Деньги, как и любые другие выгоды, которые предлагают, обещают, дают или получают без законных оснований, являются предметом, а не орудием преступления. Такое заключение сделал ВС в постановлении №466/5842/20, текст которого печатает «Закон и Бизнес».
Верховний Суд
Іменем України
Постанова
27 вересня 2021 року м.Київ №466/5842/20
Верховний Суд колегією суддів третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого — ІВАНЕНКА І.В.,
суддів: ЛУГАНСЬКОГО Ю.М., ФОМІНА С.Б. —
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, на ухвалу Львівського апеляційного суду від 23.03.2021 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №*0442, за обвинуваченням Особи 1, Інформація 1, громадянина України, уродженця с.Вощанці Самбірського району Львівської області, який проживає за Адресою 1, зареєстрованого за Адресою 2, раніше не судимого, у скоєнні злочину, передбаченого ч.1 ст.369 Кримінального кодексу.
Зміст судових рішень і встановлені судами обставини
Шевченківський районний суд м.Львова вироком від 17.08.2020 визнав Особу 1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ч.1 ст.369 КК, та призначив йому покарання у вигляді штрафу в розмірі 2000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 34 тис. грн.
Згідно з вироком суду, речові докази, які визначені двома постановами слідчого від 9.06.2020, зокрема, речі, предмети, документи, які були виявленні та вилученні під час обшуку в автомобілі марки Volkswagen Passat, та сам автомобіль повернуто Особі 1. Скасовано арешт, який накладений ухвалами слідчого судді Галицького районного суду м.Львова від 12.06.2020 на гроші, речі та документи, які 9.06.2020 були вилучені під час проведення обшуку автомобіля, що належить Особі 1, та в службових приміщеннях за Адресою 3.
Як зазначено у вироку, Особа 1 9.06.2020 о 12:10 у приміщенні службового кабінету по вул. Замарстинівській, 233 в м.Львові надав голові ДУ ТМО МВС в Львівській області Особі 2, який є службовою особою, неправомірну вигоду в розмірі $1700 за сприяння у проходженні медичної військово-лікарської комісії та постановлення за результатами ВЛК висновку про наявність захворювання, пов’язаного з проходженням служби військовослужбовцями Особою 3, Особою 4, Особою 5 та Особою 6.
Ухвалою ЛАС від 23.03.2021 апеляційну скаргу прокурора задоволено частково. Вирок Шевченківського райсуду від 17.08.2020 змінено. Ухвалено вважати засудженим Особу 1 за ч.1 ст.369 КК до покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 н.м.д.г., що становить 8500 грн. У решті вирок залишено без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу апеляційного суду щодо Особи 1 і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції у зв’язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність.
Посилається на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно відмовив у задоволені його апеляційної скарги в частині конфіскації коштів в сумі $1700 в дохід держави, мотивуючи своє рішення тим, що прокурор у своїй апеляційній скарзі не ставив питання про конфіскацію грошей у сумі $1700 як предмету вчинення злочину, а просив конфіскувати їх на підставі п.1 ч.9 ст.100 Кримінального процесуального кодексу як знаряддя вчинення злочину, оскільки прокурор в апеляційній скарзі в прохальній частині просив апеляційний суд на підставі ст.100 КПК прийняти рішення щодо конфіскації в дохід держави 17 купюр номіналом $100, та не конкретизував вказані гроші як предмет чи знаряддя вчинення злочину.
У запереченні захисник Талалаєва О.Ю. просить касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Львівського апеляційного суду від 23.03.2021 щодо Особи 1 — без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до матеріалів кримінального провадження суд першої інстанції речові докази, які визнані такими постановами слідчого від 9.06.2020, а саме речі, предмети, документи, які були виявленні та вилученні під час обшуку в автомобілі марки Volkswagen Passat, та сам автомобіль повернув Особі 1.
Також місцевий суд скасував арешт, який був накладений ухвалами слідчого судді Галицького райсуду від 12.06.2020 на грошові кошти, речі та документи, які 9.06.2020 були вилучені під час проведення обшуку автомобіля, що належить Особі 1, та в службових приміщеннях за Адресою 3.
Прокурор, не погоджуючись із вказаним рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій ставив питання про скасування вироку місцевого суду та ухвалення апеляційним судом нового вироку з підстав необхідності конфіскації в дохід держави $1700 у порядку п.1 ч.9 ст.100 КПК, оскільки такі кошти, на думку прокурора, є знаряддям учинення злочину.
При цьому прокурор в апеляційній скарзі вказував, що Особа 1 визнав, що він власні кошти в сумі $1700 надав Особі 2 для вчинення ним дій з використанням свого службового становища, а тому ці кошти використовувалися як знаряддя вчинення злочину, і суд при ухваленні вироку повинен був вирішити питання про конфіскацію їх в дохід держави.
На думку колегії суддів касаційного суду, суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою прокурора, обґрунтовано залишив її в цій частині без задоволення, мотивувавши належним чином своє рішення та зазначивши підстави, з яких апеляційна скарга не може бути задоволена, а тому доводи касаційної скарги прокурора про неправильне застосування апеляційним судом закону про кримінальну відповідальність є безпідставними.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, Особу 1 визнано винним у наданні службовій особі неправомірної вигоди за вчинення службовою особою в інтересах третіх осіб дій з використанням службового становища. Його дії кваліфіковані за ч.1 ст.369 КК.
Враховуючи наявність у санкції вказаної частини статті Особливої частини КК покарання у виді позбавлення волі, виходячи з положень ч.1 ст.961 КК, спеціальна конфіскація у цьому випадку може бути застосована, чим виключається альтернативна можливість вирішення питання про вилучення вказаних коштів у власність держави в порядку інших правових процедур, зокрема й тих, що стосуються долі речових доказів.
Таким чином, за умови, що суд першої інстанції не ухвалив у резолютивній частині вироку жодного рішення щодо вказаних грошових коштів, лише скасувавши щодо них арешт, вирішення цього питання, як вірно просив прокурор у своїй апеляційній скарзі, могло бути здійснене апеляційним судом виключно шляхом постановлення нового вироку із застосуванням належної правової процедури, передбаченої законом, на підставі і в межах доводів апеляційної скарги прокурора.
Однак, як зазначалося, апеляційна скарга прокурора не містить посилань на положення стст.961, 962 КК, тобто не містить вказівки на необхідність застосування положень матеріального закону щодо спеціальної конфіскації, а містить натомість загальні посилання на необхідність конфіскації цих коштів в порядку положень ст.100 КПК, зокрема на підставі п.1 ч.9 ст.100 КК як знаряддя вчинення злочину.
Як вірно вказав апеляційний суд, відповідаючи на доводи поданої прокурором скарги, предметом злочину, передбаченого ч.1 ст.369 КК, є неправомірна вигода, під якою слід розуміти кошти або інше майно, переваги, пільги, послуги, нематеріальні активи, будь-які інші вигоди нематеріального чи негрошового характеру, які пропонують, обіцяють, надають або одержують без законних на те підстав. Тому гроші в сумі $1700 є предметом, а не знаряддям скоєння цього злочину.
Також й за змістом касаційної скарги прокурор ставить питання про необхідність визнання незаконним й таким, що підлягає скасуванню, рішення суду апеляційної інстанції саме у зв’язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність, не вказуючи на те, яке положення закону про кримінальну відповідальність було порушене апеляційним судом, а посилаючись натомість на положення стст.7, 100, 370, 414—414, 424, 425, 426, 427, 436, 437, 438 КПК, який є процесуальним законом.
Таким чином, враховуючи, що прокурором в апеляційній скарзі не була належним чином визначена правова процедура, в межах якої прокурор просив конфіскувати зазначені вище кошти в дохід держави, й крім цього містилося посилання на конкретну норму КПК, яка не підлягала застосуванню, на що слушно вказав апеляційний суд, й при цьому прокурор з указаних підстав ставив питання про погіршення становища обвинуваченого, висловлюючи прохання до апеляційного суду ухвалити новий вирок, суд апеляційної інстанції обґрунтовано відмовив у задоволенні такої апеляційної скарги <…>.
Керуючись стст.434, 436, 441, 442 КПК, ВС
Ухвалив:
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 23.03.2021 залишити без зміни, а касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій, — без задоволення.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
Чтобы не пропустить новости судебной практики, подписуйтесь на Телеграмм-канал "ЗиБ". Для этого кликните на изображение.
Материалы по теме
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!