Неправомерные обязательства

Как предприятию взыскать с налоговиков понесенные убытки

Недавно в Налоговый кодекс были внесены изменения, предусматривающие персональную ответственность должностного лица и его руководителя в случае неправомерного начисления налоговых обязательств. Однако реально ли защитить свои права и получить возмещение от государства?

Підстави для корупції

Актуальними залишаються питання незахищеності платника податків від зловживань з боку органів контролю своїми повноваженнями. Провадячи господарську діяльність, платники часто потерпають від порушень законодавства внаслідок здійснення податкового контролю посадовими особами органів Державної фіскальної служби.

Сприяє цьому необізнаність платника, недосконалість положень податкового законодавства, нечітке врегулювання Податковим кодексом окремих процедур, неоднозначність судової практики та відверте зловживання органів контролю, що вже стало закономірністю.

Так, органи ДФС спрямовують свою діяльність на запобігання вчиненню суб’єктами господарювання порушень податкового законодавства. Згідно з п.61.1 ст.61 ПК органи контролю вживають заходів податкового ревізування з метою контролю за правильністю нарахування, повнотою та своєчасністю сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових і касових операцій, патентування, ліцензування й іншого законодавства.

Протиправний вплив

Одним зі способів здійснення податкового контролю є проведення перевірок. Відповідно до п.75.1 ст.75 ПК органи контролю мають право проводити камеральні, документальні (планові чи позапланові, виїзні чи невиїзні) і фактичні перевірки. Однак на практиці такий контроль перетворюють на засіб впливу й тиску на платників податків.

Зловживання посадовими особами органів ДФС своїми повноваженнями полягає в недобросовісному їх здійсненні та заподіянні шкоди правам і законним інтересам платників податків. Особливо гостро нині постало питання порушень податківцями законодавства під час призначення та проведення фактичних або виїзних документальних перевірок.

Під час таких заходів платники є максимально вразливі й незахищені, оскільки процесуальний порядок здійснення контролю нечітко прописаний, що вводить громадян в оману й тим самим створює можливості для зловживання посадовими особами органів ДФС своїми повноваженнями.

Каральний ухил

Проведення перевірки без наявності на те встановлених законом підстав, неправомірне застосування адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання платником податків його обов’язків, неможливість оскарження факту призначення перевірки в разі допуску до проведення такої — усі ці обставини порушують права та законні інтереси платників, яскраво ілюструють їхню вразливість і незахищеність від зловживань органів контролю.

Податкове законодавство дає змогу зробити висновок, що воно має каральний ухил і, на відміну від адміністративної відповідальності, не знає інституту диференціації відповідальності та стягнень залежно від обставин учиненого, а також суб’єктного складу правопорушення. Зазначене, очевидно, йде врозріз із практикою Європейського суду з прав людини, що можливо проаналізувати залежно від кількості судових рішень, винесених саме на користь українських платників податків.

Разом з тим відчувається глибокий перекіс податкової відповідальності в бік захисту державних інтересів, що нагадує часи радянського законодавства, де державна власність була більш захищена, ніж приватна. Зокрема, відсутня відповідальність фіскальних органів або органів казначейства за неповернення або несвоєчасне повернення платнику податків помилково переказаних чи переплачених коштів, за прийняття незаконних рішень про нарахування чи донарахування податкових платежів та інші зловживання правами.

Невпевнена відповідальність

Що стосується відповідальності посадових осіб, то вони зобов’язані дотримуватися Конституції та діяти виключно згідно з кодексом, законами України та іншими нормативно-правовими актами (пп.21.1.1 п.21.1 ст.21 ПК).

Відповідно до ст.65 закону «Про державну службу» від 10.12.2015 №889-VIІI підставою для притягнення державного службовця до дисциплінарної відповідальності є вчинення ним проступку, тобто допущення протиправної дії або бездіяльності чи прийняття рішення, що полягає в невиконанні або неналежному виконанні своїх посадових обов’язків та інших вимог, установлених цим законом та іншими нормативно-правовими актами, за що до нього може бути застосоване дисциплінарне стягнення.

Окремо зазначимо, що відповідно до пп.10 п.9 «Прикінцевих та перехідних положень» Бюджетного кодексу посадові та службові особи органів державної влади, дії яких завдали шкоди, що відшкодована з бюджету, несуть цивільну, адміністративну та кримінальну відповідальність згідно із законом.

Персональні санкції

Законом «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо покращення інвестиційного клімату в Україні» п.21.2 ст.21 ПК було доповнено пп.21.2.1, яким розширено відповідальність органу контролю за прийняття неправомірного рішення. У цьому підпункті передбачено, що за прийняття неправомірного рішення, яким визначаються податкові (грошові) зобов’язання платнику податків, посадова (службова) особа органу контролю, яка прийняла таке рішення, а також безпосередній керівник такої посадової особи несуть відповідальність згідно із законом. Неправомірні дії працівників ДФС у багатьох випадках призводять до збитків суб’єктів господарювання.

Згідно із законодавством (стст.1166, 1167, 1174 Цивільного кодексу) особа, якій завдано шкоди в результаті порушення її цивільного права, має право на відшкодування. У п.21.3 ст.21 ПК передбачено, що «шкода, завдана платнику податків неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю посадової або службової особи контролюючого органу, відшкодовується за рахунок коштів державного бюджету, передбачених для фінансування цього органу...»

Повернути сплачене

Відповідно до норм ЦК реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв’язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які вона понесла або буде змушена зробити для відновлення порушеного права. Винесення податкового повідомлення-рішення завжди пов’язане зі збільшенням грошових зобов’язань платника. Отже, воно спричиняє підприємству реальні збитки.

Наведу один приклад. Саме до таких висновків прийшов Київський апеляційний господарський суд, розглядаючи справу №911/1361/16, в якій підприємство оскаржило податкові повідомлення-рішення до адміністративного суду. У результаті ППР були скасовані, а сплачені за ними кошти підлягали поверненню. Підприємство також звернулося до господарського суду з позовом про стягнення збитків у вигляді процентів за користування кредитною лінією. У суді його представникам удалося довести причинно-наслідковий зв’язок між протиправною бездіяльністю податкового органу та понесеними збитками, що дозволили повернути не тільки надлишково сплачені кошти, а й стягнути реально понесені збитки.

Водночас питання про особисту відповідальність посадових осіб так і залишаються відкритими.