Разрушение вместо развития

Почему уничтожение Одесской юридической академии — акт образовательного вандализма

Юридическое сообщество Украины ошеломило распоряжение КМУ №111-р от 12.02.2025, которым Национальный университет «Одесская юридическая академия» лишается самостоятельности и присоединяется к Одесскому национальному университету им. И.И. Мечникова. Решение принято с грубым нарушением принципа автономии высшего образования, без предупреждения, обсуждения с коллективом университета и общественностью, без мотивированных обоснований и просчета возможных последствий.

Я прийшов у юридичну освіту майже 30 років тому, закінчивши юридичний інститут Одеського державного університету ім. І.І. Мечникова, і мені є з чим порівнювати. Я на власні очі бачив, як виокремлення юридичного напряму в самостійний заклад вищої освіти призвело до безпрецедентного прориву в формуванні одеської школи права. Одеська юридична академія під керівництвом ініціатора її утворення, академіка Сергія Ківалова, зробила те, що у той час вважалося неможливим: не дивлячись на суцільний економічний занепад кінця 90-их, створила потужний науково-освітній центр, котрий за короткий час розвинув понад 50 освітніх програм і став флагманом юридичної освіти в Україні. Завдяки цим зусиллям Одеса збагатилась ще однією візитівкою — сучасним університетом, до якого не соромно запросити гостей, а не черговим торговим центром чи житловою новобудовою, від яких задихається місто.

Заздрісники і критики завжди намагаються применшити внесок керівництва та колективу вишу у розвиток НУ «ОЮА», посилаючись на його державну форму власності. Тоді у мене зустрічне запитання, а чому тоді інші університети не виглядають як Одеська юридична академія, не мають такого оновленого аудиторного та бібліотечного фонду, не мають приросту вступників під час війни, не можуть організувати офлайн навчання, різноманітні форми заохочення науково-педагогічних працівників та багато іншого, що створює довіру серед молоді та їх батьків?!

Чому Міністерство освіти і науки за 33 роки незалежності України не спромоглося створити іншого державного закладу вищої освіти, хоча б в половину успішнішого за Одеську юридичну академію?!

В університеті створена творча та професійна атмосфера, що дозволяє розкривати потенціал освітян та науковців та має наслідком не лише підготовку численних висновків на запити Верховного Суду та Конституційного Суду України, інших державних органів, але й видання монографій, науково-практичних коментарів. І ця атмосфера, цей творчий осередок повинна бути зруйнована лише тому, що хтось у високих кабінетах відчув смак влади над людьми та їх долями.

Також мене як члена-кореспондента Національної академії правових наук України обурює ще один факт. Указом Президента від 21.05.2010 № 635/2010 в структурі НАПрН України «на базі Одеської національної юридичної академії» створено Південний регіональний науковий центр. Цим же указом було закріплено сталу чисельність Південного регіонального наукового центру: 3 дійсних члени (академіки) і 13 членів-кореспондентів. Вказане рішення є чинним і не скасовано Президентом України.

Відповідно, звертаючись до Кабінету Міністрів з пропозицією  реорганізації Національного університету «Одеська юридична академія», МОН фактично втрутилося у функціонування одного з трьох в Україні регіональних наукових центрів Національної академії правових наук України, котрий існує на базі Одеської юридичної академії. Відповідно, МОН не спитало думки ані керівництва, ані членів НАПрН України.

Закон «Про вищу освіту» однозначно гарантує університетам автономію. Але така автономія є фікцією, якщо успішний університет національного статусу може бути без будь-якої об’єктивної причини — лише як забаганка міністерства — під прикриттям евфемізмів про «оптимізацію» та «ефективне використання ресурсів» ліквідовано шляхом приєднання до іншого ЗВО. Але давайте називати речі своїми іменами: йдеться про знищення самостійного центру вищої освіти і науки на півдні Україні всупереч закону та указам Президента, зокрема щодо національного статусу університету.

Реорганізація Національного університету «Одеська юридична академія» має всі ознаки комерційно вмотивованого рішення, спрямованого не на покращення якості освіти, а на нівелювання досягнень, які були здобуті протягом десятиліть. Руйнування успішної освітньої інституції суперечить національним інтересам України та підриває довіру до реформ в освітній галузі.

Але правники не мають права миритися з цим свавіллям. Трудовий колектив академії використає всі законні механізми боротьби — звернення до Президента, Верховної Ради, звернення до суду. В освітній спільноті усе більше поширюється нова теза — якщо наші міжнародні партнери вказують, що неефективні державні структури мають бути реформовані, то чому б не застосувати цей принцип до самого Міністерства освіти і науки, яке витрачає бюджетні кошти на безцільні проєкти та «безкінечні реформи» замість підтримки успішних освітніх закладів.

Закон і Бізнес