«Неофобам» вход воспрещен

Благодаря «Дія Сіті» фрилансеры в ИТ-сфере уйдут в небытие, а юристы научатся писать гиг-контракты

Все новые и новые цифровые решения в последнее время предлагает государство. Большинство из них — своеобразный ответ на проблемы. Проект «Дія Сіті» не стал исключением и обещает изменить правовые реалии ведения бизнеса в ІТ-сфере.

У контексті змін

Комітет Асоціації правників України з питань телекомунікацій, інформаційних технологій та Інтернету та офіс Національної інвестиційної ради провели обговорення, присвячене проекту «Дія Сіті» та закону «Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні», який ще перебуває на підписі в Президента.

На початку заходу голова IT-практики AEQUO, юридичний радник проектного офісу «Дія Сіті» Микита Полатайко зазначив, що існують різні думки щодо позиції гаранта стосовно цього закону. Але в цілому можна відзначити, що юридична спільнота також поділилася на два табори: одні підтримують такі зміни, а інші відчувають через них хвилювання.

На запитання, які ж принципово нові законодавчі тенденції запроваджує закон, ще один юридичний радник проектного офісу Марина Федоренко відповіла, що сам законопроект є ринковим. Тобто найважливіше, що вводиться його нормами, це засади набуття та втрати статусу резидента «Дія Сіті». Також уводиться ряд преференцій для резидентів. Податкова ж частина великого проекту поки що в процесі прийняття народними депутатами.

Але цікавим є те, що одна з новел цього законопроекту пов’язана з корпоративними відносинами: резидентам «Дія Сіті» дається можливість залучати у вигляді директора юридичну особу. Це, за словами правників, нова ідея для українського ринку. І не виключено, що з часом, після експериментів з її реалізацією на досвіді резидентів «Дія Сіті», така форма корпоративних відносин стане можливою і для решти компаній, які не є резидентами.

Також пропонується запозичення окремих інститутів англійського права для резидентів з іноземним елементом.

Канадсько-українські рішення

Новели самого проекту закону №4303 вже є важливими, не дивлячись на те, що цілісна концепція змін пов’язана з прийняттям ще ряду законопроектів, оскільки саме цими новелами запроваджується інструмент гіг-контрактів. Це інструмент залучення ІТ-спеціалістів резидентами «Дія Сіті», який був розроблений як відповідь на ті виклики й ситуацію, яка наразі склалася в ІТ-бізнесі.

По суті, як зазначили експерти, гіг-контракт — це така модель, яка поєднує в собі гнучкість цивільно-правового договору, але поряд з тим надає спеціалістам певні соціальні гарантії. Також із цією моделлю відсутні ризики перекваліфікації трудових відносин.

Чим же гіг-контракт відрізняється від тих договорів, які мають попит в ІТ-сфері тепер? Як пояснив М.Полатайко, гіг-контракт виписаний як договір про надання послуг, який відрізняється суб’єктним складом, але при цьому це не може бути формою підприємницької діяльності. Ті ж договори, які в переважній більшості складаються ФОПами, у 80% випадків не відображають усіх відносин між сторонами.

«Моя персональна думка полягає в тому, що гіг-контракт — це, по суті, визнання особливих умов, в яких наразі конкурує ІТ-бізнес», — додав М.Полатайко. За словами спікера, таким чином держава намагається наздогнати цим законом ті суспільні відносини, які вже є зараз.

Та як показав аналіз питань від правників, гіг-контракт викликає більше відповідей ніж питань у них самих. Зокрема, чому йдеться саме про «гіг-контракт»? Адже така нова термінологія доволі важко сприймається людьми. Та чи орієнтувались українські розробники проекту при впроваджені такого інструменту на аналогічні рішення за кордоном?

Юридичний радник проекту зізнався, що на початковому етапі роботи над документом дійсно були спроби зробити аналог канадської форми відносин працівника та роботодавця. Однак з часом правники зрозуміли, що ця історія в Україні не працюватиме, і потрібно шукати істотно нове рішення. Утім, початковий термін «гіг-контракт», що мав наслідувати канадську систему, вже прижився і залишився.

Утім, закордоном у ряді країн існують свої гіг-контракти і в Інтернеті у вільному доступі наявні навіть шаблони таких договорів. Іноземні договори такого формату переважно зводяться до переліку питань та відповідей «так/ні» або необхідності підкреслити потрібне формулювання. Власне, заповнення такої своєрідної «анкети» і вважається підписаним гіг-контрактом.

Свобода договору

Продовжуючи розмову про такі загадкові гіг-контракти, правники зупинились і на обговоренні його окремих правових аспектів. Так, судячи з норм законодавства, навіть після втрати статусу резидента Дія Сіті, укладені гіг-контракти діятимуть ще протягом трьох місяців. Та на питання до юридичних радників проекту про те, що ж відбувається з контрактом протягом цього часу і після його спливу, вони впевнено відповіли, що для такого контракту не змінюється нічого, крім нюансів оподаткування.

Дійсно, однією з підстав припинення гіг-контракту є якраз підстава втрати статусу резидента. Однак логіка в тому, що цей закон дає додаткові можливості й для інвесторів. Відповідно, нерезиденти втрачають преференції.

Утім, не зовсім зрозумілим, навіть для юристів, які практикують в ІТ-сфері, залишилось те, як же відрізнити гіг-контракт від тих контрактів, які можна укладати зараз. А з тим і як саме скласти такий контракт самому юристу? Що, крім слова «гіг-контракт», у його шапці має бути включено для того, щоб відрізнити його від всього іншого? І чи не було ідеї створення модельних договорів для того, щоб правники принаймні на початкових етапах мали зразок для оформлення?

Як пояснила М.Федоренко, дійсно була ідея, аби Мінцифри запропонувало зразки такого контракту, однак це не знайшло підтримки в індустрії.

У правників виникло запитання й щодо підсудності спорів за гіг-контрактами. Адже якщо вони будуть розглядатись у цивільному судочинстві, то з урахуванням строків розгляду чи не ставить Україна у незручне становище тих інвесторів, яких мала бажання цим проектом залучити? Утім, як зазначили юридичні радники проекту, при написанні документа доводилося виходити з реалій судової системи України. Хоча, на думку М.Полатайка, теоретично можна було б передати розгляд таких спорів третейським судам, які в Україні як інституція чомусь не склались.

А поки юристи намагаються призвичаїтися до нових тенденцій на ринку та чекають реакції Президента на означений закон, ті, хто називав себе фрилансерами, судячи з усього, можуть починати позиціонувати себе як гіг-спеціалісти.