Председатель Высшего совета правосудия Андрей Овсиенко:

«Чтобы предоставить кому-то полномочия контролировать ВРУ, надо менять Конституцию»

Так называемые рекомендации послов G7 по судебной реформе по сути дублируют обязательства, которые взяла на себя Украина в меморандуме с Международным валютным фондом в части предварительного отбора кандидатов в члены Высшего совета правосудия. Почему именно на этот орган сегодня нацелено острие внимания наших международных партнеров и каковы перспективы воплощения в жизнь этих установок? Об этом «ЗиБ» поинтересовался у председателя ВСП Андрея Овсиенко.

— Як ви розцінюєте наполегливу вимогу щодо перевірки доброчесності діючих членів ВРП? Це недовіра з боку наших міжнародних партнерів до когось особисто чи намагання провести до органу суддівського врядування «потрібних» людей?

— Можна лише здогадуватися про справжні мотиви подібних ініціатив. Як на мене, проблема створена штучно і до неї цілеспрямовано підігрівається інтерес як всередині країни, так і ззовні.

Сьогодні немає підстав говорити про недоброчесність членів ВРП. Рада створена у 2017 році внаслідок судової реформи. У 2019-му склад органу істотно оновився. Суб’єкти делегування членів ВРП — парламент, Президент, з’їзд суддів, з’їзд адвокатів, всеукраїнська конференція прокурорів і з’їзд науковців — самостійно оцінюють кандидатів на доброчесність та професійну етику. Повторна оцінка доброчесності чинного складу ВРП ставить під сумнів законність вже проведеного обрання/призначення та підриває авторитет інституцій/осіб, які обрали/призначили членів ВРП.

Члени ВРП, які є суддями, пройшли усі види перевірок, у тому числі кваліфікаційне оцінювання. Повторна перевірка ставить під сумнів легітимність таких процедур. Інших членів ВРП також перевірили — на відповідність вимогам і обмеженням, що висувалися до членів Ради. Вони пройшли спеціальну комплексну перевірку, перевірку, передбачену законом «Про очищення влади», тощо. Крім того, на постійній основі здійснюється контроль фінансових операцій національних публічних діячів, до яких належать члени ВРП та ВККС.

З 2016 року всі члени цих органів упродовж своєї каденції подають відкриті щорічні декларації, повідомлення про зміну майнового стану. Також всі члени ВРП і ВККС подають додатково декларацію про родинні зв’язки та декларацію доброчесності.

До речі, запровадження перевірки членів ВРП незалежною Комісією з питань доброчесності вже було предметом уваги з боку Конституційного Суду, який зазначив, що повноваження комісії щодо контролю за діяльністю членів Ради не мають конституційної основи. На рівні Основного Закону не передбачена можливість створення органів та установ для перевірки членів конституційного органу державної влади. Щоб надати комусь повноваження контролювати ВРП, треба змінювати Конституцію.

Крім того, критерії доброчесності на законодавчому рівні до цього часу не визначені. Саме через це з’являються маніпуляції та безпідставні звинувачення.

— Якою є реальна мета виконання таких рекомендацій — підвищення довіри українців до судової системи чи повний її контроль з боку зовнішніх центрів впливу?

— Довіру руйнують постійні безсистемні зміни законодавства і ускладнення роботи судової влади через кадрові фільтри, раптові і непрогнозовані реорганізації органів суддівського врядування, постійне ускладнення доступу до правосуддя. Більшість тих, хто особисто стикався з роботою судів, довіряють їм.

— Чи є ризик, що через такі рекомендації невдовзі буде заблокована і робота чинного складу Ради внаслідок необрання з’їздом суддів 4-х нових членів ВРП?

Повноваження конституційного органу не можуть припинятися у спосіб, не передбачений Основним Законом. Венеціанська комісія неодноразово вказувала, що оновлення законодавства, запровадження нових процедур не варто використовувати як засіб для припинення строку повноважень осіб, обраних або призначених за Конституцією. У висновку до законопроекту №3711 вона вказала на те, що претензії до окремих представників судової влади не можуть бути підставою для реформування самих інституцій.

Будь-які пропозиції залишаються пропозиціями, допоки не будуть імплементовані у національне законодавство.

— Чи прийнятною, на вашу думку, є пропозиція залучити до формування органів суддівського врядування представників міжнародних організацій?

— Конституція чітко говорить про те, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ. Саме народ згідно з Основним Законом здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та місцевого самоврядування.

До того ж Конституція не передбачає можливості обмеження державного суверенітету чи зміни способу реалізації громадянами народовладдя.

У чинних законодавчих процедурах формування складу ВРП враховано абсолютну більшість зауважень і пропозицій міжнародних експертів, що дає можливість стверджувати про їхню відповідність основним європейським стандартам.

Міжнародні партнери згідно з тими ж європейськими стандартами можуть мати виключно дорадчу функцію у формуванні державних органів. А діяльність створених за їхньою участю різноманітних комісій повинна мати носити тимчасовий характер. Саме на це вказала Венеціанська комісія у своєму висновку щодо змін до законодавчих актів, які регулюють статус Верховного Суду та органів суддівського врядування: «Важливо зазначити, що такі органи повинні бути створені на перехідний період до досягнення запланованих результатів. Постійне існування такої системи може порушити питання конституційного суверенітету».

ВРП наділена широким спектром конституційних повноважень, використання яких у недобросовісних цілях може бути потужним інструментом впливу на суддів та призвести до порушення балансу влади в цілому.