Какие нормы закона могут помешать проведению конкурса в ВАКС
Когда законы дорабатываются в последний момент, неотвратимо в них закрадываются пробелы и несогласованности. Если же речь идет об «эпохальных» актах, то недостатки законотворчества могут перечеркнуть все благие намерения. И неважно, что это: обычная небрежность или дальновидный замысел.
Утаємничений автор
Як повідомляв «ЗіБ», закон «Про Вищий антикорупційний суд» профільний комітет доробляв за кілька годин до остаточного голосування. На відміну від процесуальної реформи, цього разу всі правки були принаймні озвучені під стенограму. Проте малоймовірно, що більшість нардепів устигли усвідомити їх зміст, а тим більше звірити з тим, що було в документі на початку другого читання. Адже навіть голова комітету Руслан Князевич, за його словами, отримав текст «узгоджених» пропозицій безпосередньо перед засіданням.
Хто ж є автором ключових змін, що з’явилися в законі вже після його обговорення? Р.Князевич кілька разів посилався на секретаря Венеціанської комісії, який нібито наполягав на включенні того чи іншого положення. Однак серед суб’єктів законодавчої ініціативи такі експерти в Конституції не згадуються.
Водночас серед майже 2000 поправок неможливо знайти той варіант подолання негативного висновку, який став частиною закону: спільне засідання членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів та громадської ради міжнародних експертів з необхідністю для кандидата заручитися підтримкою трьох членів ГРМЕ для продовження участі в конкурсі.
До речі, це питання порушувалося на одному з ток-шоу напередодні 7 червня. Представник профільного комітету запевнив, що такої норми в таблиці поправок немає. І заспокоїв: давати підстави для визнання закону неконституційним, включаючи до нього положення в обхід процедури, ніхто не стане.
Жоден нардеп не пропонував положення, яке передбачало б, що за запитом не менш як 3-х членів перед спеціальним спільним засіданням може проводитися попередня співбесіда з кандидатами, в якій повинні взяти участь не менш ніж 6 членів ВККС. Скорочення кількості членів ГРМЕ до 6, за словами Р.Князевича, — це також пропозиція міжнародних експертів, тобто не нардепів чи Президента.
Теоретично нові пропозиції на цій стадії могли бути внесені, але безпосередньо на пленарному засіданні (ч.1 ст.122 Регламенту ВР). Це якраз мало б наслідком їх додаткове погодження профільним комітетом. Проте неважко переконатися зі стенограм пленарного засідання, що цього не відбулося.
Р.Князевич щось говорив про слова Президента, які «всі чули в сесійній залі», щодо погодження цих компромісних пропозицій із представниками ВК. Однак глава держави, навпаки, підтримав текст, який комітет підготував до другого читання, і саме його назвав таким, що «повністю відповідає рекомендаціям Венеціанської комісії і в той же час повністю відповідає Конституції і законам України». Отже, хтось когось не так зрозумів.
Тож звідки взялися пропозиції, які Р.Князевичу, за його словами, доручив озвучити Голова ВР? Складається враження, що це було стороннє втручання, і це дійсно може стати підставою для подання до Конституційного Суду.
Відбір без ВККС
Після того як пропозиції, що взялися «звідкілясь», стали законом, не менш спірною виглядає процедура та роль ГРМЕ у процесі відбору. З одного боку, експерти отримали право проводити попередні співбесіди з кандидатами, якщо цього зажадають 3 члени ради. З другого — стала реальністю комбінація, коли кандидата можна просунути далі навіть усупереч думці ВККС.
Якщо всіх суддів, уключаючи «верховників», рекомендує для призначення більшість членів державного органу — ВККС (9-ма голосами або 11-ма — у разі негативного висновку громадської ради доброчесності), то для кандидатів на посади у ВАКС достатньо підтримки 6 представників комісії за умови, що іноземні експерти одностайно будуть на їхньому боці. Тим самим може нівелюватися роль представників суддівського корпусу в комісії, яка, за європейськими стандартами, має бути вирішальною у питаннях добору.
Для скликання спільного засідання іноземним радникам навіть не потрібно щось досліджувати чи обґрунтовувати свою вимогу. На засіданні комітету зверталася увага, що за таких умов експерти самі визначатимуть, кого з кандидатів перевіряти ретельніше і пропускати через додаткові голосування та співбесіди, а кому спрощувати шлях до крісла, якщо раптом у комісії більшість матиме протилежну думку. Як така процедура узгоджується зі статусом самої ВККС як органу, що відповідає за добір кандидатів? Це також може бути запитанням для КС.
Перевірка на все
За рахунок доопрацювань у тексті закону до повноважень ГРМЕ віднесено перевірку не лише доброчесності, а й… «наявності знань та практичних навичок». У президентському варіанті мався на увазі якийсь сучасний міжнародний досвід та передові практики, але тепер під це визначення фактично підпадає навіть оцінка результатів кваліфікаційного іспиту. Згадаємо, що ГРД такими функціями не наділена.
Якщо ж звернути увагу, що зі ст.11 закону зникла назва органу, що має проводити моніторинг доброчесності суддів ВАКС (для всіх інших законників це Національне агентство з питань запобігання корупції), то і ця функція, виходить, покладена на ГРМЕ. Адже у профільному законі серед повноважень ВККС вона не зазначена.
Швидше за все, такі прогалини обумовлені поспіхом, з яким дороблявся та підписувався закон. Однак за формального тлумачення маємо факт усунення державного органу (НАЗК) від виконання своїх обов’язків і передоручення цього питання особам, які можуть не бути навіть громадянами України.
ГРМЕ з 12-ма невідомими
Якщо процедура формування ГРД була більш-менш деталізована, то для членів нової ради вона дещо розпливчаста. В законі лише вказано, що кандидатури пропонуватимуть «міжнародні організації, з якими Україна співпрацює у сфері запобігання та протидії корупції відповідно до міжнародних договорів». Згадується обов’язок подати щонайменше двох кандидатів від кожної і 12 — на всіх. Але жодного слова про те, хто і в який спосіб повинен ініціювати таку процедуру та проводити перевірки їх відповідності встановленим вимогам.
Не передбачені ні обов’язок для голови ВККС оголосити конкурс на ці посади, ні подання претендентами певних документів, як це визначено для формування ГРД. Також не уточнюється, хто повинен надати комісії перелік організацій, з якими Україна співпрацює в питаннях боротьби з корупцією, договори, відповідно до яких це відбувається, а також перевірити дотримання міжнародною організацією процедури висування.
За відсутності таких уточнень не можна виключати ситуацію, коли претендент подасть до комісії рекомендацію за підписом якогось клерка або організація, від імені якої він висуватиметься, виявиться не міжнародною. Як це перевірити комісії, якщо міжнародні договори навряд чи містять положення, що передбачають такий рівень співпраці, як відбір претендентів до судових органів нашої держави? Чи їх нашвидкуруч підпишуть та накладуть гриф «таємно», аби ніхто не міг перевірити?
Не вказано в законі, наприклад, скільки міжнародних організацій мають запропонувати своїх кандидатів і як бути, якщо одна запропонує всіх 12 або в цьому списку виявляться ті, хто не зможе підтвердити відповідність вимогам до стажу чи наявність суспільного авторитету. До речі, про авторитет в якому суспільстві йдеться, якщо кандидат — іноземець?
Взагалі додаткові умови, вказані у ч.3 ст.9 закону, настільки звужують коло потенційних експертів, що складається враження, наче вони вже визначені й тільки і чекають, коли їх запросять до роботи. Бо навряд чи є багато громадян України, які принаймні 5 років працювали в інших країнах суддями, прокурорами чи процесуальними керівниками. Тож, очевидно, це будуть іноземці, які безпосередньо впливатимуть на формування судового органу суверенної держави. І хоча Президент запевняє, що Конституція цього не заперечує, але у КС може бути інша думка.
За відсутності деталізації процедури всі спірні питання доведеться вирішувати самій ВККС. Напевне — за підказкою тих самих фахівців з питань боротьби з корупцією. Проблема лише в тому, чи погодяться члени комісії стати ширмою для зовнішнього контролю за вітчизняним правосуддям.
Урешті-решт, що б не говорили політики, а функцією та завданням ВАКС є не боротьба з корупцією, а здійснення правосуддя. А це — дві великі різниці.
Комментарии
К статье не оставили пока что ни одного комментария. Напишите свой — и будете первым!