Адаптация к изменениям

Как оставаться в контакте с собой в постоянно меняющемся мире

В мире, где динамика и неопределенность стали нормой, умение оставаться в контакте с собой является ключевым для сохранения психологического благополучия. Как адаптироваться к переменам, выясняли на вебинаре в НААУ.

Захист від стресору

Спікером заходу виступила психолог, гештальтерапевт Тетяна Сова: «Вважаю що ця тема, напевно, найактуальніша, тому що зараз нам необхідно 24/7 збирати всі свої ресурси для того, щоб адаптовуватись до щоденних викликів».

Що ж таке адаптація, як вона відбувається та завдяки яким психічним, фізичним, емоційним процесам ми можемо допомогти собі проходити через цей процес? Що таке зміни в житті кожного з нас? Для когось це, коли улюблена кав'ярня замінила фірму молока в каві, яку вони роблять, а для когось переїзд до іншої країни — не такі вже й великі зміни. Тобто саме для вас, яка подія, який стан якої інтенсивності починає ставати помітною зміною? Які емоційні реакції ви через це починаєте переживати? Зміни можуть викликати тривогу, можуть лякати, для когось вони проходять повз і усвідомлюються лише постфактум. Хтось, можливо, буде активно собі дозволяти переживати ці стани, а хтось навпаки — ігнорувати чи намагатись від них відволіктись.

Також, запевнила психолог, бажано провести для себе ніби певний аудит: які зміни зі мною відбуваються станом на зараз та за минулі півроку? Приблизно протягом 5—6 місяців відбувається обробка інтенсивних подій. Тобто людина може переживати наслідки якихось подій які відбулися кілька місяців тому. Тому нам потрібно повернутись назад для того, щоб краще розуміти, в якому стані зараз знаходиться моя психіка і наскільки вона вже насправді багато чого витримує. І нам потрібно розуміти, яка у психіки насиченість подіями, щоб усвідомити, скільки ми ще в ній можемо розмістити чи, можливо, треба трошечки перепочити.

Адже основна функція психіки — це безпека на біологічному рівні. Кожна клітинка тяжіє до того, щоб зберігати свій поточний стан, тому що будь-яка зміна на рівні організму трактується як небезпека. Тому дуже важливо відслідковувати ці думки й те, що відбувається навколо, щоб дозволяти цим змінам з собою ставатися. Бо навіть позитивні зміни можуть виснажувати.  

Т.Сова розповіла, що на фоні того, що будь-яка зміна буде стресором, наша свідомість буде намагатися нас від змін захищати. Наша психіка сформувала окремий відділ, присвячений захисним механізмам. Це — несвідомі психологічні механізми, які зменшують занепокоєння, що виникає від потенційно шкідливих подразників чи неприємних обставин. Коли у нас несеться все, що навколо, ми можемо бути в захисному режимі досить тривалий час. Виражатися це може, наприклад, спробою знаходити найшвидші причинно-наслідкові зв'язки. На цьому будуються всі прикмети, стереотипи і т.д.

Наша психіка завжди все намагається спростити. Отже, ми маємо враховувати, що завжди, коли з нами щось відбувається, наша психіка буде видавати найпростіше автоматизоване рішення, яке вона знаходить. Якщо з нами колись ставалася подібна ситуація, психіка буде діставати це з шафи і приносити такий паттерн поведінки. Якщо ми про себе знаємо, що в певних ситуаціях реагуємо тим чи іншим чином, ми вже краще підготовлені до того, що у нас буде відбуватися.

У рамках досить інтенсивних періодів важливо дотримуватись інформаційної гігієни, тому що на кожне повідомлення з Телеграм-каналів, на кожну новину ми вже починаємо реагувати тілом. Ми маємо обирати серед безлічі реакцій, які наша психіка буде підкидати, ті, які є справжніми і необхідними.

Наша реакція на зміни може проявлятись, наприклад, в форматі підвищеної тривожності. Або ми можемо навпаки — впадати в апатію і втрату сенсів. Ми можемо бути роздратованими та агресивними. Можемо мати підвищену фізіологічну чутливість або навпаки дуже сильну її притупленість. Можемо втратити чутливість до задоволення, занадто швидко втомлюватись, бути категоричними та беземоційними або навпаки плакати, реагувати інтенсивно на абсолютно кожен зовнішній подразник.

Основна якість психіки

«Тобто, коли ми опиняємося в будь-яких обставинах, які досить швидкі, інтенсивні для нас, які несуть або в майбутньому принесуть якісь зміни, ми будемо реагувати якимось із цих чинів. Можете подумати про себе і подивитися, що для вас більш властиво», — зазначила психолог. Чим краще ви знаєте, як реагуєте на будь-який новий простір чи на будь-яку нову подію, тим легше буде розуміти, що потрібно зробити з собою і з цим самим простором, з усіма подіями для того, щоб легше пройти цей процес.

Спікер запевнила, що адаптація — це по суті найприродніше, що у нас може бути. Це буквально одна з основних якостей нашої психіки. Якщо подивитися на всю історію людства, воно адаптовувалось до феноменальної кількості процесів — від величезних кліматичних зрушень до технологічних змін.

Ми заселяємо острови, які з лави виросли посеред океану, справляємось з величезною кількістю викликів. Тому потрібно усвідомити, що це — найприродніша реакція. І наша задача в сучасному суспільстві отримати ключики, як собі допомогти швидше і якісніше адаптовуватись. Тобто ми зараз не придумуємо якісь нові механізми, а спираємося на ті, які є, з лайфхаками для того, щоб собі допомогти справлятися з реакцією на велику кількість подій.

Т.Сова пояснила, що в будь-якому випадку ми будемо реагувати фізично, тому що в нас є наша система реакцій — амігдала. Водночас наша гормональна система забезпечить емоційні прояви. Відносно будь-яких реакцій буде завжди відбуватися один і той самий процес.

Першим зреагує фізичне тіло — викине гормон, підвищиться серцебиття, реакція сну, харчування, напруги в м'язах. Фізична реакція буде породжувати емоційну — виникає ставлення до ситуації. Після цього формується думка, і коли ми вже підходимо до етапу думки, наступною відбувається поведінка.

Ми не можемо фактично вплинути на фізичну частину, але можемо почати з останньої ланки вносити корективи в поведінкові і розумові процеси. Тобто: «Що я думаю про цю ситуацію? Що в цій ситуації є для мене корисним? Що в цій ситуації є для мене безпечнішим?». Тобто якщо я хочу змінити результат, я маю якось інакше діяти.

Якщо ми будемо говорити про дії, про поведінкові конструкції, щоб допомогти собі проходити через будь-які стресові обставини, нам обов'язково потрібно поведінково підтримувати баланс ендорфінів, серотонінів, окситоцинів і дофаміну. Кортизол і адреналін є самі по собі, нам їм не потрібно допомагати вироблятися. Натомість, аби їх пригасити, потрібно ставити собі певні рутини, виклики, задачі, щоб мати дофамін. Для цього потрібно контактувати з середовищем – з людьми, тваринами.

«Я думаю всі вже знають про фактор 7 хвилин обіймів в день, що є мінімальною нормою для нашого організму», — додала спікер. Ми маємо слідкувати за нашим сном та харчуванням — це база для того, щоб мати серотонін.

Тож, аби комфортно адаптовуватись до змін, ми маємо фокусуватися на процесах, викликах, задачах, контакті з іншими людьми, базових фізіологічних потребах та невеличких радощах для себе. Таким чином, якщо ця рутина буде автоматизованіша, ми будемо собі допомагати. І якщо стреси будуть траплятися, ми будемо з ними обходитися.  

Закон і Бізнес