Палки в колеса назначениям

Препятствием на пути к мантии могут стать даже неэтичные выражения

Собеседования с судьями продолжаются и становятся все горячее. Некоторых кандидатов подводят нервы и они выражают все, что накипело в душе, у других было так много неудачных попыток получить работу, что они смирились.

Розійшлися в розрахунках

Першим, хто не дістав рекомендації, став Валентин Гомада, який мав обійняти посаду в Ленінському районному суді м.Харкова. У 1990-х він працював 3 роки слідчим. Потім подався викладати адміністративне право в Харківський національний університет внутрішніх справ, де пробув ще 3 роки. Напевне, мріючи про посаду судді, він став консультантом з кадрової роботи в одному з харківських судів.

«Це відносилося до юридичного стажу? Консультант з кадрової роботи?» — здивувався член Вищої ради правосуддя Андрій Маловацький. «Звичайно», — запевнив В.Гомада.

Утім, і в суді чоловік довго не затримався й вирішив податись у приватну фірму, де працював юристом. А.Маловацький нарахував 2 роки на цій посаді, однак кандидат упевнений, що працював там 3 роки.

На перший конкурс він подав свою кандидатуру ще у 2011-му. «У 2011 році у вас ще не було 5 років юридичного стажу», — стверджував А.Маловацький. «Було», — заперечив В.Гомада.

Чому така різниця в підрахунках — не відомо. Схоже, членові ВРП вдалося переконати колег, що кандидатові таки бракує стажу роботи юристом, а консультант із кадрової роботи до юриспруденції має доволі далекий стосунок. Тож рекомендацію В.Гомаді вирішили відкласти.

Скарга підставної старенької

Відклали й питання щодо Валентини Богатченко, яка претендує на посаду у Вугледарському міському суді Донецької області. Адже ВРП отримала скаргу на неї, а та у свою чергу, пишучи відгук, висловила все, що думає про правосуддя.

«Чи знайома вам громадянка Симененко В.А.?» — було перше запитання члена ВРП Миколи Худика до кандидатки. «Ні, не знайома», — відповіла та. Довідавшись ім’я автора скарги, вона зробила запит у сільську раду, на території якої проживає ця особа, і з’ясувала, що бабусі вже 91 рік. Старенька мешкає в будинку для літніх людей і вже нікого не впізнає, не спілкується з людьми. Через свій стан та вік, а також через відсутність конфліктів чи спірних інтересів із кандидатом бабуся вочевидь не могла самостійно написати скаргу. Хтось зробив це, скориставшись її ім’ям, щоб не називати свого, і у своєму відгуку на скаргу В.Богатченко написала «якась Симененко».

«Ви з’ясували, що така особа існує, і при цьому у відгуку пишете «якась». Ви вважаєте, що це етично? — поцікавився член ВРП. — А зміст скарги ви називаєте безглуздим, абсурдним та маячнею. Таке припустимо?»

«Чи припустимо, що це маячня? Але це дійсно обмовляння та наклеп», — відповіла В.Богатченко.

Кандидат припустила, що авторами скарги могли бути сільська рада, що була учасником процесу, в якому вона виступала як адвокат. Можливо, цей конфлікт і вилився у «скаргу» від бабусі, і, на думку жінки, до цього причетні представники протилежної сторони.

«Ви у своїх поясненнях робите висновок, що ваше призначення може ускладнити діяльність адвокатів. Прізвища я не буду називати, але ви їх зазначаєте. Що ви мали на увазі? — поцікавився член ВРП. — Як ваша професійна діяльність може ускладнити чи спростити професійну діяльність адвокатів?»

Можливо, М.Худик побоювався, що у разі призначення кандидатки на посаду на всіх місцевих адвокатів чекає жорстока вендета за спробу зіпсувати жінці кар’єру.

«Тому що я є принциповою особою, з якою неможливо буде домовитись із будь-яких питань, а вони звикли домовлятись і обіцяти людям, що із суддею вони на короткій нозі й вирішать будь-яке питання», — відповіла В.Богатченко.

— А ви вважаєте, що до цього там були безпринципні судді, з якими домовлялись? — напосідав М.Худик.

Однак відстоювати свою думку В.Богатченко не стала й сказала «ні».

«У відповіді на скаргу ви сказали, що професія судді — це дуже гарна планка для юриста, яку ви собі поставили і до якої дуже довго йдете, не маючи зв’язків, родичів або будь-чого, крім самої себе, власного розуму та великого досвіду роботи. Можете прокоментувати, що ви мали на увазі про зв’язки та родичів?» — допитувався член ВРП.

— Мій батько помер, мама — пенсіонерка. Жоден із моїх близьких родичів не працює у сфері юриспруденції. Я перебувала в резерві на зайняття вакантних посад суддів із 2010 року.

— А ви вважаєте, що для того, щоб зайняти посаду судді, необхідно мати зв’язки, родичів або щось інше, крім самої себе і власного розуму?

— У когось, можливо, це родинне, — відповіла В.Богатченко.

— Чому ви це написали не в мотиваційному листі, а у відповіді на скаргу? Краще б зосередилися на обставинах та їх спростуванні.

— Мені нічого спростовувати, — запевнила кандидатка.

— Навіщо тоді ви починаєте звинувачувати інших та возвеличувати себе? — здивувався член ВРП.

Зрештою після тривалого обговорення члени ВРП вирішили відкласти цю справу до кращих часів.

Процедура переведення

Колишній суддя Господарського суду АР Крим Антон Пукас утратив роботу через те, що суд припинив своє існування. Однак ніщо йому не завадило спробувати себе на посаді аналогічного суду на території, підконтрольній Україні. І Вища кваліфікаційна комісії суддів подала до ВРП рекомендацію про призначення чоловіка до Господарського суду Черкаської області.

Утім, виявилося, що не все так ідеально. Адже ВККС визнала, що Господарський суд АР Крим припинив свою діяльність, однак забула написати про можливість переведення. Натомість рекомендувала призначити законника на аналогічну посаду.

«Я вважаю, що рекомендація внесена з порушенням вимог закону, обставини викладені не в тому порядку, який передбачає переведення, тому пропоную залишити її без розгляду та повернути до ВККС», — висловив свою позицію голова ВРП Андрій Овсієнко.

Кандидат А.Пукас розповів про свої поневіряння з моменту, коли втратив роботу. Він неодноразово звертався з листами до ВККС та ВРП, однак все марно. ВРП стоїть на своїй позиції та відхиляє рекомендації, дані А.Пукасу.

«Ми дійсно отримували різні рекомендації, у тому числі про переведення до Господарського суду м.Києва», — визнав А.Овсієнко.

Однак зміни в законодавстві та інші нездоланні обставини перешкоджають призначенню кримського судді. Цього разу останні знову перемогли, і рекомендацію повернули до ВККС.