Собеседование «на коня»,

или Заключительный этап допуска к «верховной» должности: второй выстрел на поражение

По итогам собеседований с кандидатами в кассационные инстанции из почти 200 желающих пополнить ряды Верховного Суда Высшая квалификационная комиссия судей в партнерстве с общественным советом добропорядочности выявила способность осуществлять правосудие у 39. Коллегии, как те оценщики на талант-шоу, сказали им заветное «Да». Осталось лишь закрепить его согласием всех членов комиссии, чему и была посвящена текущая неделя работы органа.

Безхмарна пленарність

Порядок тижневий у ВККС мав би початись зі співбесіди, анонс якої не залишив громадськість байдужою. Підтверджувати право здійснювати правосуддя у ВС мали всім відомі колишні представники Вищого господарського суду та кандидатка від адвокатської спільноти, біля доброчесності яких поставили знак питання. Очікувана трансляція спочатку запізнювалась, а потім і зовсім зникла.

Як повідомила пізніше прес-служба ВККС, співбесіда того дня не продовжилась, питання зняли з розгляду, бо на те були причини. Втім, на пленарних засіданнях — останньому пропускному пункті оцінювання, де підтверджувався допуск після співбесід, також не обійшлося без несподіванок.

Сама по собі процедура нічим не відрізнялася від спілкування кандидатів з колегіями, але першого дня після делікатних квартирно-автомобільних запитань претендентам не загрожувала відмова. На другому засіданні щодо рішень колегій комісії, ухвалених у межах конкурсу на зайняття вакантних посад у касаційних судах, вочевидь щось пішло не так. Хоча, здавалося б, його назва не залишала альтернативних варіантів.

Дайджест спроможно-доброчесних

Інколи для сумнівних, на перший погляд, деталей є цілком логічне пояснення. Як-от у майже судді Касаційного господарського суду Олексія Бринцева. Спочатку кадровики цікавилися його родинними зв’язками, адже батько — екс-суддя Конституційного Суду, сестра та зять — представники прокуратури, колишній тесть — колишній народний депутат пов’язаний із колишнім українським гарантом. Між першим та останнім вбачався зв’язок, бо до призначення суддів конституційної юрисдикції Президент має безпосередній стосунок.

Але не у випадку Василя Бринцева, який не став перепоною для отримання сином найпочеснішої мантії. Навіть ГРД у новій редакції свого висновку не згадала всі майнові нюанси, які могли б характеризувати суддю з негативного боку. Адже він зумів підтвердити відповідність набуття статків усім нормам закону та моралі.

Ще одним підтвердженням другої вдалої спроби участі у конкурсі, яка може спростувати негативний висновок ГРД, стала ситуація з Валерієм Картере. Ще минулого року екс-судді ВГС інкримінували втручання у авторозподіл справ. На пленарному засіданні комісії йому поставили лише кілька тривіальних запитань, серед яких — зв’язок із колишньою колегою, який супроводжувався видачею нею довіреності на авто для сестри кандидата.

Ефекту «відстрілювання» від запитань як членів колегій, так і представників ГРД на затверджувальному засіданні не спостерігалося. Тому кваліфікаційний вестерн змінився на твір нудного жанру. Як правило, після зачитування інформації про претендентів на звання «верховників» їх відпускали, отримавши одну-дві короткі відповіді. Серед них популярною була: «Під час співбесіди я надав/надала відповіді на всі запитання».

Підтримка буває різною

Перший же учасник другого пленарного засідання стосовно рішень колегій ВККС раптово покинув конкурс. Причини для цього, на думку знавців проблем із деклараціями, нетипові. Вбачається, що родичі судді та прокурори — прийнятна історія для кандидатів, а от донька-адвокат може зашкодити впевненості у доброчесності батька, якщо відомості про неї не зазначені в декларації. Таким чином, суддя Північного апеляційного господарського суду Анатолій Верховець, який не указав про доньку в анкеті претендента на звання судді ВС, потрапив під приціл ГРД.

Другою вагомою причиною надання негативного висновку стали проблеми з акціями «Укрнафти», якими суддя володіє. Отримує за них емітент, за його словами, небагато, проте клопоту з ними вистачає, а позбутися «цього добра», як того вимагають умови конкурсу, не так і просто. Те, що такий вердикт ГРД не є остаточним табу на його суддівство, не допомогло змінити думку комісії про його неспроможність здійснювати правосуддя у ВС.

Втім, страшне слово «акції» не для всіх може означати фінал конкурсу. Після відмови А.Верховцю його місце зайняла суддя Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ Єлизавета Євграфова. До речі, теж донька колишнього судді КС — нині покійного Павла Євграфова. Після розвіювання сумнівів у прозорості нерухомості в неї також виявили цінні папери із флером незрозумілості. Здавалося б, ефект дежавю, але Є.Євграфова залишається лідером конкурсу. Комісія з’ясувала, що акції, які їй подарували батьки у 1998 р. і які потрібно було відчужити, насправді є приватизаційними майновими сертифікати, що, певно, до цієї категорії не належать.

Не відповідає вимогам до представника касаційної установи, за повторною оцінкою комісії та ради, суддя Сьомого апеляційного адміністративного суду Тетяна Сапальова. Вона потрапила в капкан обмеження прав громадян на мирні зібрання, хоча її контраргументи, що полягали в оцінці обставин справи, начебто виправдовували її рішення. Але навіть припущення щодо можливого порушення Конституції, виявляється, може бути занадто важким злочином. І слова вже екс-кандидата: «Дозвольте зауважити, що я кажу правду» — не посприяли підтримці попереднього рішення колегії.

Можна дійти висновку, що етап підтримки рішень колег не такий уже й небезпечний, як самі співбесіди. Втім, не зрозуміло, чому відповіді на одні й ті ж запитання від представників одного органу спочатку отримують позитивні висновки, а за крок від фіналу ситуація кардинально змінюється. Одне можна сказати точно: що глибше кадровики занурюються у біографії кандидатів, то більше помилок спливає. Але правильно виправдати свої вчинки вміє не кожен.