Нет ЕСИТС — есть модули

ВРП безрезультатно требует от Минюста отмены исполнительных листов и упрекает чиновникам в отсутствии инициативы

После долгих месяцев бесполезной коммуникации с Министерством юстиции по поводу полноценного запуска Единой судовой информационно-телекоммуникационной системы Высшая рада правосудия пригласила оппонента, чтобы публично пристыдить и привлечь внимание к проблеме. Однако, похоже, никто не собирается разрубить этот гордиев узел.

Два роки на візу

Як відмітили у ВРП, хоч це й пройшло досить непомітно, але Рада таки затвердила положення про поетапне впровадження окремих підсистем (модулів) ЄСІТС. «З моєї точки зору, це шалений прорив, за 2 роки ми змогли це зробити», — розпочав відкрите засідання Координаційного комітету з питань реалізації та впровадження цифрового проекту у сфері правосуддя із сарказму в.о. голови ВРП Олексій Маловацький.

Розробити це положення можна було лише після змін у законодавстві, чого, власне, увесь цей час і очікували. Офіційну електронну адресу теж ще тільки мають запровадити. «Але в будь-якому випадку ми впоралися. І це буде серйозною відповіддю на пандемію, що знову, на жаль, наступає», — зазначив О.Маловацький.

Великого комплексу роботи — технічного, а не юридичного характеру — ще потребує запровадження діловодства. Адже навіть системи, що застосовують, наприклад, у ВРП, потребують концептуального доопрацювання чи повної заміни. На це також знадобиться чимало часу.

Наступними кроками (за сприяння Міністерства цифрової трансформації) має стати впровадження штучного інтелекту. «Позаяк ми вже оголосили, що переходимо на електронний документообіг, це необхідно: за цим майбутнє», — заявив очільник ВРП. Унормування теоретично-практичної бази чекає й кримінальне судочинство.

Нині положення допускає існування обігу й «паперової» справи. Рада готова сприймати із цього приводу критику, але поки що законодавство унеможливлює використання виключно електронної форми. Тож нині маємо такий собі гібрид. Та й саме положення про діловодство в судах також потребує переробки.

Своєю чергою заступник голови Державної судової адміністрації Сергій Чорнуцький зазначив, що затверджене положення врешті визначило можливість судів приймати й реєструвати документи в електронному вигляді.

Кошти на проект вичерпані

За його словами, це насправді знакова подія, адже дотепер через правову невизначеність деякі суди відмовляли у такій формі подачі. Тож, С.Чорнуцький окреслив функціонал трьох нових підсистем:

• в електронному кабінеті споживач матиме можливість зареєструватися й ідентифікуватися, аби отримати доступ до інших модулів;

• електронний суд дасть змогу з використанням електронного підпису формувати й подавати документи, а також тримати комунікацію із судом;

• із 4 жовтня відеоконференцзв’язок дозволить брати участь у засіданнях онлайн не лише з приміщень суду, як було дотепер.

Положення про ЄСІТС згодом має визначити й порядок авторозподілу. Е-суд для адвокатів вже реалізований і працює, правоохоронці зможуть долучитися до нього після затвердження спільного порядку з Офісом Генерального прокурора. У планах і відмова від оптичних дисків і перехід до централізованого збереження записів засідань.

«На жаль, у бюджеті 2021—2022 років коштів на розробку інших підсистем немає, тож нові модулі з’являтися не будуть. Але ми плануємо вдосконалювати ті, що є», — повідомив представник ДСАУ. Стартом до можливого подальшого фінансування може стати актуалізоване техніко-економічне обґрунтування, направлене й узгоджене Мінцифрою. Також від Міністерства чекають взаємодії з «Дією», аби там з’явилися судові рішення та виклики на засідання.

Представниця Мінцифри Оксана Літвінова звітувала, що впровадження даних сервісів у застосунку — на фінальній стадії — залишилось підписати спільний наказ з ДСАУ. Зрештою окреслені О.Літвіновою перспективи видавалися невтішними: ішлося про необхідність окреслити напрямки, які розбудовуватимуть власноруч, без залучення фінансування. Мовляв, це можливо.

Процес попереду результату

Проте реальна проблематика як привід для даної зустрічі, ініційованої ВРП, перемістилася в дещо іншу площину. Без правового регулювання залишається проблема виконавчих документів. О.Маловацький намагався спрямувати у цю площину нардепа Романа Бабія, який підключився до засідання онлайн як автор законопроекту про ЄСІТС, але марно.

Той говорив, що його більш непокоїть питання фінансування: «Тут треба докладати спільних зусиль ВРП та ДСАУ, адже є нарікання щодо неефективного використання коштів. Але ми маємо забути про минуле й рухатися вперед».

Тоді в.о. голови ВРП апелював до представника Мін’юсту, аби текст законопроекту, який уможливив би використання е-виконавчих документів, підготували вони. О.Маловацький нарікав, що за 2 місяці Мін’юст не направив жодних ініціатив до парламенту, хоча проблематика не нова — Єдиний реєстр виконавчих документів необхідний.

«Ми постійно відкладаємо старт. Розумію, що процес важливіший за результат. Аби підготувати рішення, необхідно 10 днів», — звернувся до Уляни Стефанюк очільник ВРП. «Коли буде спільний наказ із ДСАУ, державні та приватні виконавці зможуть знаходити інформацію в ЄСІТС», — намагалася відійти від теми представниця міністерства.

«Зараз немає ЄСІТС — є положення про функціонал окремих підсистем, — повертав у реальність чиновницю О.Маловацький. — Наказ не регулює правовідносини. Це межі законодавчої ініціативи. Якщо є проблема з визначенням яка норма має більший застосунок, це проблема не суддів. За реформу відповідає міністерство. Чому нічого не зроблено?»

Необхідність нового реєстру

Але, схоже, форма даного діалогу явно доводила, що комунікація Феміди з міністерством давно зайшла в глухий кут. «Я представляю директорат правосуддя. Донесу вашу позицію до Сергія Орлова, який опікується цифровою трансформацією», — відхрестилася від своєї місії У.Стефанюк.

«Не обіцяйте, а просто відправте документ. Зробіть роботу, а потім критикуйте». Керманич ВРП також закликав усунути виконавчі листи. Мовляв, ми наслідували виконання й накази з кодексу 1960-х. — Рішення, яке набрало сили має публікуватися в реєстрі, і ставати виконавчим документом. І тоді держава не буде нести відповідальність за виконання цих рішень». О.Маловацький зазначав, що накази й виконавчі документи має сенс залишити для виключних випадків.

Мовляв, кидати армію на виконання дріб’язкових завдань недоцільно. В.о. голови ВРП запитав у У.Стефанюк, який відсоток судових рішень виконується. Але та або розгубилася, або не знала. «4% — це ні про що», — обірвав тишу О.Маловацький. Він нарікав, що за таких обставин,отримати судове рішення — це навіть не 50% успіху. А звинувачують в їх невиконанні судову владу.

Уже в кулуарах очільник ВРП пояснював: аби остаточно перейти на цифровізацію, потрібно змінити закон «Про архівну справу». Адже за чинним законодавством суд зобов’язаний вести паперові архіви.

У ВРП переконані, що гроші — це остання проблема, що заважає повноцінному впровадженню електронного судочинства в країні. У межах електронного суду кошти потрібні хіба що на діловодство, адже воно застаріло.

У той час як ЗМІ вибивали з Ради відповідь, де вони братимуть гроші на сканери, над Фемідою нависла значно масштабніша проблема — відсутність будь-якого діалогу, глухість і некомпетентність тих, від кого залежить життя й рух уперед.