить дружину, яка роками доглядала дітей, без фінансової підтримки — незалежно від того, що написано в договорі.

Підбиваючи підсумки заходу, модератор наголосив, що універсальних рішень у таких справах не буває — кожен кейс вимагає окремого аналізу та творчого підходу адвоката.

Закон і Бізнес