Наследство в гражданском браке

Новые доказательства не могут быть основанием для пересмотра решения в связи с вновь открывшимися обстоятельствами. Такое заключение сделал ВС в постановлении №552/137/15-ц, текст которого печатает «Закон и Бизнес».

Верховний Суд

Іменем України

Постанова

29 серпня 2018 року                         м.Київ                                №552/137/15-ц

Верховний Суд у складі колегії суддів другої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого — ЧЕРВИНСЬКОЇ М. Є.,
суддів: АНТОНЕНКО Н.О., ЖУРАВЕЛЬ В.І., КОРОТУНА В.М. (суддя-доповідач), КУРИЛО В.П.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу Особи 2 на рішення Апеляційного суду Полтавської області від 11.05.2017,

ВСТАНОВИВ:

У січні 2015 року Особа 2 звернулася до суду з позовом до Особи 6, територіальної громади в особі Полтавської міської ради про встановлення факту проживання однією сім’єю зі спадкодавцем.

Позовна заява мотивована тим, що встановлення цього факту їй потрібне для оформлення спадщини після померлого Особи 11 як спадкоємиці четвертої черги.

З урахуванням викладеного Особа 2 просила суд установити факт її проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу із січня 2007 року з Особою 11, який помер Інформація 2, та визнати її спадкоємцем четвертої черги.

Ухвалою Київського районного суду м.Полтави від 3.03.2015 до участі у справі як співвідповідача залучено Особу 6.

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 30.09.2015 в задоволенні позову Особи 2 відмовлено.

Рішенням АСПО від 2.12.2015 рішення Київського районного суду м.Полтави від 30.09.2015 скасовано, ухвалено нове рішення, яким позов Особи 2 задоволено.

Встановлено факт спільного проживання Особи 11 з Особою 2 із січня 2007 року до Інформація 2 як чоловіка та дружини, без реєстрації шлюбу.

Визнано Особу 2 спадкоємцем четвертої черги за законом після померлого Інформація 2 Особи 11.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11.04.2016 рішення АСПО від 2.12.2015 залишено без змін.

У січні 2017 року Особа 6 звернулась до Апеляційного суду Полтавської області із заявою про перегляд рішення АСПО від 2.12.2015 за нововиявленими обставинами.

Рішенням АСПО від 11.05.2017 заяву Особи 6 про перегляд рішення від 2.12.2015 за нововиявленими обставинами задоволено.

Рішення Київського районного суду м.Полтави від 30.09.2015 та рішення АСПО від 2.12.2015 скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову Особи 2 відмовлено.

Задовольняючи заяву Особи 6 про перегляд рішення АСПО від 2.12.2015 у зв’язку із нововиявленими обставинами, скасувавши це рішення та ухваливши нове — про відмову у задоволенні позову, апеляційний суд виходив з того, що надані Особі 6 відповідь управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Полтаві ради від 12.01.2017, лист-відповідь ПАТ «Полтавагаз» від 10.01.2017, інформація, наявна в амбулаторній медичній картці Особи 11, та рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 11.11.2011 у справі за позовом Особи 2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, її сина — Особи 12 є нововиявленими обставинами. Крім того, вказаним рішенням, яке набрало законної сили, встановлено, що Особа 2 зареєстрована та проживає за Адресою 1, що згідно зі ст.61 ЦПК 2004 року є безперечним доказом постійного проживання позивача у будинку за вказаною адресою та не потребує додаткових доказів.

Рішення апеляційного суду мотивоване тим, що позивач не надав переконливих доказів на підтвердження обґрунтованості її позовних вимог, зокрема не довів належними та допустимими доказами факт її проживання однією сім’єю без реєстрації шлюбу із січня 2007 року з Особою 11, який помер Інформація 2.

У червні 2017 року Особа 2 подала до ВСС касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване рішення суду апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні заяви Особи 6 про перегляд рішення за нововиявленими обставинами відмовити.

Касаційна скарга мотивована тим, що апеляційний суд при розгляді заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами не з’ясував того, чи могли бути вони відомі заявнику при розгляді справи за позовом Особи 2 та не дослідив доказів, що мають значення для справи.

У серпні 2017 року Особа 6 подала заперечення на касаційну скаргу, вказуючи на те, що рішення суду апеляційної інстанції є законними і обґрунтованими.

<..> На підставі пп.6 п.1 розд.XIII «Перехідні положення» ЦПК ця справа передана до Касаційного цивільного суду.

Згідно з ч.3 ст.3 ЦПК провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з положенням ч.2 ст.389 ЦПК підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною 1 ст.402 ЦПК установлено, що у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням ст.400 цього кодексу.

Касаційна скарга підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Судами встановлено, що Особа 11 помер Інформація 2, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії №1, виданим Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Полтавського міського управління юстиції Полтавської області. За життя Особа 11 заповіту не залишив.

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 14.07.2015 встановлено факт родинних відносин, а саме те, що Особа 6 є племінницею Особи 11, який помер Інформація 2, тобто спадкоємицею за правом представлення.

Встановлено, що Особа 2 та Особа 6 своєчасно звернулись до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини.

Звертаючись до апеляційного суду із заявою про перегляд рішення цього ж суду від 2.12.2015 у зв’язку із нововиявленими обставинами, Особа 6 посилалася на відповідь управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Полтаві ради від 12.01.2017, лист-відповідь ПАТ «Полтавагаз» від 10.01.2017, інформацію, наявну в амбулаторній медичній картці Особи 11, рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 11.11.2011 у справі за позовом Особи 2 про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, її сина — Особи 12.

Згідно зі ст.361 ЦПК 2004 року (аналогічні положення закріплено у ст.423 ЦПК 2017 року) підставами перегляду рішення або ухвали суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, є істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи; встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення; встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у скоєнні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення; скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду; встановлена Конституційним Судом неконституційність закону, іншого правового акта чи їх окремого положення, застосованого судом при вирішенні справи, якщо рішення суду ще не виконане.

Нововиявлені обставини — це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин.

При цьому неподання стороною або особою, яка бере участь у справі, доказу, про який їй було відомо та який підтверджує відповідні обставини, а також відмова суду в прийнятті доказів не є підставами для перегляду судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами.

Необхідними умовами нововиявлених обставин, визначених пп.1, 2 ч.2 ст.361 ЦПК 2004 року (аналогічні положення закріплено у ст.423 ЦПК), є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов’язки осіб, які беруть участь у справі.

Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у рішенні, що переглядається.

Судове рішення не може переглядатись у зв’язку з нововиявленими обставинами, якщо обставини, передбачені ч.2 ст.361 ЦПК, відсутні, а є підстави для перегляду рішення в апеляційному чи касаційному порядку або Верховним Судом України, а також якщо обставини, визначені ч.2 ст.361 ЦПК 2004 року, були або могли бути відомі заявникові на час розгляду справи.

При вирішенні питання про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами суд має виходити з визначених ч.2 ст.361 ЦПК 2004 року підстав, перелік яких є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає, та дотримання заявником умов, що містяться в стст.362, 364 ЦПК 2004 року.

Необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами. Процесуальні недоліки розгляду справи (зокрема, неповне встановлення фактичних обставин справи) не вважаються нововиявленими обставинами, проте можуть бути підставою для перегляду судового рішення в апеляційному або касаційному порядку.

Відповідь управління соціального захисту населення Виконавчого комітету Шевченківської районної у м.Полтаві ради від 12.01.2017, лист-відповідь ПАТ «Полтавагаз» від 10.01.2017, інформація, наявна в амбулаторній медичній картці Особи 11, на які заявник посилалась як на нововиявлені обставини, є новими доказами, а не доказами, які підтверджують нововиявлені обставини.

Задовольняючи заяву Особи 6 та скасовуючи рішення апеляційного суду від 2.12.2015 та рішення Київського районного суду м.Полтави від 30.09.2015, апеляційний суд наведених вимог закону не врахував; приймаючи на підтвердження існування нововиявлених обставин рішення Октябрського районного суду м.Полтави від 11.11.2011, не врахував, що зазначена заявником обставина, а саме — вищевказане рішення суду у розумінні положень ЦПК, не є нововиявленою, а тому вплинути на висновки суду при постановленні рішення не могла.

Ураховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення апеляційного суду за наслідками задоволення заяви про перегляд судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами постановлене з порушенням норм процесуального права й підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Європейський суд з прав людини зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata —остаточності рішень суду. Цей принцип визначає, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов’язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, а не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення від 3.04.2008 у справі «Пономарьов проти України», п.40).

Процедура скасування остаточного судового рішення у зв’язку з нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би привести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення від 18.11.2004 у справі «Pravednaya v. Russia», пп.27, 28).

Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне касаційну скаргу задовольнити частково, а справу — передати до суду апеляційної інстанції на новий розгляд.

Керуючись стст.389, 400, 406, 411, 416 ЦПК, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Особи 2 задовольнити частково.

Рішення Апеляційного суду Полтавської області від 11.05.2017 скасувати, справу передати на розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.