Недопустимое доказательство

Когда заключение судебного эксперта превращается в ничтожную бумажку

Что общего между лондонским заключённым, проведшим за решеткой 39 лет из-за ошибки эксперта, и заключением товароведческой экспертизы, методику которой напечатал неизвестный ФЛП? Адвокатам важно уметь читать заключения судебных экспертов между строк.

Спочатку — в реєстр

У Вищій школі адвокатури НААУ відбувся вебінар з практичних аспектів роботи із судовими експертизами. Спікером виступила адвокат, д.ю.н., к.е.н., голова комітету експертного забезпечення адвокатської діяльності, проректор ВША НААУ Віоллета Федчишина.

«Висновок експерта є одним із доказів, а деколи — надзвичайно важливим доказом», — зазначила спікер на початку. Саме тому перший крок після ознайомлення з будь-яким висновком має бути незмінним: перевірити експерта в Реєстрі атестованих судових експертів.

Реєстр ведеться Мін’юстом і містить відомості про кожного атестованого експерта — з яких спеціальностей, коли свідоцтво було дійсним, а коли — ні. «Таке буває, що експерта внесено до реєстру, але свідоцтво є недійсним, і він все одно складає висновки», — попередила В.Федчишина. Постанова Верховного Суду від 20.05.2020 чітко визначає: втрата чинності свідоцтва зумовлює недопустимість висновку як доказу.

Окремо спікер зупинилася на системі судово-психіатричних установ, яка, за її словами, є джерелом «неоднозначної полеміки». Судово-психіатричні експертизи мають право проводити виключно 22 філії Інституту судової психіатрії МОЗ — і лише вони. Психіатричні лікарні комунальної власності такого права не мають. Окремо вона наголосила: Київська міська психоневрологічна лікарня, що розташована у селищі Глеваха, не є жодною з цих 22 філій, а тому висновки її спеціалістів слід вважати недопустимими доказами.

Важливою є й норма про роботу поза межами місця роботи: якщо в реєстрі зазначено, що експерт є працівником, наприклад, Львівського інституту судових експертиз, але висновок складено на бланку приватної фірми або від власного імені — то експерт на це не мав права, і тому цей висновок є недопустимим доказом, — підкреслила В.Федчишина.

Деталі — у вступній частині

Значну увагу спікер приділила структурі висновку та типовим порушенням, які дозволяють оскаржити його як доказ. Ключова порада — уважно звіряти вступну та дослідницьку частини.

У вступній частині висновку обов’язково зазначається перелік наданих об’єктів дослідження з точністю до кількості аркушів, дати та номера, і в дослідницькій експерт повинен використовувати виключно ці об’єкти. Якщо є розбіжності — це підстава для скарги: вважається, що експерт самостійно зібрав матеріали, що є дисциплінарним проступком. «Це буде дуже важливим аргументом, можливо, найважливішим аргументом вашої скарги», — наголосила В.Федчишина.

Перелік підстав для дисциплінарної відповідальності за ст.14 закону «Про судову експертизу» охоплює: самостійне збирання матеріалів або вибір вихідних даних; вирішення питань поза межами кваліфікації чи питань права; застосування руйнівних методів; порушення вимог до оформлення висновку; безпідставне затягування строків. При цьому не будь-яка помилка є підставою для провадження: орфографічні, пунктуаційні, граматичні або стилістичні помилки дисциплінарним проступком не вважаються — так прямо передбачено п.10 наказу Мін’юсту «Питання діяльності Центральної експертно-кваліфікаційної комісії при Міністерстві юстиції України» від 6.05.2025 №1224/5.

Скаргу до Центральної експертно-кваліфікаційної комісії (ЦЕКК) потрібно подати не пізніше трьох років з дня складення висновку. Стягнення передбачає три ступені: попередження, тимчасове зупинення права та припинення права за відповідною спеціальністю. Останнє можливе лише при грубому одноразовому порушенні або системних порушеннях.

Методика від ФОП і лондонський прецедент

Як приклад В.Федчишина навела показовий кейс із товарознавчими експертизами. В одному з висновків посилання на методику у вступній та дослідницькій частинах відрізнялися: в першій значився Данюк, у другій — Дацюк. «Ні Дацюка, ні Данюка я ніколи не чула», — зізналася спікер. Виявилося, що обидва — одна й та сама особа, яка надрукувала методику, розроблену ще Харківським НДІСЕ і внесену до реєстру. «Але Данюк є просто та особа, яка надрукувала цю методику, яку роздали всім судовим експертам-товарознавцям», — зазначила спікер. Експерти автоматично переносять одне й те саме посилання з висновку до висновку — не перевіряючи, чи актуальна методика.

«Слід шукати такі нюанси, дуже ретельно працювати з кожним висновком», — підсумувала В.Федчишина. До речі, вона порадила не замовляти рецензій на висновки: «Це найгірша практика непорядності». В одній справі налічувалося 10 висновків і 25 рецензій, частина рецензентів спочатку критикувала висновки, а потім самі складали такі самі, керуючись тими самими нормами.

Натомість головний інструмент — ґрунтовно підготовлений допит експерта в суді. Саме це, на переконання спікера, дає суду можливість побачити об’єктивну картину. А для підготовки до допиту варто звернутися до другої частини наказу Мін’юсту від 8.10.98 №53/5, де по кожній експертній спеціальності визначено перелік питань, що входять до компетенції експерта.

Завершуючи виступ, В.Федчишина згадала про справу, що розглянута Королівським судом правосуддя Лондона наприкінці 2025 року: вирок було скасовано після того, як людина провела у в’язниці 39 років через помилку експерта. «Це просто велика трагедія, що експерти допускають такі страшні помилки», — сказала вона.

Закон і Бізнес