Суды готовы открывать все двери и даже окна для СМИ
Устоявшимся является мнение, что система правосудия отказывается идти на контакт с масс-медиа. Но пресс-секретари судов прилагают огромные усилия, чтобы его опровергнуть. Они проводят встречи с журналистами, чтобы услышать их и быть услышанными.
Прес-службу — у дружбу
Для більшості членів суспільства, напевне, залишилося непоміченим, що судді намагаються бути відкритішими. Саме тому на арені й з’явилися спікери. Адже те, що відбувається в залах засідань, цікавить не тільки юристів.
Питання життя та смерті, зламані долі жертв політичних режимів — ласі шматочки для публіки, які старанно добуваються акулами пера та всевидячими очима об’єктивів. Однак армада, яка заповнює судові зали, часто поводиться досить гамірно, відволікаючи учасників процесу.
Щоб налагодити процес отримання інформації та нівелювати всі образи, за одним столом в Апеляційному суді м.Києва в п’ятницю, 13-го, на 13-му поверсі зустрілися неодмінні відвідувачі резонансних справ та приймаюча сторона. Хоча, як відомо, представників ЗМІ на процес запрошувати не потрібно, вони чатують біля дверей суду від світанку, якщо дізнаються про гучну справу.
Як з’ясувалося, репортерів ображає той факт, що часто їм не вдається навіть потрапити на слухання. Коли постає вибір, кому йти — їм чи операторам, обирають зазвичай зображення, а не враження. Проте якраз прес-секретарі зацікавлені в їх зацікавленості, хоча й не можуть розсунути стіни крихітних залів засідань.
У свою чергу працівників суду ображає поведінка тих, хто перегинає палицю й нехтує вимогами етикету, забуває про стриманість. Журналісти сідають на підвіконня, засліплюють суддів спалахами камер та інколи мало чим відрізняються від експресивних громадських активістів. А це не може не додавати цеглин до стіни, яка стоїть між володарями мантій та ЗМІ.
Спілкування із законниками, хоч як прикро, інколи перетворюється на фарс із елементами гостросюжетної стрічки та динамічною втечею від мікрофонів. Просто деякі судді не звикли до виступів перед камерами та декламування рішень, щоб присутні відчули всю драматичність резолютивної частини. Хоча, здається, іноді саме цього від них і очікують журналісти.
Утім, незважаючи на це, ситуація з популяризацією гласності змінюється на краще. Настільки, що в українських судових журналістів можуть переймати досвід колеги зі США, які навіть не мають права заходити до храму Феміди.
Згуртований конгломерат
Співпраця двох буцімто ворогуючих структур лише сприятиме підвищенню довіри до суду. Прес-секретарі, будучи, по суті, єдиними агентами зв’язку з мас-медіа, ще до кінця не осягнули всього спектра покладених на них обов’язків. Та й більшість із них виконує повноваження за сумісництвом, працюючи, наприклад, помічниками суддів.
Тому поради колег із журналістського цеху, які прозвучали на зустрічі, також були цінними для приймаючої сторони.
Прес-секретарям запропонували наполегливіше пояснювати суддям необхідність коментувати рішення та не ігнорувати репортерів. Навели приклад із того ж Нового світу, де суддя — обранець громади, радо поспішає до друзів-журналістів на бесіду, аби його, бачачи рівень відкритості, переобрали на новий строк.
Ще одна ідея від журналістів — коментар від самого прес-секретаря «людською мовою». Адже мудровані юридичні павутини можуть уводити в оману громадян та трактуватись абсолютно навпаки, про що й свідчать деякі приклади. Тому така функція, мабуть, не завадила б.
Та й дізнатися про потрібне судове засідання деколи не так просто, як і додзвонитися до суду. Ідеальним варіантом було б створення системи сповіщень для репортерів. Але інколи й самі прес-секретарі не знають про прийдешні слухання гучних справ. Та й виміряти ступінь їх резонансу часом не так просто. Для суддів кожна справа має бути такою. Тож питання поки що залишиться на перспективу.
Обговорили також розширені можливості відеотрансляцій судових слухань, які можуть знадобитися журналістам у роботі. За цим нововведенням діло не стане, адже йдеться про безпосередні повноваження прес-секретарів.
Містичного забарвлення під час дискусії набув тріскотливий мікрофон під час оголошення вироку. Представники ЗМІ зауважили, що таке трапляється в різних судах і саме під час фіналу гучних засідань. Прес-секретарі, яким довелось із цим стикнутися, пояснити причин такого стану справ не змогли. Натомість вони зверталися до служби технічного забезпечення, аби та вжила відповідних заходів.
Цікавим також виявився екскурс в історію судочинства. Виявилося, що не тільки події сьогодення можуть сколихнути суспільство. Безперечно, резонансні справи, які зберігаються в архіві, також зацікавили журналістів, і в них з’явилася можливість дістати доступ до документів із грифом «Цілком таємно».
Справи, які зберігаються в музеї Апеляційного суду м.Києва, викликають цікавість громадськості й сьогодні.
Материалы по теме
Полномочия руководителя аппарата суда, отправка решения в ЕСИТС и другие выводы в обзоре КАС
26.03.2024
Житомирский ОАС переедет в новое помещение
13.03.2024
В райсуде на Киевщине сменился председатель
29.02.2024
В райсуде Львова переизбрали председателя
19.02.2024
В райсуде Киевщины переизбрали председателя
16.02.2024
В райсуде на Закарпатье новый председатель
02.02.2024
В суде на Львовщине переизбран председатель
09.01.2024
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!