Недееспособный директор

Судью наказали за то, что мотивировала определение решением, которое не вступило в законную силу

Иностранная компания, которая на территории нашего государства производит электроэнергию, поставляла ее сельскохозяйственному предприятию. Но, чтобы получить оплату, иностранцам пришлось обращаться в международный арбитраж. Впрочем, его решение запросто перечеркнула первая инстанция.

Усемогутність першої інстанції

Як з’ясувалося, погана звичка не платити за комунальні послуги псує життя не лише звичайним власникам квартир. Підприємства також часто ухиляються від розрахунку за спожиту енергію, а доступ до кваліфікованої юридичної допомоги дає їм змогу не платити цілком законно. Або майже законно.

Наприкінці листопада минулого року дисциплінарна палата відкрила провадження проти Ірини Макаренко з Шевченківського районного суду м.Києва. Причиною стала справа за заявою сільськогосподарського товариства про скасування рішення Міжнародного комерційного арбітражного суду при Торгово-промисловій палаті України. Він свого часу прийняв рішення на користь іноземної компанії, яка на території нашої держави розвиває «зелену» енергетику. МКАС дозволив компанії стягнути із сільськогосподарського підприємства борги, однак останньому це не сподобалось.

І.Макаренко задовольнила заяву сільгосптовариства та скасувала вердикт арбітражного суду про стягнення боргу. Проаналізувавши рішення законниці, дисциплінарна палата дійшла висновку, що в ньому відсутні мотиви прийняття або відхилення аргументів сторін щодо суті спору. Також ДП припустила, що жінка допустила поведінку, яка порочить звання судді, підриває авторитет правосуддя, а також умисно або внаслідок недбалості порушила права людини.

Проте законниця не погодилась із цим. У своїх письмових поясненнях вона заявила, що керувалася нормами Цивільного процесуального кодексу в редакції, чинній на день винесення ухвали. Адже згідно із ч.4 ст.389⁵ ЦПК рішення міжнародного комерційного арбітражу може бути скасоване з підстав, передбачених міжнародним договором України або законом «Про міжнародний комерційний арбітраж». А ці акти передбачають можливість скасувати рішення в разі недієздатності однієї зі сторін або якщо угода була недійсною за законом.

У провадженні заявник довів, що особа, яка підписувала контракт, не мала на це повноважень. Адже обов’язки тодішнього директора підприємства не передбачали представництва юридичної особи.

Причому директор не мав права представляти сільгосппідприємство теж із вини суду, але іншого, розташованого в Одеській області. Адже той суд за заявою підприємства відкрив справу й визнав директора таким, який не мав повноважень підписувати контракти. При цьому той самий суддя розглядав справу за позовом тієї ж енергетичної компанії про примусове виконання рішення арбітражу.

Звісно ж, апеляційна інстанція скасувала ухвалу І.Макаренко, заявивши, що суддя не звернула уваги на той факт, що рішення набуває законної сили після того, як спливає час, відведений на подання апеляційної скарги. Тобто мотивом прийняття ухвали стало рішення іншого судді, яке ще не набрало законної сили.

Негативні наслідки не настали

На свій захист суддя заявила, що представник енергетичної компанії на судовому засіданні не заявляв про оскарження долученого до справи рішення. Неподання апеляційної скарги підтверджує ухвала Апеляційного суду Одеської області, згідно з якою вперше апеляційна скарга була подана через місяць, але її повернули через порушення процедури.

У своїх поясненнях законниця вказала на те, що «під час розгляду справ, пов’язаних зі скасуванням рішень Міжнародного комерційного арбітражного суду, суд не має права втручатися в оцінку доказів, що були предметом розгляду арбітражного суду, однак безумовною підставою для скасування такого рішення, на її думку, є наявність доказів того, що під час підписання контракту особа, яка вчиняє правочин, не мала необхідного обсягу цивільної дієздатності».

Також І.Макаренко звернула увагу на той факт, що представник енергетичної компанії не заперечував, що повноваження директора були обмежені, але наполягав, що контракт дійсний, адже його прийняли сторони. Крім того, І.Макаренко не отримувала клопотань про відкладення розгляду справи, а коли оголошувала ухвалу, представник виробника енергії не сперечався щодо незаконності чи неправильності рішення.

Служителька Феміди загалом залишилася задоволеною своєю роботою. Вона не допустила недбалого ставлення, а, оскільки сторона успішно оскаржила рішення в апеляційній інстанції, негативних наслідків також не настало.

У рішенні апеляційного суду йдеться про таке: «У пп.8.1, 8.2 указаного контракту сторони передбачили, що всі спори, розбіжності або вимоги, які виникають за цим контрактом або у зв’язку з ним, у тому числі ті, що стосуються його виконання, порушення, припинення або недійсності, підлягають вирішенню в МКАС при ТПП України відповідно до його регламенту українською мовою у складі одного арбітра в м.Києві. Правом, яке регулює даний контракт, є матеріальне право України. Рішення арбітражу буде виступати кінцевим та обов’язковим для двох сторін».

На думку апеляційної судової ланки, перша інстанція залишила поза увагою положення ч.3 ст.92 Цивільного кодексу, відповідно до якої у відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юрособи не має юридичної сили, крім випадків, коли юрособа доведе, що третя особа знала чи не могла не знати про такі обмеження. Що ж стосується іноземців, які так необачно інвестували у виробництво енергії на території України, то вони просто не могли знати, що директор підприємства не має права підписувати контракти на певні суми. І можливості дізнатися про це компанія не мала.

Таким чином, при укладенні контракту виробник енергії діяв добросовісно й не повинен нести збитків через недобросовісну поведінку директора, який мусив забезпечити належне підписання контракту відповідно до вимог статутних документів та закону. Іноземні підприємці не мають починати співпрацю з українськими з перевірки доброчесності замовника послуг.

Відповідно до ст.5 закону «Про міжнародний комерційний арбітраж» ніяке судове втручання не повинне мати місця, крім випадків, передбачених законом. За втручання в правовідносини сторін щодо розгляду спору арбітражем, який дотримався всіх визначених законодавством процедур, суддю вирішили покарати.

На засіданні Вищої ради правосуддя жінці не вдалося добитися пом’якшення. І.Макаренко вліпили сувору догану.

Суддя, який свого часу визнав директора підприємства недієздатним, також дістав догану. Адже він добре знав, що суд, в якому він працює, розглядає справу про виконання рішення МКАС у цій справі. В установі є електронна система документообігу, і кожну справу реєструють, чітко зазначаючи сторони та предмет розгляду.

Незважаючи на це, одеський законник не тільки відкрив провадження та задовольнив заяву, а й не залучив до участі зацікавлену особу — виробника енергії. У скарзі на обох суддів ішлося про те, що іноземна енергетична компанія довідалася про існування рішення під час засідання Шевченківського районного суду, коли І.Макаренко винесла ту злощасну ухвалу.