Никого не посадят

Прокурора не повысят, потому что он склонил суд к смягчению приговора

То, будешь или нет ты нести ответственность за нарушение, зависит от лиц, которые тебя защищают и обвиняют. Если очень повезет, то даже государственный обвинитель может оказаться наилучшим защитником.

Корупція чи афера?

У квітні до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів надійшла скарга на прокурора Київської місцевої прокуратури №8 Ростислава Коркуну від прокурора м.Києва Романа Говди.

Р.Коркуна затвердив обвинувальний акт щодо службової особи, яка здійснила розтрату майна й підроблення документів, та направив його до Святошинського районного суду м.Києва. Суд визнав обвинуваченого винним та призначив покарання у вигляді 5 років обмеження волі з трирічною забороною обіймати відповідальні посади. І з огляду на позитивну характеристику особи визначив, що для виправлення буде достатньо й умовного покарання.

Проте Р.Говді це не сподобалось, і він звинуватив Р.Коркуну в неналежному виконанні обов’язків. Хоч останній начебто орієнтував суд на призначення винному 5 років тюрми, корупціонер за ґрати не потрапив. Ще й зіпсовано статистику: у звіті про стан протидії корупції правопорушення не обліковано.

Крім того, Р.Коркуна не подав довідки про результати судового розгляду цієї справи на підпис керівнику місцевої прокуратури та не оскаржив вирок в апеляційному порядку. Відповідно, довідка не потрапила до Прокуратури м.Києва, і там також не змогли оскаржити рішення. Хоча законодавство зобов’язує забезпечити оскарження незаконних судових рішень в апеляційному, касаційному порядку та за нововиявленими обставинами до Верховного Суду.

На свій захист Р.Коркуна на засіданні дисциплінарної комісії заявив, що не вважає злочин, який він розслідував, корупційним. Адже йдеться про працівницю банку, яка уклала кредитні договори з фіктивними особами на суму 162844 грн. Корупція в такому випадку відсутня. Це — ст.191 Кримінального кодексу. А довідку він не надіслав на підпис керівництву через надмірну завантаженість.

На це його опоненти заявили, що в ст.45 закону «Про Національне антикорупційне бюро України» сказано: «Корупційними вважаються злочини у випадку їх вчинення шляхом зловживання службовим становищем». І наведено перелік статей КК, які підпадають під дію цього закону. Стаття 191, за якою засудили банківського працівника, входить до цього переліку.

За нехлюйство на прокурора наклали стягнення — заборону на 3 місяці на переведення до вищого органу або на вищу посаду.

Прокурор хоче підвищення

Рішення КДКП не сподобалося Р.Коркуні, і він подався по справедливість до Вищої ради правосуддя. Спочатку, розглядаючи цю справу, Рада не дійшла одностайного висновку й вирішила відкласти розгляд справи. Молодий амбітний прокурор викликав очевидну симпатію, на відміну від справи, через яку він дістав дисциплінарне стягнення.

«У конкретному процесі, на судових дебатах, ви орієнтували суд щодо можливості застосування ст.75 КК?» — запитав у держобвинувача член ВРП Андрій Бойко.

«Так», — однозначно відповів Р.Коркуна.

Тим часом адвокат вирішив повернути справу в більш вигідне для свого клієнта русло. «Причиною дисциплінарного провадження стало те, що Р.Коркуна не надіслав довідки своєму керівнику. Однак він її склав, але до його повноважень не входило власне надсилання документів, це входило до повноважень іншого працівника. Ні Конституцією, ні законом не передбачено такого обов’язку прокурора, як направлення довідок. Керівник прокуратури поклав цей обов’язок на іншого працівника», — палко захищав клієнта адвокат.

«Чи може прокурор, який виконує функції публічного обвинувача, орієнтувати суд на неправильне застосування норми КК?» — продовжував цікавитись обставинами провадження А.Бойко, ігноруючи нову тему, яку зачепив адвокат.

«Наразі вирок суду чинний, його не скасували, апеляції не подали, тому говорити зараз про те, що порушені якісь норми, що свідчило б про незаконність вироку, я не можу», — відповів захисник.

«А ми не говоримо про законність чи незаконність вироку, ми говоримо про поведінку прокурора, — не здавався А.Бойко. — У мене запитання до прокурора. Ви усвідомлювали, що орієнтуєте суд на застосування закону всупереч безпосередній забороні застосовувати цю норму кримінального права в конкретному випадку?»

«Я, як і раніше, вважаю, що цей злочин не мав ознак корупції», — відповів Р.Коркуна.

«А чому ж закон відносить цей злочин до корупційних? Хіба можна інакше тлумачити визначення, яке дає закон?» — дивувався член ВРП.

Напевне, за переконання у власній невинуватості ВРП вирішила, що допущена недбалість заслуговує покарання.