Страшней запроса «зверя» нет

Можно ли защитить иммунитет Фемиды без привлечения к ответственности тех, кто его открыто нарушает?

Громкие задержания коррупционеров, особенно в мантиях, непременно попадают в поле зрения СМИ. Однако дела в суд могут не попадать и год, и два. Кому как не Высшему совету правосудия проявить обеспокоенность по поводу такой ситуации, ведь речь идет в первую очередь об авторитете и доверии к отечественной Фемиде…

«Зелені» на білому

Останнім у порядку денному засідання ВРП, яке відбулося 16 січня, значився розгляд звернення Господарського суду м.Києва щодо «забезпечення об’єктивності та неупередженості досудового розслідування в кримінальному провадженні» стосовно їхнього колеги Любомира Головатюка.

Як повідомляв «ЗіБ» (див. «ЗіБ»), суддю затримали 12 січня, за словами правоохоронців, — «на гарячому». Принаймні про це стверджувалося на офіційних сайтах правоохоронних відомств. Більше того, наголошувалося на безумовній винуватості затриманого та наводилася кваліфікація його дій як певного злочину.

За даними прокуратури, суддя нібито запропонував стороні, чий позов був задоволений, «посприяти», аби апеляційна інстанція не скасувала рішення. Тож вони дочекалися, доки апеляційний суд залишить рішення ГСК у силі, а потім навідалися до законника, аби запроторити його за ґрати.

Ще тоді збори суддів ГСК звернулися до Ради суддів та ВРП з проханням дати оцінку законності дій правоохоронців під час затримання їхнього колеги. Адже, як з’ясувалося під час розгляду клопотання прокуратури про відсторонення судді від роботи, коли Л.Головатюку вручали повідомлення про підозру, у нього «не працювало ліве око, йому розбили вухо і зараз констатували струс мозку».

Почувши таке, члени Ради запитали про причини такого стану законника. «Під час затримання грошей у судді не знайшли. Вони були знайдені в кількох метрах від нього — в снігу. Я так розумію, що співробітникам СБУ не сподобався той факт, що Л.Головатюк не підняв ці $10 тис. І вони таким чином попросили його це зробити», — озвучив свою версію подій адвокат Серігй Комлєв.

Звісно, Рада відреагувала на таку інформацію та звернулася до Генеральної прокуратури, аби там з’ясували, чи не перевищили свої повноваження ті, хто проводив затримання. Трохи раніше ВРП оприлюднила звернення про неприпустимість порушення гарантій недоторканності людей у мантіях під час їхнього затримання та взяття під варту.

Без згоди ВРП

Отже, наступного дня після затримання Л.Головатюку було вручено підозру за ч.1 ст.14, ч.3 ст.190 Кримінального кодексу — готування до шахрайства. Ще за день слідчий суддя Печерського районного суду м.Києва обрала для законника запобіжний захід у вигляді тримання під вартою впродовж 60 діб.

«Оскільки затримання судді Головатюка Л.Д. відбулося відразу ж після вчинення тяжкого злочину і його затримання та тримання під вартою необхідне для забезпечення збереження доказів цього злочину, отримання згоди ВРП не є необхідним», — безапеляційно, але і без посилання на норми закону для обґрунтування такого твердження зазначено в ухвалі.

У свою чергу ВРП відсторонила Л.Головатюка від роботи, «ураховуючи ризики здійснення ним правосуддя». Хоча Кримінальний процесуальний кодекс вимагає завершити розслідування за 2 місяці після вручення повідомлення про підозру, згодом ГПУ попросила ВРП подовжити строк відсторонення, бо «сторона обвинувачення не мала можливості забезпечити досягнення цілей, заради яких було застосовано тимчасове відсторонення від здійснення правосуддя, іншими способами протягом дії попереднього рішення». Рада знову побачила ті самі ризики й пішла назустріч ГПУ.

Щоправда, 10 лютого Апеляційний суд м.Києва скасував дозвіл на взяття судді під варту та змінив запобіжний захід на заставу в розмірі 300 тис. грн. В ухвалі наголошується, що «в матеріалах справи згода ВРП на тримання Особи 5 під арештом відсутня, а отже, застосування запобіжного заходу щодо підозрюваного у вигляді тримання під вартою є незаконним».

Прикметно, що за весь цей час ГПУ так і не звернулася до ВРП із клопотанням про взяття судді під варту. Строк відсторонення його від роботи сплив ще 12.05.2017. Напевне, слідчий в особливо важливих справах зібрав усі необхідні докази і таки досяг цілей, заради яких застосовувалися обмеження. Щоправда, справу до суду дотепер не передано…

Били в межах повноважень

Якби не необхідність розгляду звернення колег Л.Головатюка, направленого на вул.Студентську рівно рік тому, напевне, у Раді й не згадали б про дане досудове розслідування.

Доповідаючи це питання, член ВРП Наталя Волковицька повідомила, що 15.02.2017 Генпрокуратура зареєструвала кримінальне провадження за ч.2 ст.365 КК — за фактом можливого перевищення влади або службових повноважень працівниками правоохоронних органів під час затримання судді. ГПУ ж взялася і розслідувати цей злочин.

Однак у липні минулого року постановою слідчого ГПУ воно було закрите за п.1 ч.1 ст.284 КПК — через відсутність події кримінального правопорушення. Як убачається зі змісту цього документа, під час затримання суддя начебто чинив опір і намагався вдарити одного з правоохоронців. Тож до нього були застосовані «заходи фізичного впливу, необхідні та достатні у ситуації, що склалася». Тобто суддя сам винен, що отримав «легкі тілесні ушкодження», і підстав для притягнення співробітників до будь-якої відповідальності у ГПУ не вбачають.

Члени ВРП спокійно сприйняли таку інформацію і не стали уточнювати, як заплиле око, розбите вухо і струс мозку могли стати наслідком опору? Напевне, суддя намагався цим самим вухом завдати удар правоохоронцеві, як у відомому жарті, — і так кілька разів.

«У процесі перевірки встановлено, що управління з розслідування кримінальних проваджень у сфері економіки департаменту з розслідування особливо важливих справ ГПУ здійснює досудове розслідування у провадженні за підозрою Л.Головатюка у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.14, ч.3 ст.190 КК, тому пропоную звернутися до ГПУ стосовно надання інформації про досудове розслідування та розкриття цього злочину», — резюмувала доповідь Н.Волковицька.

Жодних питань у членів Ради не виникло, і після нетривалого перебування у нарадчій кімнаті вони підтримали цю пропозицію.

У «сухому» залишку

Отже, рівно рік ГПУ збирає докази винуватості начебто спійманого на місці злочину законника. Сам суддя вже давно повернувся до роботи та слухає справи.

Ніхто зі співробітників правоохоронних органів, які брали участь у затриманні Л.Головатюка, не поніс жодної відповідальності ні за сам факт арешту, ні за завдані тілесні ушкодження.

Лише 11.12.2017 друга дисциплінарна палата ВРП вирішила відкрити дисциплінарну справу стосовно слідчого судді, котра відправила за ґрати колегу, попри гарантії недоторканності людей у мантіях. Хоча скаргу на неї адвокати направили відразу після постановлення ухвали — 18.01.2017. Адже слідчий суддя не тільки проігнорувала одну з гарантій незалежності суддів, а й жодним чином не відреагувала на стан затриманого, що мала зробити на підставі вимог ст.206 КПК.

«Вона не тільки їх не виконала, вона ігнорувала наші вимоги про виконання таких дій», — пояснював Раді рік тому С.Комлєв. Хоча, за його словами, вже із зовнішнього вигляду Л.Головатюка можна було зробити висновок, що його побили.

Що змінить черговий запит ВРП? Навряд чи на вул.Різницький через це зберуть термінову нараду, викличуть на килим слідчого суддю та спитають з нього уповні, яких ще доказів йому не вистачає, аби передати справу до суду?

Порушення презумпції невинуватості з боку високопосадовців, які заздалегідь оголосили суддю винним, жодним чином не позначиться на їхній кар’єрі. Так само не постраждають і ті представники прокуратури, які візували клопотання про взяття судді під варту всупереч конституційним гарантіям, а згодом наполягали на цьому ж в апеляційній скарзі, в якій висловлювали невдоволення тільки розміром альтернативної застави. Хоча принаймні скаргу до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів Рада могла б направити. Тим більше що такі прецеденти вже є.

Слідчий суддя, швидше за все, відбудеться хіба що доганою. Хоча коли ВРП розглядала аналогічні ухвали суддів, які застосовували запобіжні заходи до учасників акцій протесту, то лише недотримання вимог ст.206 КПК ставало підставою для позбавлення мантії. Зрозуміло, що одна річ — реагувати на «запит суспільства», і зовсім інша — заступитися за права судді, щодо якого правоохоронці заздалегідь відзвітували як про особу, яка скоїла корисливий злочин. На цьому інформаційних «плюсів» не заробиш.

Тож і такі звернення, як і повідомлення про втручання у правосуддя, як правило, опиняються у порядку денному засідань ВРП на останньому місці. Й після п’яти—шести годин засідання у членів Ради вже немає сил і бажання, аби виробити більш ефективну позицію для захисту авторитету та незалежності судової системи. А могли б хоча б за європейським прикладом висловити стурбованість тим, що правоохоронні органи роками розслідують кримінальні провадження стосовно суддів, тим самим залишаючи підозрюваного «на гачку» у слідства.