Как малыша вы назовете?

Определение фамилии и имени ребенка судом

Имя является основным способом индивидуализации физического лица. Впрочем, получают его еще при рождении. И не всегда родители приходят к согласию о том, как записать малыша. Такой спор может дойти до суда.

На розсуд батьків

Фізична особа набуває прав та обов’язків і здійснює їх під своїм ім’ям. Ім’я фізичної особи, яка є громадянином України, складається із прізвища, власного імені та по батькові, якщо інше не випливає із закону або звичаю національної меншини, до якої вона належить (ч.1 ст.28 Цивільного кодексу).

Ім’я фізичній особі надається відповідно до закону (ч.3 ст.28 ЦК).

У розвиток положень ЦК, на рівні стст.145—147 СК передбачені правила визначення імені дитини (прізвища, власного імені та по батькові).

Визначення прізвища (ст.145 СК) відбувається за прізвищем батьків. Тобто при однаковому прізвищі у батьків таке ж прізвище має присвоюватися й дитині.

У тому разі, якщо у батьків різні прізвища, то прізвище дитини має визначатися за їх згодою:

(а) батьки можуть домовитися про присвоєння дитині прізвища одного з батьків;

(б) присвоїти дитині подвійне прізвище, утворене шляхом з’єднання їх прізвищ.

За загальним правилом, власне ім’я (ст.146 СК) дитини визначається за згодою батьків.

Самостійно матір’ю дитини власне ім’я дитини присвоюється у разі народження дитини жінкою, яка не перебуває у шлюбі та у разі відсутності добровільного визнання батьківства.

Не виключається, що дитині може бути присвоєно не більше двох імен, якщо інше не випливає із звичаю національної меншини, до якої належать мати і (або) батько.

Визначення по батькові дитини (ст.147 СК) відбувається за власним іменем батька. При цьому очевидно, що законодавець урегулював тільки той випадок коли у батька дитини одне власне ім’я. Хоча не виключається ситуації, за яких в батька дитини подвійне власне ім’я. В такому разі батьки вочевидь мають домовитися (ст.9 СК), та визначитися з по батькові дитини.

Якщо дитина, народжена жінкою, яка не перебуває у шлюбі, та батьківство щодо дитини не визнано, то по батькові визначається за іменем особи, яку мати дитини назвала її батьком.

Альтернатива у вирішенні спорів 

У СК містяться норми щодо допустимості вирішення спору батьків про визначення прізвища та/або власного імені дитини. Хоча не можна виключати виникнення спору й щодо визначення по батькові дитини, у випадку коли в батька подвійне власне ім’я.

Так, спір між батьками щодо прізвища або імені дитини може вирішуватися органом опіки та піклування або судом (ч.3 ст.145, ч.3 ст.146 СК, відповідно).

У науково-практичній літературі відсутнє власне пояснення, які ж правила слід застосовувати суду при визначенні прізвища та власного імені дитини. Наприклад, зазначається, що прізвище дитини може бути предметом спору, але ні в літературі, ні в опублікованій судовій практиці такі випадки не зафіксовані (див: Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Наук.-практ. коментар. – К.: ВД «Ін Юре», 2003. – С. 292).

Незгоди, які іноді є між батьками щодо імені дитини, як правило, залагоджуються спільним порозумінням, тому до спорів, які передавалися б на розгляд органу опіки та піклування чи суду справа, зазвичай, не доходить (див: Ромовська З.В. Сімейний кодекс України: Наук.-практ. коментар. – К.: ВД «Ін Юре», 2003. – С. 293).

Коментована стаття передбачає альтернативну підвідомчість спорів між батьками щодо прізвища дитини. Хоча не виключена можливість звернення батьками спочатку до органу опіки та піклування, а потім вже й до суду, оскільки звернення за захистом до органу опіки та піклування не позбавляє особу права на звернення до суду (ст.19 СК)¹.

За відсутності згоди між батьками дитині присвоюється прізвище на підставі рішення органу опіки та піклування або в судовому порядку. Як випливає з ч.3 коментованої статті, у разі відсутності згоди між батьками про прізвище дитини існує альтернативна підвідомчість вирішення даного спору — орган опіки та піклування або суд. У тому випадку, коли батьки (батько) звернуться до суду, питання підлягає вирішенню в порядку позовного провадження і буде пред’явлений позов про визнання. У разі відсутності згоди між батьками щодо імені дитини, спір вирішується за їх бажанням або органами опіки та піклування, або судом, тобто існує альтернативна підвідомчість (Науково-практичний коментар Сімейного кодексу України: пер. з рос./ С.В. Ківалов, Ю.С. Червоний, Г.С. Волосатий та ін.; за ред. Ю.С. Червоного. – К.; О.: Юрінком Інтер, 2008. – С. 228, 229).

Виходячи з інтересів дитини

В судовій практиці при вирішенні спорів про визначення прізвища та власного імені, зокрема, висловлюються такі позиції.

«З урахуванням того, що позивач Особа 1, знаходячись у зареєстрованому шлюбі з відповідачем Особа 2, Інформація 1 народила дочку, та враховуючи той факт, що відповідач не визнає своє батьківство відносно дитини, причому не заявляючи при розгляді даної справи вимог про оспорювання батьківства , тобто є спір про прізвище, ім’я, по батькові дитини між позивачем та відповідачем, суд з метою належної та своєчасної реєстрації народження дитини в органах реєстрації актів цивільного стану, виходячи з інтересів дитини, приходить до висновку, що дитині, яку народила позивач, необхідно присвоїти прізвище «Особа 1», ім’я «Особа 7», по батькові «Олександрівна» (рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 17.06.2010 у справі №2-3418/2010).

У рішенні Вільногірського міського суду Дніпропетровської області від 25.03.2022 у справі №174/51/22 зазначено, що «інтереси дитини є пріоритетними і визначальними для вирішення спору між батьками щодо її прізвища та імені. Дитина народилась Інформація 1, до березня 2022 року її народження не зареєстровано, ім’я та прізвище не визначено, тому суд, з’ясувавши всі обставини справи та враховуючи визнання позову відповідачем у підготовчому судовому засіданні, доходить висновку, що позов про визначення прізвища та імені дитини підлягає задоволенню в межах заявлених позовних вимог».

«Позивач 16.11.2012 зареєструвала шлюб з відповідачем Особою 2, шлюб був зареєстрований Центральним відділом ДРАЦС Кременчуцького МУЮ Полтавської області. Після укладення шлюбу кожен з них залишив своє прізвище. Інформація 2 народила сина, що підтверджується медичним свідоцтвом про народження, виданим пологовим будинком м.Кременчука. Згоди між ними з приводу прізвища дитини не досягнуто, досягнуто тільки згоди стосовно імені «Особа 3». Бажає щоб у сина було її прізвище «Особа 3». Відповідач не бажає з’являтися в органи ДРАЦС для проходження необхідної процедури для реєстрації сина. Зараз вирішують питання про розірвання шлюбу. Небажання відповідача приймати участь в судових засіданнях, подавати докази, висловлювати свою позицію дає суду право при заочному розгляду справи вирішити її на підставі наявних доказів. Отже суд вважає, що позов підлягає задоволенню» (рішення Автозаводського районного суду м.Кременчука Полтавської області від 16.07.2013 у справі №524/5028/13-ц).

З огляду на національні звичаї

У справі №753/7395/20 позивач Особа 4 зібрав всі необхідні документи і звернувся з заявою до Дарницького районного у м.Києві відділу ДРАЦС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) щодо реєстрації новонародженої дитини з присвоєнням їй прізвища «Особа 7», імені «Особа 7», по-батькові «Особа 7». Однак державна реєстрація не була проведена, що вбачається із відповіді вказаного державного органу.

Проаналізувавши зібрані докази, Дарницький районний суд м.Києва у рішенні від 5.02.2021 прийшов до висновку, що «оскільки батьки зобов’язані невідкладно, але не пізніше одного місяця від дня народження дитини, зареєструвати народження своєї дитини в органі державної реєстрації актів цивільного стану, що не було здійснено сторонами більше року у зв’язку з розбіжностями у поглядах на присвоєння прізвища та імені, тому, приймаючи до уваги українські національні звичаї, з урахуванням аналогічного імені, яке носить мати та баба позивача, а також відповідач та її мати присвоїти ім’я новонародженій дитині жіночої статі Інформація 2 р.н. «Особа 7», прізвище «Особа 7», так як сторони не заперечували походження дитини від позивача, а по-батькові «Особа 7», з чим погоджувались сторони у справі».

Суд також зазначив, що «позицію відповідача Особи 5 про те, що дівчинці необхідно присвоїти ім’я «Особа 11», прізвище «Особа 6», не може покласти в основу рішення, оскільки відповідач в даному цивільному провадженні із зустрічним позовом не зверталась і не заявляла клопотання про об’єднання даної цивільної справи з іншою, яка б могла знаходиться з провадженні іншого судді за її позовом до Особи 4. Тому суд розглядає такий спір виключно не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до ЦПК, у межах заявлених позовних вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи в порядку ч.1 ст.13 ЦПК».

Це рішення переглядалося Київським апеляційним судом. Він зазначив, що «критично ставиться до доводів апеляційної скарги стосовно незаконного застосування зазначення у рішенні суду підставами для задоволення позову — українські національні звичаї. Як зазначає Мін’юст у роз’ясненнях «Порядок присвоєння прізвища, імені, по-батькові дитини при державній реєстрації народження» від 29.06.2011 основними мотивами, які в наш час визначають обрання імені для дитини є: родинна традиція, за якою сина чи дочку називають за іменем бабусі, дідуся; особисті уподобання; вшанування іменем дитини видатних осіб, літературних героїв, кінозірок, героїв телесеріалів» (постанова Київського АС від 6.10.2021).

Розумний компроміс

Об’єднана палата Касаційного цивільного суду вже звертала увага на те, що тлумачення приватно-правових норм має бути розумним та вказала, що «загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (п.6 ст.3 ЦК). Тлумачення як ст.3 ЦК загалом, так і п.6 ст.3 ЦК, свідчить, що загальні засади (принципи) цивільного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, в першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства» (постанова ОП КЦС від 18.04.2022 у справі №520/1185/16-ц).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (ч.9 ст.7 СК).

Сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками (ч.2 ст.7 СК).

Загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти сімейного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах сімейного законодавства.

Тлумачення стст.145, 146 СК, з урахуванням принципу розумності, свідчить, що:

при вирішенні спору між батьками дитини про визначення прізвища та власного імені дитини судом мають застосовуватися ті ж самі правила, які законодавець передбачив для присвоєння прізвища та власного імені батьками;

при спільному прізвищі у батьків таке ж прізвище має присвоюватися й дитині. У разі якщо у батьків різні прізвища, і один з батьків (позивач) просить присвоїти дитині своє прізвище, а інший з батьків (відповідач), заперечуючи проти позову, наполягає на присвоєнні дитині свого прізвища, то найбільш розумним є визначення дитині подвійного прізвища;

у випадку, якщо один з батьків (позивач) просить присвоїти дитині одне власне ім’я, а інший з батьків (відповідач), заперечуючи проти позову, наполягає на присвоєнні дитині іншого імені, то найбільш розумним є визначення дитині подвійного власного імені.

_____________

¹ Сімейний кодекс України: Науково-практичний коментар / За ред. І.В.Жилінкової. – Х.: Ксилон, 2008. – С. 421. Аналогічним чином пояснюється і щодо спору про власне ім’я дитини. Див. Там само. С. 423.

Закон і Бізнес