Место вынесения изменить нельзя

Постановление дознавателя, следователя, прокурора: на что адвокату обратить внимание?

Постановление, принимаемое дознавателем, следователем, прокурором, влияет на права и обязанности участников уголовного производства. Именно поэтому защитник должен внимательно присмотреться к этому процессуальному решению и проверить его законность.

Імперативність змісту

У Вищій школі адвокатури відбувся вебінар «Процесуальні рішення у кримінальному провадженні: Постанова дізнавача, слідчого, прокурора».  Лектором заходу виступив колишній слідчий, адвокат Андрій Іванець.

Спікер нагадав, що процесуальне рішення у формі постанови дізнавача, слідчого та прокурора нормативно регулюється чч.3, 5—7 ст.110 Кримінального процесуального кодексу. Загальні законодавчі вимоги щодо процесуальної форми та змісту такої постанови регулюються лише цією статтею, на відміну від інших видів процесуальних рішень.

У нормах згаданої статті йдеться про те, що постанова виноситься у випадках, передбачених цим кодексом, а також коли слідчий, дізнавач, прокурор визнає це за необхідне. Як зазначив А.Іванець, дана норма є і імперативною, і бланкетною одночасно. Зокрема з її змісту чітко зрозуміло, що в межах кримінального провадження дізнавач, слідчий та прокурор повинні приймати процесуальні рішення виключно у формі постанови. Тобто, норма в імперативному порядку закріплює чітку процесуальну форму процесуального рішення конкретних визначених суб’єктів кримінального провадження. Разом з тим, для з’ясування випадків, коли постанова приймається, норма відсилає до інших норм КПК.

Зі змісту ч.5 ст.110 КПК вбачається, що таке процесуальне рішення в обов’язковому порядку повинно складатися з трьох частин: вступної, мотивувальної, резолютивної. Кожна, в імперативному порядку, повинна містити чітко визначний вичерпний перелік відомостей. Відступлення від цих вимог, їх недотримання або дотримання у довільній формі автоматично вказує на невідповідність постанови вимогам закону, тобто її незаконність.

Вступна частина постанови повинна містити відомості про:

місце і час прийняття постанови;

прізвище, ім'я, по батькові, посаду особи, яка прийняла постанову.

Із визначенням місця та часу найчастіше і трапляються проблеми. Лектор додав, що за усталеним звичаєм вважається, що для зазначення місця прийняття постанови достатньо вказати назву населеного пункту (наприклад «м. Київ»), а для зазначення часу — поставити дату. Проте, це не відповідає нормам КПК, оскільки законодавець чітко розмежовує такі поняття, як «дата» та «час», а також «місце» та «адреса».

Мотиви прийняття

Мотивувальна частина постанови повинна містити відомості про:

зміст обставин, які є підставами для прийняття постанови;

мотиви прийняття постанови, їх обґрунтування та посилання на положення КПК.

А.Іванець наголосив, що важливими термінами у мотивувальній частині постанови є: «підстави», «мотиви», «обґрунтування». Якщо в не викладено підстав, мотивів і обґрунтувань прийняття процесуального рішення, то постанова є, відповідно, безпідставною, не вмотивованою та не обґрунтованою. Це, своєю чергою, робить її незаконною.

Слід зважати на те, що підставою прийняття постанови є фактичні та юридичні передумови прийняття процесуального рішення. Мотивами прийняття постанови є мета, цілі та завдання, які переслідуються при прийнятті процесуального рішення.

Обґрунтуванням прийняття постанови є зазначення обставин, які свідчать що у випадку прийняття постанови мета, цілі і завдання будуть досягнуті, а також якими нормами КПК обумовлено чи прямо передбачено прийняття такого рішення.

Бланк та підпис

Натомість резолютивна частина постанови повинна містити відомості про:

зміст прийнятого процесуального рішення;

місце та час (строки) його виконання;

особу, якій належить виконати постанову;

можливість та порядок оскарження постанови.

А.Іванець пояснив, що з резолютивною частиною постанови ситуація приблизно така сама як і зі вступною. Всі постанови завжди містять зміст прийнятого процесуального рішення. Не завжди, але досить часто, постанови містять відомості про можливість та порядок оскарження постанови. І майже ніколи постанови не містять відомостей про місце та час або строки їх виконання та особу, якій належить її виконати.

За словами спікера, дуже важливою і недооціненою нормою є ч.6 ст.110 КПК. Вона містить виключну вимогу, яка висувається у КПК лише до постанови дізнавача, слідчого і прокурора, а саме — виготовлення постанови на офіційному бланку. Жодне інше процесуальне рішення, жодна інша процесуальна дія не містить вимоги щодо її письмової фіксації на офіційному бланку.

Разом з тим, КПК не містить поняття, вимог та чіткого переліку ознак офіційного бланку. Однак такі вимоги можна знайти в інструкціях з діловодства. Не менш важливою є вимога щодо підписання постанови службовою особою, яка її прийняла.

Спікер також поділився тематичною судовою практикою. В ухвалі апеляційної палати Вищого антикорупційного суду від 8.08.2022 у справі №303/1425/18 суд визнав незаконним рішення про продовження строку досудового розслідування у зв’язку з його прийняттям неуповноваженою особою.

У постанові об’єднаної палати Касаційного кримінального суду від 24.05.2021 у справі №640/5023/19 судом оцінено необхідність прийняття рішення про визначення/зміну підслідності, а також зазначено яким вимогам таке рішення має відповідати.

В іншій постанові (ОП ККС від 22.02.2021 у справі №754/7061/15) суд зробив висновок про порядок наділення процесуальними повноваженнями прокурорів у кримінальному провадженні, а саме — шляхом прийняття рішення у формі постанови, яка має відповідати вимогам КПК до такого виду процесуального рішення та має бути підписана уповноваженою особою. Схожий висновок можна зустріти і в постанові ОП ККС від 4.10.2021 у справі №724/86/20.

Лектор зауважив, що дотримання процесуальної форми та змісту постанови, чітке і безальтернативне зазначення у ній всіх обов’язкових відомостей, в імперативному порядку передбачених у КПК, виготовлення постанови на офіційному бланку та її підписання уповноваженою службовою особою, що прийняла дане процесуальне рішення має бути предметом прискіпливої уваги кожного адвоката, як захисника так і представника потерпілого. Оскільки це може мати істотний вплив на забезпечення досягнення необхідного їм результату.

Закон і Бізнес